Доступність посилання

Павло Казарін: Країна, де переміг формалін


Графіті художника, відомого під псевдонімом Чацький. Графіті з'явилися недалеко від Нарвських воріт у Петербурзі в липні 2015 року. Але були зафарбовані

Спеціально для Крим.Реалії

Влада Криму оголосила, що перейменовувати вулиці небезпечно. Що це «принесе більше шкоди, ніж користі». І потрібно віддати належне вмінню кримських чиновників тримати ніс за вітром.

Тому що сучасна Росія – це країна, яка намагається законсервувати минуле. Саме тому директор Держархіву Сергій Мироненко, який викрив міф про «28 панфіловців», втрачає свою посаду. А Держдума раз у раз намагається законодавчо заборонити будь-які спроби «спотворити історію», оголосивши «неканонічними» будь-які версії, окрім офіційної. Більше того, вся сучасна російська міфологія складається тільки з апеляцій до минулого – імперського і радянського.

Справжнє в сучасній Росії не суб'єктне. Воно оголошується полем битви між власною історичною величчю, яка похитнулася, і абстрактним майбутнім, в якому ця сама велич має бути відроджена. Логіка абсолютно мобілізаційна, з тією лише різницею, що пропонується не створювати нове, а відтворювати старе. І в цьому підході, до речі, лежить принципова відмінність від того самого Радянського Союзу, який намагається копіювати Російська Федерація.

Росія – це класичний приклад історії про розпад імперії

Тому що ідеологія СРСР вже точно не зводилася до ідеї повернутися до «золотого віку» Російської імперії. Вона була націлена в майбутнє – й історичні ремінісценції явно не були головним коником «червоної імперії». До того ж історичний ревізіонізм саме був однією з головних опор радянського режиму. Але в тому й особливість сучасної Росії, що вона не намагається створювати нове – єдина її мета полягає в консервації старого.

Тому що Росія – це класичний приклад історії про розпад імперії. Про фантомні болі й тугу за втраченими назавжди територіям. Більше того – сучасна Росія більше, ніж національна держава, але менше, ніж імперія, а тому вона постійно перебуває на перетині боротьби двох трендів: відцентрового і доцентрового.

Причому історична логіка в тому, що перший тренд з роками лише набиратиме силу. А тому немає нічого дивного в тому, що «консервативні» настрої в російському розумінні правильніше називати «консерваційними». Їхнє завдання – заморозити процеси, занурити в бурштин, уповільнити настільки, наскільки це можливо. Тому що будь-який стан, окрім анабіозу, ризикує вивести ситуацію з-під контролю. А тому історичний формалін оголошений головною скрепою наявного ладу.

Багато в чому це нагадує спробу обдурити природний хід історії. Коли конструкція настільки хистка, що боїшся чіпати будь-яку деталь, закономірно очікуючи «принципу доміно». І тому Ленін продовжує лежати на Красній площі, а поруч у Манежі йде виставка, присвячена 300-річчю дому Романових. Тому в Криму вулиці мають імена Бела Куна, який розстрілював білогвардійців, і, одночасно, збираються відновити пам'ятник Катерині II. Хтось скаже, що це лише «примирення з власним минулим», і буде неправий. Тому що справжня причина полягає в іншому.

Сучасна Росія вибудувана на ностальгії. Причому на ностальгії навіть не за реальним минулим, а за вигаданим

Сучасна Росія вибудувана на ностальгії. Причому на ностальгії навіть не за реальним минулим, а за вигаданим. Вона нагадує картковий будиночок, в якому опорні стінки створені в різні епохи, і тому Бутовський полігон є сусідом культу Сталіна, а музей жертв репресій – пам'ятнику співробітникам НКВС. Але сама конструкція настільки тендітна, що будь-яка влада боїться зачепити яку-небудь деталь, непокоячись, що вся система почне розповзатися по швах.

І кримські чиновники всього лише продемонстрували свою здатність вловлювати тренди. Їхній спіч про неприпустимість «перегляду історії» – це лише побоювання називати речі своїми іменами. Тому що будь-яка спроба вдивитися в історію може спровокувати питання, на які сьогодні в Росії ніхто не хоче давати відповіді.

Проблема лише в тому, що ці відповіді однаково доведеться давати. І питання лише в термінах.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG