Доступність посилання

ТОП новини

18 травня – «небезпечний» день календаря


Денис Мацола

18 травня. День депортації кримськотатарського народу. Я у класі 5-6-му. Як завжди, кілька десятків тисяч кримських татар з'їдуться з усього півострова на головну площу Сімферополя, щоб провести жалобний мітинг.

Учителька залишає нас на кілька хвилин після уроків. Ми не здивовані, ми знаємо, що зараз буде. Минулого року було те ж саме, і роком раніше так само.

«Сьогодні день депортації, не шастайте містом даремно, ідіть відразу додому, не ходіть центром міста і навіть не думайте йти на площу – сьогодні це небезпечно», – каже вона серйозним тоном і коротко переказує маленьким дітям чутки про можливі небезпеки. Ми слухаємо уважно, ми знаємо, що все це не порожні слова, що все дуже серйозно, татари завжди щось затівають, а на вісімнадцяте – тим більше.

Чутки 18 травня завжди схожі на торішні: «Татари збираються бити вітрини кіосків... Минулого року били і цього будуть. Татари везуть палиці, буде великий махач. Мій сусід завіз собі у двір гальку: якщо татари будуть нападати, він закидатиме їх камінням» тощо.

Щороку перед 18 травня в Криму лунало море чуток про підготовку актів насильства з боку кримських татар. Але щороку все проходило мирно

Ми виходимо зі школи і, звісно ж, ідемо на площу Леніна подивитись на мітинг, із таємним бажанням стати свідками якогось «екшену». Ми порушено і накручені. У повітрі розчинено напруга, небезпека і передчуття чогось дуже цікавого. Йдемо, уважно вдивляючись в фігури далеких перехожих: чи не з мітингу чи це натовп нам назустріч.

На площі, як завжди, море народу. Промовці з балкона Українського театру кажуть довгі промови незрозумілою мовою, люди тримають плакати, які рік у рік не змінюються. Багато людей похилого віку. По периметру розсипані міліціонери. Всім спекотно. Усе, як завжди. Нудно. Постоявши десять хвилин і не дочекавшись можливого «махача» ми розходимось по домівках, розчаровані тим, що не відбулось. Точно так само, як минулого року, і точно так само, як наступного.

Щороку перед 18 травня в Криму лунало море чуток про підготовку актів насильства з боку кримських татар. Ці чутки лунали з телевізорів і радіоприймачів. Про них читали в газетах і дізнавались від сусідів. Про них застерігали відомі політики і вчителі у школах. Люди щиро побоювались, намагались не виходити даремно на вулицю і бути напоготові. Але щороку все проходило мирно. Кожного разу цього дня хтось десь «бачив», що татари, щось розбили чи когось побили. Але я не пам'ятаю жодної фотографії або відео, які б підтвердили ці вигадки.

Минуло багато років, я вже давно не школяр. Якими безпідставними були всі страхи і звинувачення, і якими, незважаючи на це, переконливими вони є для переважної більшості слов'янського населення півострова. І коли я замислююсь про те, що зараз ця обробка стала тотальною, мені стає страшно.

Денис Мацола, кримчанин, політолог

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG