Спеціально для Крим.Реалії
Кримські ріелтори констатують, що основними покупцями на кримському ринку нерухомості залишаються приїжджі з Росії, найчастіше з російської півночі. М'який клімат, природна краса і патріотичні пропагандистські сюжети кличуть на півострів усе нових і нових постояльців. У цьому питанні є два важливих аспекти – суто економічний і геополітичний. Економічний – це недоступні для «корінних» кримчан ціни на оренду і купівлю нерухомості. Геополітичний – це повільна, але планомірна деукраїнізація Криму.
Днями на Крим.Реалії з'явилася цікава новина під заголовком «Російські переселенці в Криму вимагають компенсацій за переїзд із Крайньої Півночі». Звучить як примха – змінили суворий Петропавловськ-Камчатський на сонячну Алушту, ще й грошей за це вимагають. Утім, подальше прочитання новини показує, що смішного в цьому повідомленні нічого немає. Насправді, в Росії існує федеральний закон «Про державні гарантії і компенсації особам, які працюють і проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях». Відповідно до цього закону, новосели мали право на отримання компенсації в розмірі 150 тис. рублів. Оскільки переселенцям відмовили необґрунтовано, питанням зайнялася місцева прокуратура.
Ядерний електорат Путіна наповнює півострів поки не дуже швидко лише через економічну кризу, яка розгорнулася в регіоні, – самим теплим сонцем і патріотичними почуттями ситий не будеш
У цьому повідомленні для України відразу кілька поганих новин: до Криму таки їдуть росіяни, і деяким із них ще й доплачують за переїзд. Ріелтори констатують, що 2015 рік був у цілому депресивним для ринку нерухомості півострова – девальвація рубля й економічна криза обвалили ціни на неї більш ніж на 25%. Основним платоспроможним покупцем залишається переселенець із Росії, найчастіше з північної її частини. Звісно, їдуть до Криму не лише через перегляд пропагандистських сюжетів про «КримНаш», але те, що всі ці люди, за рідкісним винятком, є прихильниками так званого возз'єднання, – це напевно. Ядерний електорат Путіна наповнює півострів поки не дуже швидко лише через економічну кризу, яка розгорнулася в регіоні, – самим теплим сонцем і патріотичними почуттями ситий не будеш. Одначе.
Економічні реалії витісняють із Криму на пошуки кращого життя. Разом їде й освіта в українських школах, і матчі «Динамо» з «Таврією», і звичка до свободи – все те, що ще пов'язує Крим з материковою Україною
Економічний аспект проблеми в тому, що хоч у рублевому, хоч у доларовому вираженні, у «корінних» кримчан грошей на купівлю нерухомості немає. Хай і повільний, але приплив переселенців з Росії не дає цінам обвалитися до їхнього економічно обґрунтованого рівня – з урахуванням кризи, вони могли бути вполовину нижчими. Економічні реалії витісняють із Криму на пошуки кращого життя до інших регіонів Росії, до України, в далеке зарубіжжя. А разом із ними їде й освіта в українських школах, і матчі «Динамо» з «Таврією», і звичка до свободи – все те, що ще пов'язує Крим з материковою Україною.
Згідно з даними української статистики, на території України зареєструвалися 22 272 переселенці з АР Крим та міста Севастополя – менше 1% від населення півострова. Зовсім небагато. Однак враховувати варто і той факт, що саме ці люди складали «хребет» проукраїнського Криму – політичні активісти, журналісти і діячі національного руху кримських татар. Подальший процес виїзду з Криму до України також триває – не так швидко, але досить планомірно. Посилення репресій проти кримських татар за національною ознакою, євроінтеграційні процеси і відновлення економіки України після кризи лише сприятимуть подальшій міграції.
Це погляд тільки на один конкретний нюанс кримської проблеми. Тим не менш, дуже важливий. Такий саме важливий, як і тиск російської пропаганди і нових озброєнь на кожен метр кримської землі.
Питання в тому, про що саме йдеться нинішній Україні. Якщо про людину, то Київ має сприяти виїзду з території півострова, якщо про землю, то має намагатися зберегти проукраїнський рух у Криму
Чим на ці тенденції може відповісти Україна? Між необхідністю елементарного порятунку своїх громадян від репресій і безвиході шляхом евакуації із «сірої зони» і необхідністю збереження свого лобі на півострові вибір непростий. Питання в тому, про що саме йдеться нинішній Україні. Якщо про людину, то Київ має сприяти виїзду з території півострова, якщо про землю, то має намагатися зберегти проукраїнський рух у Криму. За всіма ознаками, перший варіант планомірно перемагає.
У цьому контексті чи не єдиною можливістю початку зворотньої українізації Криму може бути лише швидкий економічний успіх і супутнє зростання політичного впливу країни на тлі поступової деградації Росії. Подальший хід міркувань – це вже питання поглядів, а в деяких випадках – навіть вірувань. Що можна сказати напевно – переселенці з Криму працюють на успіх України і вже стали частиною основи нової країни. Можливо, саме це і збереже їм шанс на повернення додому.
Іван Сергєєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
