Іржавий механізм української юстиції нарешті запрацював. Більше ніж 700 кримчан, підозрюваних у державній зраді і замаху на територіальну цілісність країни, викликали на допит у Генпрокуратуру України за допомогою опублікованих у пресі повісток. Як уже писали Крим.Реалії, серед тих, хто «отримав» повістку, – лідери російської влади Криму і деякі депутати «Держради». І хоча тамтешні керівники постійно стверджують, що українські справи їх більше не стосуються, повістки викликали неабиякий ажіотаж на півострові. Деякі фігуранти «списку семисот» уже встигли висловитись у російській пресі.
Олександр Баталін: «Я до цього ставлюсь абсолютно спокійно. Всі ці списки і звернення абсолютно безглузді. Ми ухвалили рішення: відкрито проголосували на референдумі. Я дуже радий, що я в рідній Росії... Всі відносини з Україною перервані... Я не випадково до цього списку потрапив. Хтось сидить там, складає ці списки, не думаючи про країну. Україна була доведена до дуже складного періоду і ситуація з кожним днем погіршується».
Ремзі Ільясов: «Вони там нехай самі з собою розмовляють... Триває самодурство: народ постійно тримають у напрузі, що ми повернемо Крим. Це марна непотрібна нормальним людям балаканина. Я взагалі не розумію: які питання можуть бути до нас? Нехай у себе запитають, чому люди проголосували за повернення в Російську Федерацію? Їм було байдуже до Криму, до розв'язання його проблем, проблем депортованих, проводили політику протиставлення кримських татар і росіян і намагались на цьому заробити політичний капітал».
Костянтин Бахарев: «Я зараз їду в Красногвардійський район відкривати дитячий садок, потім до центру реабілітації дітей у Советський район, завтра засідання президії Держради, у п'ятницю відкриваємо фестиваль «Велике російське слово», тому все ніяк немає часу на допити. Ніяк не можу викроїти... Я давно перестав звертати увагу на конвульсії українських органів влади відносно Криму. Щодня є величезна кількість справ, якими треба займатись, спрямованих на вирішення проблем кримчан. І відволікатись на той маразм і абсурд, який відбувається по той бік Перекопу, немає ні часу, ні бажання. Це питання не до мене, а до фахівців вузького медичного профілю».
Ну і, зрозуміло, чемпіоном у дотепності став сам «голова Республіки Крим» Сергій Аксьонов, який не знайшов нічого кращого, як змавпувати дії українських прокурорів.
«Я клінічні прояви не коментую. Там марно коментувати, у них там каша в голові. Нехай викликає, ми його викличемо на допит, нехай приїде сюди. На допиті ми будемо питати, для чого він викликав туди наших товаришів».
Кримські колабораціоністи відчайдушно вірять, що українське правосуддя до них ніколи не дотягнеться, що їхні злочини ніколи не будуть розслідувані, а самі вони ніколи не отримають покарання
Якби Аксьонов прочитав свою повістку до кінця, він би з легкістю дізнався відповідь: «Для участі у проведенні допиту як підозрюваного у кримінальному провадженні № 42015000000000584 від 02.04.2015» за статтями 110-й і 111-ї Кримінального кодексу України: замах на територіальну цілісність і державна зрада».
Сховавшись за російськими багнетами на Перекопі, кримські колабораціоністи відчайдушно вірять, що українське правосуддя до них ніколи не дотягнеться, що їхні злочини ніколи не будуть розслідувані, а самі вони ніколи не отримають покарання. Що Крим, зрештою, «назавжди російський», і питання закрите.
Але одним із найважливіших принципів юридичної відповідальності є не швидкість і навіть не суворість, а невідворотність покарання.
І якщо нинішня кримська влада думає, що Україна рано чи пізно «втомиться» займатися їх діяннями, вони жорстоко помиляються.
Так нехай буде історія Адольфа Ейхмана їм прикладом.
Андрій Введенський, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
