Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Преса Туреччини заговорила про «дев'ять кроків назустріч» Росії, які можуть вивести двосторонні відносини на колишній рівень до кінця цього року. Це було інтерпретовано Москвою як капітуляція Анатолії, а також як презентацію, що відбулася де-факто, конкретного й офіційного плану з нормалізації турецько-російських відносин, які отримали негативний розвиток після відомих подій листопада 2015 року.

Після того, як у Туреччині 24 травня був сформований кабінет міністрів, слова з виступу нового голови турецького уряду Біналі Йилдирима інтерпретували в Росії на свій розсуд. У Кремлі вважають, що Анкара до такої вже міри бажає відновити колишній рівень турецько-російських відносин, що аж поступиться своїми державними інтересами й честю.

Хоча Біналі Йилдирим, уперше виступаючи перед парламентом після затвердження президентом складу нового кабміну, заявив буквально таке: «У Туреччині є багато проблем. У нас є регіональні проблеми. Конфлікти, що мають місце в нашому регіоні, в ЄС, на Кіпрі, Кавказі, збільшують важливість нашої країни. Ми знаємо про це. Що ми будемо робити? Дуже коротко: ми будемо збільшувати кількість наших друзів, і ми будемо зменшувати кількість наших ворогів». Коментатори почали говорити «про наболіле»: «це можуть бути» Ізраїль, Єгипет, Сирія й Росія. Відповідь із Москви була простою й надійшла з вуст спікера російського МЗС, мовляв, «будемо дивитися по справах нового кабінету».

Володимир Путін, відвідуючи Грецію наприкінці травня цього року, як раз 30 травня – наступного дня після успішного голосування за програмою кабінету Біналі Йилдирима в парламенті Туреччини, що остаточно легітимувало уряд у країні, натякнув на бажання Росії відновити відносини з Туреччиною. Але, як порахували в Кремлі, одних заяв із боку Анкари недостатньо, вона повинна зробити конкретні кроки до примирення, перш за все, вибачитися за збитий російський Су-24. Показовим є й символізм, який використовується сторонами нібито в миролюбній риториці: Біналі Йилдирим транслює свій меседж 24 числа (24 листопада 2015 року стався інцидент зі збитим російським бомбардувальником), Володимир Путін відправляє «посил» із Греції наступного дня після дати падіння Константинополя (турецько-грецькі відносини обтяжені давніми історичними суперечками і претензіями, а Москва всіляко підкреслює свої домагання до всіх візантійських території).

На це одразу відреагували в Туреччині. Міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу, перебуваючи в Анталії, заявив про готовність створити спільну з Росією робочу групу «офіційного чи навіть неофіційного формату» для вироблення конкретних кроків у напрямку нормалізації.

«Чи чекати конкретних кроків із боку Анкари?» – під таким гаслом була моментально організована «широка» дискусія російських експертних кіл, традиційно різко негативно налаштованих проти Анкари й підігрітих кремлівськими ретрансляторами. У Росії вчергове скористалися ситуацією й розгорнули «загальнонародний гнів» у бік конкретної особистості – турецького президента.

Дмитро Пєсков
Дмитро Пєсков

Із таким підготовленим настроєм сприйняли в Москві привітання Реджепом Ердоганом свого російського візаві з національним святом і паралельне послання «до зазначеної дати» від голови уряду Туреччини до російського прем’єра. Відповіді не потрібно було чекати довго. Прес-секретар Дмитро Пєсков заявив: Кремль хоче відновити добрі відносини з Туреччиною, але на умовах Росії, а лист президента Туреччини російському колезі порахували «протокольним посланням», і «будь-яких інших змістовних» моментів у ньому Москва не знайшла.

Не оцінили в Білокам'яній і організований в Анталії силами місцевої російської громади іфтар (традиційна вечеря-розговіння під час посту в священний місяць Рамадан) із запрошенням на нього турецьких представників разом із російським генеральним консулом, і дійсно «протокольну» пропозицію російському послу в Анкарі взяти участь в іфтарі з головним гостем в особі президента, і широку кампанію, розгорнуту в турецькій пресі під заголовком «давайте жити дружно».

«Для нормалізації відносин із Росією Туреччина розробила «дорожну карту» з дев’яти кроків», – таку нову тезу поширили російські ЗМІ з посиланням на турецький Haber7. Разом із тим, інформація від неназваного дипломатичного джерела вперше з’явилася саме в англомовній версії проурядового турецького видання Yeni Şafak.

Цьому передував візит старого-нового прем’єра Ізраїля Біньяміна Нетаньяху до Москви для переговорів із Володимиром Путіним. Низка коментаторів поспішили приписати ізраїльській стороні роль посередника в налагодженні відносин між Росією й Туреччиною. Така теза видалася цікавою широкому обивателю, який готовий до турецько-російського примирення на тлі успіхів у іншій важливій для Анкари й Тель-Авіва справі – турецько-ізраїльському примиренні.

У ніч із 30 на 31 травня 2010 року шість суден ініційованого Туреччиною конвою підійшли до берегів Ізраїлю, намагаючись прорвати блокаду сектора Газа. На трьох пасажирських і трьох вантажних суднах перебували приблизно 700 активістів і приблизно 10 тисяч тон вантажів (ліки, продовольство й будматеріали). Конвой був зупинений військово-морськими силами Ізраїлю в нейтральних водах при спробі проникнення до закритої зони. Пасажири судна «Маві Мармара» вчинили опір при висадці на борт ізраїльського спецназу. Підсумок – 9 осіб убито, понад 30 поранено, турецько-ізраїльські відносини завмерли на довгі шість років.

В одному з пунктів плану «дев’яти кроків назустріч» передбачено, що Туреччина не потребує посередників у питанні врегулювання турецько-російських відносин

Разом із тим, в одному з пунктів плану «дев’яти кроків назустріч», а саме – в останньому, передбачено, що Туреччина не потребує посередників у питанні врегулювання турецько-російських відносин.

Повернемося до слів Біналі Йилдирима, які він виголосив 24 травня: «...Конфлікти, що мають місце в нашому регіоні, в ЄС, на Кіпрі, Кавказі збільшують важливість нашої країни. Ми знаємо про це. Що ми будемо робити? Дуже коротко: ми будемо збільшувати кількість наших друзів, і ми будемо зменшувати кількість наших ворогів». Ізраїль, Єгипет, Сирія й Росія...

Ситуація на сирійському театрі залишається дуже складною й болючою для внутрішньої стабільності країни. Одним із пунктів «9 кроків назустріч» оголошено пропозицію про створення в МЗС Туреччини на базі сирійського сектора діалогового майданчика для організації взаємодії з Росією. Однак МЗС Туреччини 22 червня виступив із офіційною заявою з приводу дій російських ВКС у Сирії й різко засудив атаки режиму Асада й Російської Федерації проти мирного населення.

Ситуація на сирійському театрі залишається дуже складною й болючою для внутрішньої стабільності країни

Відносини між Єгиптом і Туреччиною раніше також різко погіршилися не без сторонньої участі. А днями до Олександрії прибув перший із двох військових кораблів проекту «Містраль», що будувалися на французькій верфі під замовлення військової машини Росії і планувалися до розміщення в Чорному морі. Російсько-французьку угоду скасували після введення санкцій щодо Москви за анексію Криму й агресію в Україні.

Бажання відновити дружні стосунки поки більше демонструє Туреччина
Самі Кохен

Самі Кохен, відомий турецький журналіст і колумніст уже понад п’ятдесят років висвітлює зовнішньополітичні питання й міжнародне життя в одній із центральних газет Туреччини – Milliyet. Оцінюючи перспективи «потепління», він вважає, що «певні позитивні зрушення в цьому відношенні є, але вбачати їх у контексті взаємних заяв і жестів було б занадто оптимістичною оцінкою». «...Перешкоди на шляху нормалізації відносин досі не зникли. Російські лідери наполягають на тому, щоб нормалізація проходила на умовах Москви. Одна з таких умов дуже спірна – Туреччина повинна принести вибачення за збитий літак, друга – виплатити компенсацію... Бажання відновити дружні стосунки поки більше демонструє Туреччина... Елемент гри – шляхом обчислення ймовірності віддалення Туреччини від Заходу спробувати реалізувати свої власні регіональні інтереси», – підкреслює аналітик.

Росія не демонструє готовності до нормалізації відносин із Туреччиною, Кремлю зовсім не вигідно реалізовувати такий план в умовах, які сьогодні складаються. Так, безумовно, турецько-російські відносини переживали різні часи. Але чому все завжди було підпорядковане російським інтересам? І чи потрібно оцінювати «дев’ять кроків назустріч» як прояв слабкості анатолійських тигрів?

Запроваджені 1 січня 2016 року по відношенню до Анкари односторонні санкції економічного характеру продовжують діяти. Не має наміру Москва відновлювати й оголошений за ініціативи Кремля повний розрив двостороннього військово-політичного діалогу. Методично «знижується» імпорт турецьких товарів і послуг.

Туреччина не повинна затягувати з виробленням узгодженої й координованої позиції щодо дієвих заходів на противагу Росії й має приєднатися до режиму санкцій, запроваджених її західними партнерами по відношенню до Москви.

Рудольф Медведь, оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG