Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

ЗМІ переконують, що світ стоїть на порозі глобальних змін. Із цим ніхто не сперечається. Одне уточнення – ми знаходимося в такій ситуації останні двісті років.

Ми живемо в епоху істерик. Архітектура інформаційного простору вибудувана так, що складається враження, що наближається «кінець часів». Навіть у застільній балаканині рано чи пізно ключовою темою стає глобальна криза – в тій чи іншій варіації.

Будемо чесні: катастрофи й «чорнуха» – невід'ємна частина інформаційної картинки. Яка, до того ж, добре продається. Реальність така, що нові технології за останнє десятиліття полегшили доступ інформації до споживача. А сам споживач при цьому майже не адаптувався до нової реальності. Прозвучить як крамола, але в 21 столітті катастроф і воєн не стало більше – в порівнянні з тим же двадцятим століттям. Більше стало «прямого ефіру». І саме цій обставині ми зобов'язані нашими колективними фобіями.

Не стало більше воєн, не виросли показники несправедливості, не підскочила вгору шкала людської жорстокості

Не стало більше воєн, не виросли показники несправедливості, не підскочила вгору шкала людської жорстокості. Просто ту саму замкову щілину, з якої до нас просочувалась інформація про несправедливість світу, технологічна революція раптово перетворила на відкриті навстіж двері. І ми ошелешено стоїмо на порозі, який обдувається інформаційним вітром, у якому потрясіння стали нормою.

Будь-які розмови про неминучість нової глобальної війни, добре звіряти з розповідями бабусь. Моя, наприклад, жила на Далекому Сході й мала під ліжком «тривожно-евакуаційну» валізу – на випадок військового конфлікту з Китаєм. Думка про ядерний удар була невід'ємним супутником її щоденного побуту.

Світ ніколи не був стабільним. Є якийсь гордовитий снобізм у всіх заявах про те, що ми сьогодні стоїмо на рубежі глобальних потрясінь. Хоча б тому, що ми спостерігаємо ці потрясіння упродовж останніх двох століть.

Наполеонівські війни перелицьовували політичну карту Європи. Повстання декабристів зламало звичні взаємини всередині дворянської еліти. Східна (Кримська) війна, по суті, була світовою війною – за географією бойових дій. Скасування кріпосного права перевернуло з ніг на голову весь цивільний побут Росії. Період бомбістів ознаменував настання епохи політичного терору. Бойові дії на Балканах, російсько-японська війна, революція 1905 року. Період реакції, Перша світова, дві революції. Громадянська війна, голод, репресії. Друга світова, залізна завіса, Карибська криза... І це – дуже приблизний і нашвидку складений список. І де тут немає тих самих глобальних потрясінь, право на які сучасні експерти так прагнуть монополізувати?

Безглуздо чекати змін. Треба вчитись у них жити

Світ і справді змінюється. Силовий переділ кордонів, новий технологічний уклад, глобальні кризи – все це ризикує перекроїти звичний світоустрій. Але в умовах трансформацій наша цивілізація живе щонайменше останні два століття. А спроба охрестити це «останніми часами» все більше схожа на бажання медіаменеджерів всучити споживачеві старий товар у новій обгортці.

У нас уже не буде передиху й перерв. Реальність навколо нас змінюватиметься кожні 5-10 років. Конкурентоспроможність людини визначатиметься її здатністю адаптуватися до змін.

Безглуздо чекати змін. Треба вчитись у них жити.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG