Спеціально для Крим.Реалії
Після заслання севастопольського градоначальника і морського адмірала Сергія Меняйла в тайгову Сибір, яка тепер стане йому сухопутним океаном, у Криму розпочався кадровий шухер. Прокурор Криму, якщо можна так назвати Наталю Поклонську, разом із кримським главначальником Сергієм Аксьоновим почали збиратись до Держдуми за списком «Єдиної Росії». Безсумнівно, замислився про своє майбутнє і голова кримського парламенту Володимир Константинов.
Керувати півостровом, розірвавши економічні зв'язки з Україною, зовсім не те, що жити на дотації з Києва і потихеньку обкрадати пайовиків, колекціонувати кредити під будівельні руїни або збирати по гривні з пляжників за відвідування туалету... Наприкінці 2014 року в Києві на проспекті Лобановського (колишній Червонозоряний) звалилася опорна стіна будинку, збудованого Константиновською «Консоллю». На той час фірми кримського будівельника заборгували українським банкам і фізичним інвесторам понад мільярд гривень. Не про добробут кримчан думав Володимир Константинов, стаючи виконробом «кримської весни». Він дбав про власну кишеню, він тікав від боргів, хотів сховатися від ошуканих забудовників за новим кордоном Перекопу.
Точно так само кримінальне минуле лякало і його подільника Сергія Аксьонова – бригадира однієї з банд «Сейлема», про що в деталях розповів громадськості перший кримський бунтівник із 90-х Юрій Мєшков. Про кримінальні пригоди Аксьонова докладно писали і Крим.Реалії. Його лихе минуле відоме і правоохоронним органам України.
«Наразі ми вивчимо ті документи, які є. Я думаю, ми внесемо їх в загальне виробництво щодо державної зради і всіх злочинів, які він накоїв вже в анексованому Криму», – обіцяв торік тоді ще перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим Назар Холодницький, а сьогодні – антикорупційний прокурор України.
Більше красти нема чого, та і вкрадений Крим до власної кишені не покладеш
Так, спільна операція кримських гопників і російської армії «ввічливих чоловічків» з віджимання в України Криму вдалась. Але злодій тому і стає злодієм, що працювати і творити він не може. Він живе від злочину до злочину. Як державні менеджери Аксьонов із Константиновим, Меняйлом і гопниками подрібніше провалились. Більше красти нема чого, та і вкрадений Крим до власної кишені не покладеш, а інше майно пильно стережуть наглядачі від кремлівського «пахана». Москва густо напхала півострів своєю креатурою.
За два роки кримські керівники-самозванці по черзі провалювались то в каналізаційні, то в сміттєві ями. Економіка півострова зупинилась. За рівнем інфляції Крим став всеросійським лідером – з моменту анексії накопичена інфляція перевищила 80%. Ціни на продовольство 2014 року підскочили на 53%, а минулого – ще на 23%, повідомляв РБК, посилаючись на інформацію Кримстату. Проте ціни на житло на вторинному ринку, за повідомленнями сайту «События Крыма», за два роки знизились на 30-40%, що свідчить про стагнацію на півострові.
Якщо кишені порожні, а продати більше нема чого, доводиться пропонувати ввічливість і власні зуби в усмішці
Курортний Крим перестає бути привабливим для жителів інших регіонів і самих кримчан. За інформацією Росстату, наприклад, за рік знизилась кількість охочих проживати в місті-герої Севастополі, повідомляє NewsOboz.org. «2016 року до міста прибули 7 тисяч осіб. Це на 2 тисячі менше, ніж минулого 2015 року. Змінити постійне місце проживання побажали 600 севастопольців».
Здається, динаміка чудова. Але відомо, що абсолютна більшість із тих, хто приїхав до Севастополя, – військовослужбовці. Членам їхніх сімей – робота в першу чергу, дітям – місця в садочках і школах. Але військові бази товарів народного споживання, навіть звичайних пряників, не виробляють. NewsOboz.org пише, посилаючись на інформацію Роспраці, що севастопольці в основному їдуть на заробітки до Москви, Санкт-Петербурга і на Далекий Схід. Схоже, рідна гавань швидко перестала для багатьох бути годувальницею.
«У нас є бренд «ввічливі люди» – символ «кримської весни», – говорив журналістам голова Криму Сергій Аксьонов. – Бренд «ввічливий Крим» має стати символом кримської гостинності, а й знаком якості у всіх сферах життя». Дійсно, якщо кишені порожні, а продати більше нема чого, доводиться пропонувати ввічливість і власні зуби в усмішці. В усмішці, яка все більше стає схожою на оскал.
Думки, викладені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
