Проблеми, з якими стикаються громадяни України, які живуть в окупованому Криму, при спробі перетнути на своєму авто адміністративний кордон з півостровом, настільки нерозв'язні, що зневірені кримчани вже не знають, куди їм йти зі своєю бідою.
Скажу відверто: я хотів писати відкритого листа президенту України Петру Порошенку як гаранту Конституції, оскільки конституційне право громадян на свободу пересування опинилося під загрозою. І, що примітно, це зробила не країна-окупант (що було б логічно), а наша рідна держава Україна.
Нам, кримчанам, котрі не за своїм бажанням опинилися на окупованому півострові, важко достукатися до чиновників
Мої близькі порадили мені написати про проблеми кримчан-автовласників на сайті Крим.Реалії, оскільки тут неодноразово піднімалися питання порушення прав жителів окупованого Криму. Хочеться вірити, що мої слова не залишаться без відповіді. Нам, кримчанам, котрі не за своїм бажанням опинилися на окупованому півострові, важко достукатися до чиновників. Ми не можемо зателефонувати на «гарячу лінію», не можемо надіслати лист поштою.
Якби я міг поговорити з президентом України, я попросив би його владою, даною йому українським народом, змусити чиновників не порушувати наші конституційні права, у тому числі право на свободу пересування!
Через те, що Росія змусила кримчан у терміновому порядку, без права вибору, змінити автомобільні номери, тепер ми не можемо виїхати на наших авто на материк. Згоден з тим, що поява на материковій Україні машини з номерами неіснуючого «російського регіону» була б неприпустимою. Але багато хто з нас зберегли свої українські номери з надією їздити з ними вільною частиною країни.
Проте поведінка українських прикордонників і митників, які прямо забороняють змінювати номери на адмінкордоні, незважаючи на відсутність будь-яких прямих законів, якими б вони керувалися, ображає кримчан, замикає їх на окупованому півострові, і, крім того, створює ідеальні умови для корупції.
Те, що відбувається на пропускних пунктах «Чонгар», «Каланчак» і «Чаплинка», схоже на цілеспрямовану дискредитацію України в очах світової спільноти та акцію з приниження людської гідності
Те, що відбувається на пропускних пунктах «Чонгар», «Каланчак» і «Чаплинка», схоже на цілеспрямовану дискредитацію України в очах світової спільноти та акцію з приниження людської гідності. Прикро, що я говорю про те, що відбувається на українській стороні.
Про поведінку окупантів на російських пунктах пропуску я не кажу – вони окупанти, діють незаконно, в дусі НКВС, і коли-небудь, я сподіваюся, поплатяться за це. Однак, коли наші прикордонники або митники створюють нестерпні умови для виїзду на материк кримчанам, я розцінюю це як порушення конституційних прав громадян України, які не за своїм бажанням потрапили в окупацію.
2014 року я доклав багато зусиль, намагаючись пояснити людям, одурманеним цілеспрямованою багаторічною російською пропагандою (для нейтралізації якої, протягом багатьох років, Україна взагалі нічого не робила), помилковість їхніх дій. А коли почалося вторгнення російського спецназу, ризикуючи власним здоров'ям, а, можливо, й життям, надавав посильну допомогу блокованим нашим військовим частинам, допомагав продуктами, інформаційним забезпеченням, психологічною підтримкою.
До травня цього року я регулярно їздив на материкову частину України – у приватних справах, побачитися з рідними і близькими, а також (кримчани зрозуміють) – подихати повітрям свободи.
Я не виїхав з Криму остаточно не тільки тому, що не можу кинути на призволяще старих батьків, дітей і онуків, не тільки через могили моїх предків і наявність майна, яке неможливо продати, а й з принципових міркувань. Я продовжую вважати Крим українською територією, і переконаний, що повернення Криму без наявності на його території корінних українців (незалежно від їхньої національності) буде складнішим, ніж повернення Криму, не населеного 100% «понаїхавшим» російським населенням.
У зв'язку з цим, розрив комунікацій з материком вважаю не тільки шкідливим, а й злочинним! Особливо трагічною ця ситуація виявилася для корінного народу Криму – кримськотатарського, який тепер відірваний від своїх лідерів, рідних і близьких, які виїхали зі своєї батьківщини через загрозу фізичного знищення!
Я переконаний, що необхідно, навпаки, заохочувати бажання українців, які живуть у Криму, вільно виїжджати на материк
Я переконаний, що необхідно, навпаки, заохочувати бажання українців, які живуть у Криму, вільно виїжджати на материк. Я кажу про тих кримчан, які не за власним бажанням були змушені отримати кримські псевдодокументи, у тому числі й на особистий автотранспорт, але зберегли документи і номерні знаки української реєстрації.
Не треба придумувати ніяких окремих постанов і указів, що ускладнюють наше і без того непросте життя. Треба лише дати вказівку надати можливість автомобілістам прямо у зоні пропускного пункту, при виїзді на материк, змінювати номерні знаки на власному автомобілі. Це не злочин – змінити недійсну в Україні табличку з номером, видану нелегітимним органом, законність якого не визнає світова спільнота, на легальний, законний номерний знак на автомобілі.
Я впевнений, що прикордонники, митники і співробітники СБУ повинні на адміністративному кордоні з окупованим Кримом займатися своєю безпосередньою справою: контролем за переміщенням через лінію розмежування, виявленням контрабанди і затриманням терористів, диверсантів, а також зрадників і сепаратистів.
В умовах, коли російська влада «закручує гайки» щодо прав і свобод своїх громадян, а також жителів Криму, який вони окупували, Україна має показати позитивний приклад дотримання прав людини, особливо в тому, що стосується прав і свобод громадян України, які вимушені жити на анексованому півострові. Хочу нагадати, що громадянин України, який живе на материку, в разі порушення його прав, може звернутися до суду. А громадянин України, який живе на окупованій території, позбавлений цієї можливості, і практично є кинутим напризволяще.
Я вважаю, що існуюча практика тільки віддаляє повернення Криму, тоді як поліпшення комунікацій тільки наближатиме його повернення
Я вважаю, що існуюча практика тільки віддаляє повернення Криму, тоді як поліпшення комунікацій тільки наближатиме його повернення.
Упевнений, якби це було відкритим листом, під ним підписалися б тисячі кримчан-автомобілістів, які зіштовхнулися з жахливою несправедливістю. Не можна замикати людей у Криму. Нас і так майже замкнули. Росія робить усе, щоб обмежити кримчан у їхніх правах та свободах. Те, що робить Україна, схоже на спробу замкнути перед нами двері з іншого боку. Прошу вас: не позбавляйте нас останнього шансу бути з Україною! Не треба позбавляти нас Батьківщини! У нас її і так уже три роки як забрала Росія.
Василь Кримський, громадянин України, кримчанин у третьому поколінні
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
