Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Історія із попередженням українських «диверсій» на території окупованого Криму отримала наслідки, на які навряд чи розраховували російські силовики, зацікавлені продемонструвати Володимиру Путіну, як завзято вони борються з ворогами. І на які навряд чи розраховував сам Володимир Путін, який вважав, що зможе показати Заходу всю нездатність домовлятися і неконструктивність українського керівництва – про які такі Мінські угоди може йти мова?

Головний наслідок російської провокації – повернення Криму до міжнародного порядку денного. Думаю, не потрібно доводити, що на Заході до останнього часу від Криму просто «відмахувалися». І зовсім не тому, що готові були визнати законність російської анексії. А тому, що вважали куди більш важливим моментом врегулювання на Донбасі. І були впевнені, що якщо не порушувати питання Криму – куди більш важливе для Путіна, ніж питання Донбасу, – то вдасться якнайшвидше домовитися і про закінчення військових дій, і про роззброєння російських найманців, і про відновлення українського контролю над кордоном – хоча б на материку.

На Заході так і не змогли зрозуміти очевидного (втім, це не зрозуміли й багато жителів самого Криму, і багато інших українців). Путіну зовсім не важливий Крим і зовсім не важливий Донбас. Йому важлива Україна. Вірніше – дестабілізація України. І як тільки стало зрозуміло, що подальша дестабілізація на Донбасі може призвести до продовження і навіть посилення санкцій проти Росії, вирішили використовувати Крим. Адже Крим – він же поза рамками Мінських домовленостей, це і на Заході визнають. А значить – на окупованому півострові можна робити все що завгодно!

На Заході знову заговорили про Крим. Поки що – як про територію потенційного конфлікту між Росією та Україною

Але висновок з цього путінського розрахунку, як бачимо, зроблено прямо протилежний. На Заході знову заговорили про Крим. Поки що – як про територію потенційного конфлікту між Росією та Україною. Але і це вже суттєвий крок вперед. Тому що Путін сам розвіяв ілюзію того, що це на Донбасі – війна, а в Криму, який «сам захотів» приєднатися до Російської Федерації, – тиша та спокій, та аксьоновська благодать. Але ж ні, Крим від Донбасу нічим не відрізняється. І той, і інший регіон – територія потенційної війни.

Рано чи пізно на Заході дійдуть простого й очевидного висновку про те, що донбаського врегулювання аж ніяк не достатньо, і заплющувати очі на Крим не вийде. Тільки український Крим із лояльним до України населенням може бути гарантією безпеки Європи та дотримання міжнародного права. А поки цієї мети не досягнуто – про стабільність і спокій на нашому континенті можна тільки мріяти.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG