Після двох років зйомок кримчанин Андрій Кононцев презентував на батьківщині свою другу фотокнигу Crimean Tatars. Серію про культуру й побут кримських татар уже оцінили в Чехії, де зараз і живе фотограф.
Андрій Кононцев родом із Севастополя, вже сім років живе в Чехії. Повертаючись додому час від часу, він документував, як змінюється Крим. Працюючи над своїм попереднім проектом «Повернення додому», фотограф побував в одній кримськотатарській сім'ї у Джанкої.
Я був вражений культурою, побутом, мистецтвом цих людейАндрій Кононцев
«Я був вражений культурою, побутом, мистецтвом цих людей, ‒ розповідає Андрій. ‒ Після я зрозумів, що це дуже хороша ідея для роботи: цікава візуально. До того ж, проживши тут багато років, я дуже мало знав про цей народ».
За два роки Андрій відвідав приблизно десять сімей. Ще стільки ж, за його словами, відмовилися зніматись у силу різних причин. У книзі охоплені різні регіони Криму, але автор говорить, що часу все одно не вистачило, щоб зібрати все.
За словами Андрія, на півострові доволі багато помилкових стереотипів про кримських татар, особливо серед молоді. Для деяких кримчан багато з того, що фотографу вдалося показати на знімках, стало особистим відкриттям в цій темі.
Через два роки роботи Андрій презентував свою фотокнигу в Чехії й у Криму ‒ в Бахчисараї й Сімферополі. Попереду ‒ виставки в інших країнах Європи.
«Я поки ставлю тут три крапки, ‒ каже Андрій. ‒ Відкладу книгу в сторону, перестану думати про це, а через кілька місяців знову почну знімати, писати людям, шукати героїв. Серію обов'язково потрібно продовжити: тут ще багато чого не розказано про кримських татар».
Фотокнига Crimea Tatars ‒ це частина дипломної роботи Андрія. Він ‒ випускник факультету фотографії університету імені Томаша Баті в Чехії. Дизайн книги оформила француженка Ніна Серені, яка зараз також живе в Чехії.
Кримські татари перебувають у стані роботи над власною спадщиною, досі шукають ескізи в архівах, відроджують стилі, відновлюють музикуАндрій Кононцев
Автор фотокниги впевнений, що документувати процес відродження кримськотатарської культури дуже важливо. «Чим більше я знімав, тим більше мені це подобалося, ‒ говорить він. ‒ Я вибирав для зйомок, перш за все, майстрів, художників, ремісників, які розвивають свою культуру. Мені здається, що сьогодні це такий історичний момент: кримські татари перебувають у стані роботи над власною спадщиною, досі шукають ескізи в архівах, відроджують стилі, відновлюють музику».
Із попередньої серії «Повернення додому» також була зроблена фотокнига. Це збірний портрет дороги з Чехії до Криму до анексії й після. «Сім років я знімав, повертаючись додому з Чехії до України. Але одного разу, повернувшись додому, я потрапив до іншої країни. Це одноразова акція, яку я ніколи вже не зможу повторити».
Цю книгу Андрій у Криму не презентував. Каже, що не всі зможуть сприйняти її адекватно. «Я ношу її з собою й показую тут деяким людям. Багато хто досі накручений телевізором, напханий забобонами. Вони можуть не зрозуміти».
Фотограф каже, що не хотів лізти в політику і як міг абстрагувався за допомогою мистецтва. Почасти саме тому від зйомок до друку книги минуло два роки
Фотограф каже, що не хотів лізти в політику і як міг абстрагувався за допомогою мистецтва. Почасти саме тому від зйомок до друку книги минуло два роки. Андрій каже, що такі знімки, якщо є можливість, мають полежати, охолонути.
«Тут є історичні фотографії. Я не знаю, чи повториться колись це: на табло загориться Київ-Сімферополь і Київ-Донецьк».
Книгу також презентували в Чехії. Фотограф каже, що там її сприйняли інакше, ніж в Україні.
«Для європейців потрібно було показати, зацікавити. Вони не люблять багато читати, тим більше в фотокнигах. Я не хотів відкривати ящик Пандори, розкривати філософію, просто документував. Багато європейських фотографів приїжджають до України, Росії, Криму і знімають треш, сміття. Мені це не цікаво. Я хотів показати, зацікавити глядача культурою, а там далі інтернет допоможе».
