Спеціально для Крим.Реалії
На північному боці Севастопольської бухти ‒ мікрорайон Сєвєрна сторона, жителі якого можуть потрапити до центру міста тільки катером чи поромом. У разі штормової погоди ці люди фактично відрізані від родичів, які живуть в інших районах, місць роботи чи розваг. Є можливість дістатися до міста маршруткою, але це коштує п'ятдесят рублів в одну сторону. Російська влада Севастополя проблему логістики ніяк не вирішує.
Сєвєрна сторона ‒ район депресивний. Тут немає великих робочих підприємств, місцеві жителі шукають роботу на Південній чи Корабельній стороні Севастополя. У приватному секторі багато хто намагається влітку виживати за рахунок здачі житла відпочивальникам, але останні два роки з ними негусто. Тому зранку на причалах у Північній бухті й на Радіогірці вишиковується черга на катери й пороми.
Історія катерного сполучення в місті-герої розпочалася з 50-х років минулого століття, коли для Севастополя були збудовані спеціальні морські судна для перевезення пасажирів
Історія катерного сполучення в місті-герої розпочалася з 50-х років минулого століття, коли для Севастополя були збудовані спеціальні морські судна для перевезення пасажирів. Так на Севморзаводі у 1952-1956 роках були збудовані три пороми проекту 727: «Пором-1», «Пором-2» і «Металіст» ‒ для автотранспорту. Місто було єдиним в Україні, де цей вид морського транспорту був внутрішньоміським.
1984 року в Севастополі нараховували 37 пасажирських катерів і три пороми. 2010 року ‒ 16 катерів і два пороми. Наразі на маршрутах ходить 7-10 катерів. Загальна протяжність маршрутів пасажирських катерів ‒ 31 кілометр. Також є п'ять маршрутів до зон відпочинку ‒ 38 кілометрів. За офіційними повідомленнями, катерами й поромами перевозиться приблизно 35 тисяч пасажирів на день.
Йшли роки, катери й пороми старіли, і з часом випрацювали свій ресурс. Із 1 січня 2011 року з цієї причини судноплавний реєстр заборонив поромам виходити на лінію. Місту загрожував транспортний колапс. У міськдержадміністрації пропонували вирішити питання придбання 10-12 катерів, оскільки їм теж загрожувала заборона на використання для перевезень. Власником катерів і поромів був Севастопольський морський порт, але в цього держпідприємства грошей не було.
Проблему частково вдалося вирішити 2012 року, коли російський бізнесмен Олександр Анненков купив два норвезьких пороми початку 1980-х років будівництва, і їх поставили на лінію для перевезення автотранспорту й пасажирів під егідою комерційного підприємства. Але проблема з катерами вирішена не була й вони з уже давно виробленим ресурсом досі продовжують бігати взад-вперед через бухту.
Міст чи тунель?
Про необхідність будівництва мосту, що зв'язав би дві сторони Севастопольської бухти, в місті-герої говорили завжди. Обговорювалися варіанти, в якому місці і як його будувати, про транспортні розв'язки й під'їзні шляхи. Але коли справа доходила до конкретних рішень, на чільне місце ставили інтереси Чорноморського флоту, адже міст ‒ об'єкт стратегічний і, в разі його підриву, кораблі й підводний човен виявляться замкнутими в бухті.
Міст через бухту фігурував ще в радянському генплані, але чи то руки в тодішніх керівників не дійшли, то чи не давало це зробити питання обороноздатності
Міст через бухту фігурував ще в радянському генплані, але чи то руки в тодішніх керівників не дійшли, то чи не давало це зробити питання обороноздатності.
Підготовка до будівництва мосту передбачалася й українською програмою «Дороги Севастополя 2011-2015 рр». На проектування об'єкта передбачалося направити 80 мільйонів гривень, але кошти так і не були виділені.
2014 року, після анексії Криму, до ідеї будівництва мосту знову повернулися. Уже в квітні представники транспортних компаній Севастополя заговорили про необхідність будівництва автомобільного мосту через Севастопольську бухту. Таку пропозицію висунули на зустрічі із заступником міністра транспорту Росії Миколою Асаулом. Перевізники впевнені, що міст протяжністю 750 метрів допоможе значно скоротити транспортні витрати на перевезення пасажирів, а також істотно економити час. За їхніми словами, оскільки Севастополь витягнутий уздовж узбережжя, сьогодні доводиться огинати бухту, що врізається в берег на вісім кілометрів.
Заступник міністра повідомив, що будівництво мосту через Севастопольську бухту може увійти до однієї з федеральних програм. Для цього необхідно визначити оптимальне місце для автомобільного мосту, проаналізувати потенційний пасажиропотік.
У концепції розвитку Севастополя, розробленій 2014 року Агентством стратегічного розвитку під керівництвом Олексія Чалого, будівництво мосту передбачалося в глибині бухти за місцями базування військових кораблів. Таке розташування викликало серйозну критику з боку місцевих жителів, оскільки до самого мосту доведеться їхати через все місто.
Наприкінці листопада нинішнього року пролунала пропозиція прокласти тунель дном бухти
Після цього про міст уже ніхто не згадує. Зате наприкінці листопада нинішнього року пролунала пропозиція прокласти тунель дном бухти. Ідея була озвучена на круглому столі на російських законодавчих зборах міста. Тунель пропонують збудувати за допомогою секцій, що встановлять на дно бухти.
Подібних ідей за останні 2,5 роки було висловлено більше ніж достатньо. Ще й канатну дорогу через бухту нова влада обіцяла. Поки одні тільки обіцянки.
Тим часом, у сусідньому Стамбулі цілих два мости через Босфор, а не так давно ще й тунель збудували ‒ 13,6 кілометрів у довжину, пролягає на глибині 1,4 кілометра під протокою.
Севастопольцям, так само як жителям «південного форпосту імперії», уготована доля флотської обслуги. Тому що місто не для людей, а для флоту.
Андрій Покровський, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
