Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Чи може Україна з підтримкою Заходу укласти якусь угоду з Росією, за якою про Крим «забудуть», натомість російські війська підуть з території окупованих районів Донбасу, а Путін залишить Україну в спокої? Хіба це ‒ погана плата за закінчення війни, стабільність і деескалацію? Поготів у ситуації, коли багато жителів самого Криму хочуть, щоб ця територія контролювалася Російською Федерацією?

Перший аргумент, який можна навести для спростування такого підходу, ‒ це аргумент з галузі міжнародного права. Росія анексувала Крим всупереч всім його нормам. Змиритися з цим не можна ‒ це ляпас не тільки Україні, але й усій світовій спільноті. Але опоненти зможуть у відповідь навести приклад балтійських країн. Їхня державність була знищена Радянським Союзом теж всупереч всім нормам міжнародного права. Сполучені Штати ніколи не визнавали, що Латвія, Литва та Естонія втратили свою незалежність. Але це не заважало їм підтримувати відносини з Москвою. Санкцій за анексію країн Балтії теж ніколи не було. Так чому б Україні і Заходу не поставитися до Криму як до балтійських країн? Не визнавати, але й не карати. Жити в мирі.

Однак між Кримом і балтійськими країнами існує одна важлива відмінність. Сталіну дійсно була потрібна «Радянська Прибалтика». А Путіну не потрібний Крим. Йому потрібна вся Україна. Цілком і повністю.

Окупація Криму ‒ лише перший крок на шляху до повного знищення української державності

Окупація Криму ‒ лише перший крок на шляху до повного знищення української державності. Коли Путін тільки починав свою операцію в Криму, багато західних політиків теж вважали, що йдеться лише про цей півострів-символ, і розраховували, що російський диктатор не піде далі. Ці розрахунки виявилися помилковими. Уже в своїй сумнозвісній «кримській промові» на церемонії анексії півострова Путін висунув претензії на весь український схід, на його думку, «подарований» Україні більшовиками. А потім почалася військова операція з приєднання східних областей України, яку зупинили тільки наші військові й добровольці. Якби ця операція увінчалася успіхом ‒ тоді претензії були б заявлені вже на всю українську територію. Можливо, вже не від імені Путіна, а від імені маріонеткового «справжнього» українського уряду, який окопався б у Донецьку або Харкові. І потім відбулася б окупація цієї решти території з її подальшим приєднанням до Російської Федерації.

Спорудження в центрі Москви пам'ятника київському князю Володимиру, до речі, мало стати кульмінацією цього плану, нагадуванням про те, що до Росії приєднані її «споконвічні території». Окупація всієї України не вдалася, а пам'ятник залишився. І путінські плани зі знищення нашої країни теж.

Навряд чи російський диктатор погодиться обміняти ці плани на Крим.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG