Крим може звільнитися від окупації внаслідок новітньої російсько-турецької війни. Але для України це може стати хорошою або поганою новиною.
Незважаючи на потепління взаємин між Росією і Туреччиною, війна між ними може спалахнути в будь-який момент. Політичні системи і в Туреччині, і в Росії дуже схожі ‒ жорсткий авторитаризм в імперії і в державі, яка мріє відновити свою імперію. «Русскій мір» ‒ в голові одного правителя, «Тюркський світ» ‒ в голові іншого. Причому ці «два світи» географічно накладаються один на одного. Для Путіна «русскій мір» ‒ це Балкани, Кавказ, Середня Азія, окупований Крим. Цими державами проходив кордон і Османської імперії, яка існувала аж до Першої світової війни.
Нагірний Карабах ‒ частина Азербайджану, окупована Вірменією, ‒ це той самий заморожений конфлікт, через який і може виникнути новітня російсько-турецька війна. І не потрібно «гадати на каві», щоб зрозуміти, що в цій війні переможцем буде Туреччина. Вона буде спиратися на національно-визвольні рухи всередині Росії, що приведе до розпаду російської імперії.
І не потрібно «гадати на каві», щоб зрозуміти, що в цій війні переможцем буде Туреччина
Про те, що Ердоган (президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган ‒ КР) бере на озброєння ідею «тюркського світу», свідчать його останні заяви. Уже під час сирійського конфлікту він публічно говорив, що Туреччина має повернутися до кордонів 1914 року. І якщо Путін (президент Росії Володимир Путін ‒ КР), вводячи окупаційні війська в Крим, наголошував на необхідності захисту російського населення, то Ердоган говорить про необхідність захисту Туреччини.
«Ми маємо знищувати загрози щодо Туреччини на корені. Ні на хвилину не можна забувати про те, що безпека Туреччини починається не в провінціях Газіантеп, Хатай, Карс або Стамбул, а в сирійських Алеппо та Ідлібі, на Кіпрі, в Нахічевані, Батумі, на Балканах», ‒ публічно сказав Ердоган. Звичайно, ці заяви були зроблені на тлі сирійського конфлікту, де Росія і Туреччина беруть активну участь, але... з різних боків барикад.
Можливо, сьогодні все це бачиться як політична утопія. Але якщо це станеться, для України може бути хороша новина чи погана. Погана ‒ що Україна на момент російсько-турецької війни залишатиметься багато в чому об'єктом, а не суб'єктом міжнародної політики. Коли її долю вирішуватимуть десь в Мінську, в Німеччині або у Франції. Коли політичний істеблішмент України не розглядатиме цю «утопію» як один з можливих сценаріїв розвитку ситуації в майбутньому. Підсумком цього може стати втрата Криму Україною назавжди.
Підсумком цього може стати втрата Криму Україною назавжди
Якщо ж Україна стане суб'єктом геополітики, зокрема, підтримуючи/створюючи національно-визвольні рухи (а не маргінальні опозиційні партії) на території російської імперії, активізує свою роль на Кавказі (як варіант ‒ відродження ГУАМ або втілення ідеї Михайла Грушевського про Балтійсько-Чорноморську унію), у неї є всі шанси бути третьою стороною в російсько-турецькому протистоянні. А якщо Україна ще до конфлікту законодавчо створить кримськотатарську автономну республіку, кримськотатарські підрозділи в українській армії, які першими повернуться на територію Криму, Крим звільниться від окупації і повернеться під контроль України.
Айдер Муждаба, кримчанин, громадський активіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
