Із мамою Джамали (справжнє ім'я ‒ Сусана Джамаладінова) Галиною Тумасовою ми говорили одразу після прем'єри документального фільму «Jamala.UА» у Києві. В цій картині показано життя співачки за лаштунками ‒ такою Джамалу не бачили ні в інтерв'ю, ні в телевізійних проектах, ні на сцені.
‒ Галино Михайлівно, за що б Ви похвалили дочку, а, може, десь її можна посварити?
‒ Ой, ну за що її лаяти? Звісно, спасибі потрібно сказати режисерам, операторам і всій команді ‒ вони зняли її такою, якою вона є. Вона природна, вона справжня, вона не грає ‒ вона завжди така. Я бачу, що гри тут немає.
‒ Із моменту перемоги на «Євробаченні» Сусана змінилася?
‒ Вона не зловила зірку, і це найголовніше. Я завжди їй кажу: «Доню, ти ніколи не забувай, хто тебе до цього привів, хто тобі щось дав. Якщо тільки ти будеш фальшивити і забудеш про тих людей, які в тебе вкладали сили, десь тобі допомогли, то народ це відчує, почує твою фальшивість. Будь собою». Завжди настанови мої такі були. Я зараз дивилася на екран і думала, що, напевно, я була права, що так її виховувала.
‒ Усі ці якості характеру ‒ наполегливість, завзятість ‒ це з дитинства?
Я їй говорила: «Ти повинна радувати людей ‒ думай про це. Якщо почнеш думати про призи, то загубишся і забудеш, що робити»
‒ Так, і ще в неї не було ніколи ніякої заздрості й досі немає. Ми ж їздили на конкурси, коли вона зовсім маленька була, і там хтось перемагав, а вона, може, не перемагала, але завжди щиро раділа, ніяких істерик вона не влаштовувала. Я дивлюся на сучасних дітей ‒ вони всі хочуть бути зірками. Батьки винні, вони неправильно налаштовують дітей, коли ті йдуть на конкурс: «Ти ж дивись, будь першим, усіх порви». А я їй говорила: «Радуйся, що нас запросили, йди на сцену, просто співай, ніколи не думай, яке ти займеш місце, який дадуть приз. Ти повинна радувати людей ‒ думай про це. Якщо почнеш думати про призи, то загубишся і забудеш, що робити». І зараз вона це згадує й дякує мені.
‒ А де Ви були в найбільш напружений момент фіналу «Євробачення»?
‒ У Криму була, перед телевізором. Я вперше була так впевнена, що вона переможе. Наш тато викурив стільки сигарет, бігав туди-сюди. А я говорила: «Заспокойся, вона зараз займе перше місце. Ти ж музикант, хіба ти не чуєш? Там же перше місце давно-давно в нас». Він усе рахував бали, переживав, а я була спокійна і знала, що вона буде на першому місці.
‒ Чи вдається Джамалі приділяти увагу сім'ї з таким насиченим графіком?
‒ Вона дуже уважна донечка, у нас кожен вечір переговори: як минув день, як що.
Будь-яку музику, яку вона написала, будь-яку пісню вона одразу нам надсилає. Я перший слухач пісні «1944», я першою сказала, що пісня просто чудова. Єдине, про що я сперечалася з нею, ‒ що приспів для «Євробачення» потрібно зробити теж англійською ‒ не перекладати ж усім кримськотатарську. Але вона сказала: «Ні, мамо, ось у цьому буде родзинка».
