Доступність посилання

ТОП новини

Спеціально для Крим.Реалії

Міністр закордонних справ Росії відкриває далеко не кожне посольство своєї країни. Тому не варто думати, що приїзд очільника російського зовнішньополітичного відомства Сергія Лаврова до Сухумі ‒ це така рутина, просто бажання зробити приємно «дружньому», а насправді маріонетковому абхазькому керівництву. Ні, приїзд до Сухумі саме в ці дні ‒ це ще одне бажання посмикати тигра за вуса, нагадати Сполученим Штатам, що незважаючи на всі заклики до дотримання Москвою міжнародного права, Кремль захищатиме своє право на контрольовані території й підтримку «союзників». І в Дамаску. І в Донецьку. І в Сімферополі. І в Сухумі.

Абхазія та Південна Осетія були, по суті, першими територіями, які фактично анексувала Росія ‒ тільки на відміну від Криму ця анексія відбулася не у вигляді приєднання до Росії, а у вигляді визнання незалежності цих грузинських автономій. У Москві люблять стверджувати, що визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії ‒ це «ответка» за Косово, але нічого більш цинічного і уявити собі не можна. Косово потрапило під міжнародне управління, а потім отримало незалежність після того, як переважна частина населення цього краю була вигнана з рідних домівок режимом Слободана Мілошевича і отримала можливість повернутися тільки після операції НАТО. Фактично ми були свідками справжнісінького етноциду, і незалежність Косово ‒ відповідь на цей етноцид. При цьому меншість жителів краю ‒ косовські серби ‒ отримали в новій державі автономію, яку важко порівняти з правами албанців у Сербії Мілошевича. Знову-таки, під тиском міжнародної спільноти.

Переважна більшість населення Абхазії ‒ грузини ‒ були вигнані зі своїх будинків

В Абхазії відбулося щось зовсім протилежне. Переважна більшість населення цієї республіки ‒ грузини ‒ були вигнані зі своїх будинків і тільки після цього за підтримки Росії почалася розбудова самопроголошеної Абхазії. Але навіть в цій Абхазії грузиномовна Мегрельська меншість була позбавлена виборчих прав ‒ що, між іншим, і допомогло прийти до влади нинішньому президенту Абхазії, чекісту Раулю Хаджимбі. Абхазія ‒ це Косово навпаки, точно так, як і Росія ‒ це Сполучені Штати навпаки з точки зору впливу в світовій політиці.

Ось давайте просто уявімо собі, що більшість населення Криму ‒ російське населення ‒ було б вигнане з території півострова, Крим став би кримськотатарською державою, а росіяни, що залишилися в Криму, були б позбавлені права брати участь у виборах керівництва республіки. Що, цікаво, з цього приводу говорили б у Москві? Адже в Абхазії відбувається саме такий процес. Або, можливо, абхази «більш корінний» народ Абхазії, ніж кримські татари ‒ Криму? Або, можливо, у росіянина в своїй рідній хаті більше прав, ніж у грузина у своїй?

Дуже важливо, щоб країни, на території яких спокусилася Росія, ‒ Україна, Грузія і Молдова ‒ говорили про свої проблеми разом

Залишається розраховувати, що візит-виклик Сергія Лаврова протверезить грузинське керівництво і змусить його в повний голос говорити на міжнародному рівні про анексію грузинських земель. Тому що з точки зору майбутньої стабільності на пострадянському просторі дуже важливо, щоб країни, на території яких спокусилася Росія, ‒ Україна, Грузія і Молдова ‒ говорили про свої проблеми разом, щоб Росія в очах світу виглядала державою, яка систематично і свідомо порушує міжнародне право. Не можна допустити, щоб питання Донбасу чи Криму було вирішене, а майбутнє Абхазії або Придністров'я так і зависло в повітрі безвиході.

Росія має піти звідусіль.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG