Більшість президентів США здійснили свої перші візити за кордон до сусідніх держав – Канади чи Мексики. Але є одна річ, яку Дональд Трамп довів протягом перших чотирьох місяців перебування на посаді: він зовсім не такий, як більшість його попередників. Замість того, щоб занурювати пальці в безпечні дипломатичні води, нинішній командувач США вирушив у дев’ятиденний ураганний тур на Близький Схід і до Європи, відвідавши, зокрема, Саудівську Аравію, Ізраїль, Палестинську національну адміністрацію, Брюссель, Рим і Сицилію.
У розпал запеклих битв усередині США щодо запропонованого варіанту бюджету, охорони здоров’я, звільнення директора ФБР і розслідування контактів із Росією Трамп сподівався завоювати увагу міжнародної аудиторії, яка скептично ставиться до порядку денного його адміністрації, що має гасло «America First». Його спроби налагодити відносини з лідерами ключових союзників, скоріш за все, мали суперечливі результати, озброюючи аргументами як прихильників його політики, так і критиків.
Саудівська Аравія
Своє дипломатичне турне американський президент розпочав із помпезного візиту до Ер-Ріяду, під час якого намагався переконати короля Салман бін Абдулазіза аль-Сауда й лідерів більш ніж 50 мусульманських країн, що США підтримують їхній режим і що його адміністрація не є антиісламською. Він запевняв, що Саудівська Аравія й інші мусульманські країни регіону під керівництвом сунітів ніколи не поставлять під сумнів підтримку США і що він прибув до них «не для того, щоб повчати». Аудиторія відреагувала схвально, дарма що правозахисників, які очікували, що він зробить гучну заяву про порушення прав людини в регіоні, його слова роздратували.
Президент США прибув не з порожніми руками, а з 110-мільярдною угодою про озброєння, пропонуючи Саудівській Аравії контракт на 350 мільярдів доларів протягом 10 років.
Трамп заявив, що угода необхідна для стримування терористичної загрози в регіоні, а він, тим часом, хоче використовувати міжнародні продажі зброї для створення робочих місць у Сполучених Штатах. Почувши це, його прихильники аплодували.
Утім, деякі члени Сенату й Палати представників, – серед яких як демократи, так і республіканці, – дотримуються іншої позиції. Чимало з них вживають заходів, щоб заблокувати бодай частину цих продажів і ставлять під сумнів, що вони йдуть на користь американської політики.
«Укласти цю угоду для президента Трампа буде все одно, що вилити бензин на будинок, що палає, і замкнути двері на шляху до виходу», – сказав Ерік Ферреро, директор із комунікацій американського представництва Amnesty International.
Ізраїль і Палестинська автономія
22 травня Трамп прибув до Ізраїлю й Палестинської національної адміністрації, зробивши дводенну зупинку. Зустрічаючись із прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху і президентами Реувеном Рівліном і Махмудом Аббасом, він відвідав Стіну Плачу, меморіал жертвам Голокосту Яд Вашем і Музей Ізраїлю.
Відвідування християнських і єврейських визначних місць, а також його зустрічі з Аббасом показали прагнення Трампа розпочати діалог із представниками різних релігій і намагання закласти фундамент для мирних переговорів задля того, що президент США назвав «кінцевою угодою». Водночас він ухилився від своєї передвиборчої контраверсійної обіцянки перемістити Посольство США з Тель-Авіва до Єрусалима. Ізраїль вважає Єрусалим своєю одвічною столицею й хоче, щоб усі країни розміщували свої посольства там. Але багато союзників США виступають проти такого кроку, оскільки палестинці також вважають це місто своєю столицею.
Темою активного обговорення в ізраїльській пресі став відгук, залишений Трампом після відвідин меморіалу Голокосту, який багато хто оцінив як прояв безтурботності. Президент написав, що місце видалося йому «таким приголомшливим» і що він його «ніколи не забуде». Один із колумністів газети Ha'aretz відреагував на це так: «Він хотів реабілітувати свою репутацію, заплямовану звинуваченнями в антисемітизмі. Але «духовний гранд-тур» президента США із зупинкою в Ізраїлі – це абсурдна серія порожніх жестів».
Ватикан
Третім етапом заморського відрядження Трампа й, можливо, не менш дискусійним, були переговори з Папою Римським Франциском і президентом Італії Серджо Маттареллою.
Попри те, що понтифік висловлював сумніви щодо християнських поглядів Трампа під час останньої передвиборчої кампанії у США, їхню зустріч загалом оцінили як успішну: чоловіки обмінялися подарунками й провели півгодинну сердечну бесіду.
Папа Франциск вручив Трампові підписану копію свого мирного повідомлення 2017 року, що має назву «Ненасильство – стиль політики для миру», і кілька інших публікацій, включно з його виданою 2015 року енциклікою про необхідність захисту довкілля від наслідків зміни клімату, а також різьблене оливкове дерево (понтифік висловив сподівання, що президент «стане оливковим деревом, щоб створити мир»).
Трамп сказав, що зустріч із Папою Римським для нього «велика честь». Франциск жартома запитав у першої леді Меланії Трамп, чи годує вона президента традиційним словенським десертом потіца.
Брюссель
І хоч в Італії все йшло, здавалося б, як по маслу, прибувши до Європейського союзу 25 травня, Трамп одразу наробив галасу.
Менш ніж через рік після того, як він назвав НАТО «застарілим», – хоча згодом сам себе перефразував, – американський президент відвідав лідерів трансатлантичного військового альянсу, які мали серйозні очікування щодо цієї зустрічі.
Трамп висловлювався доволі різко, не зраджуючи власної політики прагматизму. Замість критикувати Росію за анексію Криму, чого очікували деякі учасники саміту, він вимагав від інших країн-членів НАТО виконання фінансових зобов’язань, нарікаючи на їхні борги.
Голова Європейської ради Дональд Туск, здавалося, прямо випробовував твердження лідера США: «Мій головний посил президенту Трампу: фундаментальні західні цінності, серед яких свобода, права людини і повага до людської гідності, надають нашій співпраці і дружбі глибокого значення… Головне завдання сьогодні – консолідація всього вільного світу довкола цих цінностей, а не тільки інтересів. Цінності та принципи – перш за все! Ось що ми в Європі й Америці маємо казати».
Крім того, на відміну від усіх своїх попередників чинний президент США не згадував у своєму зверненні статті 5 Пакту про взаємну оборону альянсу НАТО, згідно з яким напад на одного з учасників альянсу розцінюється всіма як напад на весь альянс. Прес-секретар Білого дому Шон Спайсер, щоправда, згодом відзначив, що Трамп на «100 відсотків» прагне колективної оборони.
Ще більш грубого тону цим брюссельським переговорам додав епізод, коли Трамп відштовхнув прем'єр-міністра Чорногорії Душка Марковича, щоб випередити його на доріжці.
«Це група країн, які об’єдналися, буквально «брати по зброї», як сказав би Шекспір. Для того, щоб згуртувати людей, ви мусите підтримувати консенсус, – зазначив президент Канадської Асоціації НАТО Роберт Бейнс. – Натомість ми маємо тон, близький до залякування – дійсно таки ляскання людей за те, що вони не роблять того, що мусять».
Сицилія й «Велика сімка»
Завершальний етап туру Трампа міг бути кращим за попередній, але питання, які порушували на зустрічі G7 (семи країн, що становлять понад 60 відсотків світової економіки) поміж скель мальовничого міста Таорміна в Італії, були все тими ж: боротьба з тероризмом, зміна клімату, міграція й вільна торгівля.
Її учасники заповзялися зробити більше задля боротьби з тероризмом і протекціонізмом, а також «недобросовісною торговою практикою», і висловили готовність вжити «подальших обмежувальних заходів» щодо Росії за її втручання в ситуацію в Україні, якщо цього вимагатимуть обставини.
Тим не менш, їм не вдалося врегулювати розбіжності в питаннях, пов’язаних зі зміною клімату. Трамп відмовився повторно взяти зобов’язання, передбачені Паризькою угодою про скорочення викидів парникових газів, підписаною 2015 року.
У перший день саміту Трамп мав зустріч з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе, якого він у лютому приймав на своєму курорті у Мар-а-Лаго (Флорида), де обидва вирішували політичні питання, граючи в гольф.
В Італії головною темою їхніх переговорів була Північна Корея, про яку, за словами Трампа, зараз «дуже багато думають».
Колишній співробітник Держдепартаменту США, посол Рубен Бріґеті сказав Радіо Свобода 26 травня, що перша поїздка Трампа за кордоном ще не сформулювала позитивний погляд на те, як Сполучені Штати будуть взаємодіяти з їхніми традиційними союзниками.
«У команди президента буде багато роботи, коли вони повернуться до Вашингтона, аби перекроювати американську зовнішню політику на узгодженій основі, на тій, від якої може залежати решта світу», – зауважив Бріґеті, який нині обіймає посаду декана Школи міжнародних відносин Елліота в Університеті Джорджа Вашингтона.
Переклала з англійської Ярослава Куцай
