«Росіяни погано собі уявляють, чим загрожують репресії в Криму»

Український і кримський «чинники» значно вплинули на процес згортання свободи слова в Росії. Про це говорять експерти Міжнародної правозахисної групи «Агора», чиї адвокати захищають кримчан, переслідуваних російськими силовиками і спецслужбами. Доповідь «Агори», присвячену стану свободи слова в Росії та цензурі внаслідок конфлікту з Україною, презентували в Києві 8 червня. Дослідження підготували голова «Агори» Павло Чиков і правовий аналітик організації Дамір Гайнутдінов.

Російські експерти аналізували контент російських ЗМІ та інформацію за останні три роки з відкритих джерел і виявили тенденцію до збільшення заборонених тем в російських ЗМІ, пов'язаних з Україною та російської анексією Криму.

«У Росії завжди були небажані для влади теми, висвітлення яких несло певні загрози. Якщо раніше вони в основному стосувалися критики Російської православної церкви і політики російських чиновників, висвітлення теми ЛГБТ, то з 2014 року до таких додалися теми України, які пов'язані з Євромайданом, а також критикою анексії Криму», ‒ каже Дамір Гайнутдінов.

Переслідування: цифри і тенденції

Як зазначено в звіті, основним інструментом тиску на критиків російської анексії Криму є стаття 280.1 Кримінального кодексу Росії (публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії), яка набула чинності 9 травня 2014 року. За інформацією «Агори», в дев'яти з 16 відомих на цей момент в Росії кримінальних справах про сепаратизм, які порушені проти активістів, йдеться про публічне обговорення статусу півострова.

Автори дослідження також наводять інформацію правозахисного центру «Меморіал», згідно з якою у Росії зараз 52 людини визнані політв'язнями. З них 20 осіб так чи інакше пов'язані з Кримом, відзначають в «Агорі».

«Загальна жорсткість практики переслідування за так званими «антиекстремістськими» статтями Кримінального кодексу позначилася на справах, пов'язаних з висловлюваннями з приводу відносин з Україною ‒ за період з 2014 року відомо не менше 10 вироків (щодо російських громадян ‒ КР) з реальним позбавленням волі. <...> Однак навіть вирок, не пов'язаний з позбавленням волі ‒ особливо, коли засуджений не відомий активіст, а простий громадянин, який щось «лайкнув» або який прокоментував в соціальних мережах, ‒ має значний охолоджуючий ефект щодо готовності людей обговорювати актуальні проблеми, тим більше онлайн», ‒ йдеться в доповіді.

Його автори говорять про посилення упродовж трьох останніх років практики переслідувань громадян Росії за публічні акції, особливо з використанням української символіки, що завжди стає обтяжливою підставою для їхніх ініціаторів.

Окрім переслідувань громадян і активістів, які критично висловлюються на тему анексії Криму і зовнішньої політики Росії, тиску піддаються і неурядові організації, російські музиканти і письменники.

«Приєднання» Криму до Росії і міжнародно-політична ізоляція країни, що послідувала за ним, безсумнівно сприяли і посиленню регулювання інтернету, і загальному звуженню свободи слова. З 2014 року в Росії ухвалені десятки законів, які серйозно обмежують свободу отримання і поширення інформації, а також значно розширюють повноваження спецслужб у сфері стеження за користувачами», ‒ стверджують в «Агорі».

У Криму таку практику відчули на собі багато з тих, хто потрапив під каток репресій, починаючи з 2014 року. На думку правозахисників «Агори», ситуація, що склалася на півострові, безпосередньо загрожує і мешканцям Росії. Про це в інтерв'ю Крим.Реалії розповів Дамір Гайнутдінов ‒ один з авторів доповіді, кандидат юридичних наук, співзасновник Асоціації користувачів інтернету Росії, представник у російських судах інтересів низки сайтів, заблокованих за інціатіва влади.

​‒ Даміре, ви говорили, що український і кримський «чинники» значно вплинули на процес згортання свободи слова в Росії. Які тенденції ви можете виділити?

‒ У Росії відродилася практика нападів на активістів і журналістів, які висвітлюють публічні акції проти війни і на підтримку України. Силові заходи до них застосовують представники прокремлівських сил: всілякі козаки, антимайданівці, «серби» (представники руху SERB, який оголосив про вуличне протистояння «п'ятій колоні») ‒ при мовчазній підтримці російської влади і при потуранні поліції. Ці напади не розслідуються. А спроба дати їм відсіч, як правило, може закінчитися кримінальним переслідуванням жертв нападів.

Важливий момент ‒ посилення антиекстремістського законодавства Росії, оскільки саме воно найчастіше застосовується для придушення свободи слова. Також спостерігається посилення вироків за такими кримінальними справами. За останні три роки ми виявили майже дві сотні кейсів, пов'язаних з обмеженням та переслідуванням російських громадян за підтримку України і обговорення приналежності Криму. З 16 відомих у Росії кримінальних справ за статтею 280.1 КК Росії (сепаратизм) дев'ять ‒ це кримські справи, тобто вони були порушені саме за публічне обговорення питання про статус Криму.

Також відзначається подальше посилення обмежень свободи інтернету, виражене в прагненні влади все заблокувати і контролювати. Простежуються факти блокування інтернет-сайтів, закриття медіа саме в зв'язку з обговоренням кримських подій. Один із прикладів ‒ інтернет-газета Каспаров.ru.

‒ Чи означає це, що в Росії дискусія про приналежність Криму триває, незважаючи на те, що російська влада стверджує, що це питання закрите?

‒ Однозначно, ця дискусія не закінчена. Це одна з найболючіших тем. Вона постійно виникає, зокрема і в зв'язку з міжнародною підтримкою України. Можливо російська влада і хотіла би закрити кримське питання і перестати згадувати про це, але вона змушена постійно повертатися до нього саме тому, що це питання міжнародного рівня. І, відповідно, це дає можливість підтримувати його і у внутрішньому російському порядку денному. Це дуже важливо.

Дискусії про майбутнє Росії часто будуються навколо того, як вона буде вибудовувати відносини з Україною і що буде з Кримом. І питання «чий Крим» все одно ставиться.

‒ Адвокати «Агори» вже третій рік захищають кримських журналістів і активістів, яких торкнулися репресії російської влади і спецслужб. Чому ваша організація береться за ці непрості і небезпечні кейси?

‒ «Агора» від початку створювалася як організація, яка буде працювати з найсерйознішими порушеннями прав людини. Захист цивільних активістів, журналістів і користувачів інтернету є одним із пріоритетів «Агори». Оскільки дискусія навколо Криму безпосередньо позначається на практиці і складі справ, ми не могли оминути її.

‒ Відомо, що один з ваших адвокатів переїхав жити до Криму, щоб оперативно реагувати на факти порушень прав людини.

‒ Так, Олексій Ладін переїхав з Тюмені до Криму. Він сам ухвалив таке рішення. Це викликане тим, що в Криму після анексії утворився правозахисний вакуум. Тому що українські організації змушені були звідти піти, російські туди не прийшли, а кримські організації, які там були, просто «задавали». І було очевидно, що ситуація там буде складна.

Сьогодні Крим, за нашими спостереженнями, ‒ це полігон для відпрацювання технологій придушення громадянської активності у Росії. Найрепресивніші практики Росії були перенесені на територію півострова, і там, за відсутності будь-якого суспільного і міжнародного контролю, вони пишно «розквітли».

‒ Які практики ви можете виділити?

‒ Залякування, «маски-шоу» о 6 ранку, багатогодинні допити, викрадення людей, тортури, політика щодо ЗМІ. У Росії силовики теж люблять приходити «в гості» під ранок, пиляти вхідні двері «болгаркою» і так далі. Це відбувається в основному в Москві і Санкт-Петербурзі. Хоча і в інших регіонах зараз теж такі факти з'являються. Але такої концентрації таких дій, як в Криму, звичайно ж, ніде у Росії немає. І тому правозахист в Криму направлений, зокрема і на захист прав людини в самій Росії.

‒ Які загрози несе кримська практика російських силовиків громадянам Росії? І чи усвідомлюють вони це?

‒ Боюся, що більшість громадян Росії цього не розуміють і не усвідомлюють, тому що інформації про реальну ситуацію в Криму у них практично немає. У мене взагалі складається враження, що Крим по-тихеньку зник навіть з державних російських ЗМІ. Тобто ейфорія після 2014 року минула, проблеми означилися ‒ і на цьому все. Тому я думаю, що росіяни погано собі уявляють, що відбувається на півострові і чим їм це загрожує.

‒ Що вони, на ваш погляд, мають знати?

‒ Вони мають розуміти, що у них має бути доступ до об'єктивних і незалежних ресурсів інформації без цензури і зовнішнього контролю. А там вже вони самі складуть собі картину того, що відбувається. Якщо вони будуть починати щоранку з інформації про черговий обшук або допит, то, можливо, вони задумаються: а чи не станеться це якось зі мною?

‒ Адвокати, які беруться захищати кримчан, стикаються з серйозним тиском з боку російських спецслужб і правоохоронців. Еміль Курбедінов провів 10 днів під адмінарештом за пост в соцмережі, Миколу Полозова викрали і допитали як свідка у справі активіста кримськотатарського національного руху Ільмі Умерова, чим «вибили» з-поміж його захисників. Адвокати «Агори» стикалися з подібними фактами в Криму і Росії?

‒ Під арешт поки нікого з наших адвокатів не саджали. Але з підвищеною увагою з боку силових відомств вони стикаються. Ламали електронну пошту, допитувати намагалися, обмежували спілкування зі ЗМІ. Наприклад, Дмитро Дінзе, який захищав кримського політв'язня Олега Сенцова, зіткнувся з прямими погрозами порушення проти нього кримінальної справи в разі будь-якого його контакту з журналістами. Він навіть не зміг передати матеріали справи Сенцова адвокату, який готував скаргу до Європейського суду з прав людини, тому що його попередили, що і в цьому випадку відразу ж буде порушена кримінальна справа.

‒ Чи є у вас внутрішні правила безпеки для ваших адвокатів?

‒ Ми намагаємося не робити дурниць, не підставлятися.

‒ Чи існує, на ваш погляд, ефективний механізм захисту кримчан в тих умовах, в яких вони опинилися?

‒ Простого рецепта захисту людей не існує. Очевидно, що єдиний працюючий компонент системи цього захисту ‒ це гласність і публічність. Тобто потрібно говорити про всі факти порушення прав людини, привертати увагу міжнародної спільноти до кожного випадку переслідування, не дозволяти замовчувати їх. Влада і спецслужби люблять тишу і не люблять, коли їх витягують за комір на світло. Цього вони бояться.

‒ Чи є, на ваш погляд, механізм впливу на російську владу ‒ щоб якщо не припинити, то хоча б мінімізувати факти переслідувань кримчан?

‒ Я не знаю. І боюся, що ніхто не знає.

‒ Чого варто очікувати кримчанам далі, зважаючи на тенденції, які склалися на півострові?

‒ Можу сказати, що репресії триватимуть. Пік ще не пройдений. Попереду ‒ вибори президента Росії. І, судячи з усього, завданням російської влади буде показати, що Крим задоволений. Тому процеси придушення всіх незгодних будуть посилюватися. А значить, як мінімум наступний рік буде складним.