Доступність посилання

Спеціально для Крим.Реалії

Якби історії з російським обманом навколо постачання німецьких турбін в анексований Крим не було, її варто було б вигадати. Тому що саме цей скандал показав західному бізнесу, як небезпечно зв'язуватися з режимом Володимира Путіна ‒ він в будь-який момент може підставити, зганьбити репутацію, підвести під розслідування. І навіть якщо вдасться довести, що ти сам став жертвою обману, підозри все одно залишаться: можливо, ти сам хотів бути обдуреним?

Саме в такій тональності німецька преса коментує ситуацію навколо поставок турбін до Криму. Представники концерну Siemens запевняють, що російська державна компанія «Технопромекспорт» просто обдурила постачальника ‒ пообіцяла, що закуплені турбіни не потраплять до Криму, а будуть використані неподалік, в Краснодарському краї. Але як взагалі можна довіряти «Технопромекспорту»? Адже ця компанія є частиною горезвісної корпорації «Ростех», яку очолює один з найближчих соратників Володимира Путіна ‒ чекіст Сергій Чемезов. Стосунки Чемезова і Путіна навіть міцніші, ніж зв'язок російського президента з учасниками кооперативу «Озеро», які склали кістяк нової корупційної російської еліти. Свого часу Чемезов і Путін були разом відіслані КДБ СРСР в НДР, і тому можуть повністю довіряти один одному.

Але важливо не те, чому німецькі бізнесмени довіряють Чемезову. Важливо зрозуміти, чи не є співпраця з концерном настільки впливової людини природною частиною західного бізнесу у Росії. Тому що в такому випадку на порушення «Ростех» зобов'язань можна просто закрити очі. Не попадеться Чемезов ‒ не попадеться і Siemens.

Але вийшло інакше. Скандал навколо порушення санкцій тільки починається ‒ він б'є і по діловій репутації російської корпорації, і по репутації її німецьких партнерів, і ‒ що найважливіше ‒ по репутації німецького уряду, який залишається одним з головних прихильників збереження санкцій проти агресора. І зрозуміло, що після цього скандалу доведеться зробити неприємні висновки.

Керівництво концерну не гребує вдаватися до підтримки авторитарних правителів заради отримання прибутку

​Перший навряд чи сподобається німецькому бізнесу, але про нього варто сказати. Репутація дорожча за прибутки. Коли голова концерну Siemens Джо Кезер через півтора тижні після анексії Криму літав до Москви і зустрічався з Володимиром Путіним, його поведінка нагадувала вчинки західних бізнесменів і політиків, які не соромилися тиснути руку Адольфу Гітлеру після аншлюсу Австрії і анексії Судет. Пан Кезер найменше думав про репутацію і найбільше ‒ про прибуток концерну і про власні бонуси. І в цей момент стало зрозуміло, що менеджменту Siemens так і не вдалося отримати належні уроки з ганебних епізодів своєї історії, пов'язаних з використанням праці ув'язнених концентраційного табору в Равенсбрюк в роки Другої Світової війни. Як тоді, так і зараз керівництво концерну не гребує вдаватися до підтримки авторитарних правителів заради отримання прибутку. Джо Кезер не приховував розчарування з приводу введення санкцій проти путінської Росії і закликав до якнайшвидшого їхнього скасування.

Я можу написати, що Кремль відплатив йому за це обманом. Але я не впевнений, що це був обман. Можливо, менеджмент концерну дозволив себе обдурити. І для того, щоб не допустити подібної ситуації в майбутньому, варто задуматися про те, як можна співпрацювати з Росією. Для того, щоб зберегти репутацію і перспективи, щоб не потрапити під суд, я б порадив провідним західним корпораціям взагалі піти з російського ринку ‒ без будь-яких застережень і півтонів. Це територія ризику, і бізнесменові, який поважає себе, там просто нема чого робити. Ці гроші не варті того.

Для того, щоб здійснити проект з електрифікації Криму, російському керівництву довелося піти на обман і фальсифікацію

Другий висновок ‒ санкції дійсно працюють, і це дуже добре. Стає очевидною недорозвиненість і маргінальність і російської економіки, і російської промисловості. Для того, щоб здійснити проект з електрифікації Криму, російському керівництву довелося піти на обман і фальсифікацію ‒ просто тому, що у Росії немає аналогічного обладнання. І коли путінський прес-секретар Дмитро Пєсков каже про постачання до Криму турбін російського походження, він навіть не підозрює, як комічно виглядає. Не смішіть свої Іскандери, пане Пєсков.

Таким чином, технологічний тиск на Росію має тривати ‒ це вже приносить плоди і буде приносити далі. Чим менше амбітних проектів їй вдасться здійснити, тим раніше настане колапс російської економіки, демонтаж путінського режиму і звільнення окупованих територій. А значить ‒ тим ближча можливість нормальної співпраці з Росією, яка з території санкцій перетвориться на територію прибутку.

А це означає, що в тиску на Кремль мають бути зацікавлені всі ‒ і Україна, і Німеччина, і Європейський Союз.

І навіть Siemens.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG