Спеціально для Крим.Реалії
Севастопольці люблять чимось пишатися: героями Кримської або Другої світової війни, знаменитостями, які відвідували місто, або, наприклад, морським парадом на російський День флоту. Але після анексії влада Росії намагається зробити із Севастополя сакральну вітрину ефемерного «русского міра», і життя містян поступово перетворюється на безперервний парад.
Люди, які приїжджають до міста-героя, туристи з російської глибинки заздрять севастопольцям: дороги ремонтують, дитячі майданчики встановлюють, та й історія он яка славна. Скрізь білборди з портретами і висловами Путіна, та й настінного живопису із зображеннями «вождя» теж вистачає. І відчуває росіянин себе щасливим: морозиво в руці, на голові куплений в сувенірному наметі капітанський кашкет, а ноги йдуть Приморським бульваром, тим самим, із якого відкривається вид на Пам'ятник затопленим кораблям. А тут ще День флоту на носі ‒ остання неділя липня. І взагалі щасливий турист ‒ пощастило так пощастило.
Туристів цього року небагато. Море все таке ж ласкаве, сонце палюче, фрукти соковиті, а курортників немає. На День флоту, щоправда, буде, як завжди, аншлаг. Традиція бо. Спеціально до цієї дати їдуть росіяни, щоб величчю військово-морською насолодитися, на кораблі військові подивитися й від гуркоту гармат поахати.
Спеціально до Дня флоту їдуть росіяни до Севастополя, щоб величчю військово-морською насолодитися, на кораблі військові подивитися й від гуркоту гармат поахати
До параду в місті готуються ґрунтовно: тренування, репетиція, а наприкінці ‒ генеральний прогін, який майже нічим від самого параду не відрізняється. Кораблі вишикувані в бухті, прапори розцвічування на них і все таке.
З кораблями цього року трапився казус. Зазвичай на час параду рейд перекривали ‒ пасажирські катери на Північну сторону не ходили з ранку і до 14 години. Також рух припинявся на 3-4 години під час генеральної репетиції. Але військовим завжди здається, що мало порядку в цивільному житті. Тому рух у Севастопольській бухті вирішили перекривати щодня з 8:30 до 15:30 в період з 25 до 30 липня. І це з урахуванням того, що в мікрорайоні на Північній стороні живуть десятки тисяч людей, яким на роботу в центр міста доводиться діставатися винятково катером.
Пасажирський катер йде через бухту 10 хвилин, інтервал руху 15-30 хвилин, у залежності від пори року: влітку він менший, взимку ‒ більший. На час сильних штормів рейд закривають і «сіверяни» їдуть до центру автобусом, великим колом, витрачаючи на проїзд у кілька разів більше часу і грошей.
Жителів Північної сторони відрізали від цивілізації за примхою флотського начальства, їм довелося по три години чекати автобуса на площі Захарова і непритомніти на 30-градусній спеці
Коли ж жителів Північної сторони відрізали від цивілізації за примхою флотського начальства, їм довелося по три години чекати автобуса на площі Захарова і непритомніти на 30-градусній спеці. Громадяни звернулися до журналістів, ті почали з'ясовувати ситуацію. Так, голова спілки транспортних компаній Севастополя Віктор Риков розповів: «Нас не інформує ні портофлот, ні управління транспорту про те, на скільки буде закриватися рейд. І в управлінні транспорту не завжди знають про це. Вчора була інформація, що рейд буде закритий кілька днів до 15 годин, а зараз 15:35 ‒ його ще не відкрили».
Наступного дня міська влада дещо полегшила ситуацію ‒ автобусів стало більше. Але жителям Північної все так само доводиться їхати великим колом, у спеку, в тісноті.
Мені довелося цього дня самому дістатися до Північної сторони і я скористався можливістю поспілкуватися з випадковими попутниками.
«Такого ніколи не було, ‒ каже мешканка Північної сторони Світлана, бухгалтер. ‒ На День флоту, так, перекривали, на репетицію ще. Всі знали про це і планували заздалегідь. А щоб так, як зараз...».
Так і живе це місто біля моря, орієнтуючись винятково на запити військово-морської бази, а не людей
Максим приїхав відпочивати до Севастополя з російського Володимира, зняв кімнату в селищі Учкуївка на Північній стороні. «Я розумію, це необхідність, адже таке свято. Але про людей хтось теж має подумати», ‒ говорить він.
«Ми День Військово-Морського флоту любимо, ‒ каже жінка пенсійного віку з великою сумкою в руці. ‒ Тому, нічого, потерпимо».
Як не дивно, її підтримують багато людей у маршрутці, згідно киваючи головами. Хтось заїкається про міст через бухту, який, мовляв, планують почати будувати вже другий десяток років. На громадянина дивляться як на ідіота: в Севастополі кожен школяр знає, що поки в бухті перебувають кораблі Чорноморського флоту, міст не збудують.
Так і живе це місто біля моря, орієнтуючись винятково на запити військово-морської бази, а не людей. Парадний полиск перетворюється на сенс життя.
Андрій Покровський, кримчанин (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
