Доступність посилання

«Вмикав гімн України й ридав»: як і за що судили Редвана Сулейманова


Редван Сулейманов, архівне фото

Велика «справа кримських диверсантів», фігурантами якої є кілька людей, почалася з Редвана Сулейманова. Кримського татарина затримали в Сімферополі 30 липня 2016 року, але відомо про це стало лише через два тижні, коли ФСБ розповсюдила через ЗМІ відео із «вдячними» свідченнями Сулейманова. Спочатку його намагалися звинуватити у співучасті в організації диверсії, однак у підсумку звинувачення перекваліфікували на співучасть у неправдивому повідомленні про підготовку теракту. 17 березня в підконтрольному Росії Залізничному районному суді Сімферополя розпочався судовий розгляд справи Сулейманова, під час дебатів сторін прокурор зажадав для нього два роки позбавлення волі. Сулейманов провину визнав повністю, за винятком суми збитку, який він нібито завдав державі.

«Із наркотиками та спиртним він ніколи не був пов'язаний. Пішов до армії, учебка в Полтаві, а потім у Броварах, повернувся з подяками, ‒ розповів про життя до затримання Редвана Сулейманова його батько Рустем. ‒ Рік у СІЗО пропрацював, хотів вступати до інституту. Потім з'ясував, що йому доведеться після навчання залишитися працювати в колоніях. Звільнився, рік збирав сонячні батареї. Потім працював у Перевальненській військовій частині за контрактом. Звільнився в березні 2014 року із формулюванням: «Розриває контракт у зв'язку з тим, що військова частина не виконала умови контракту». У підсумку він поїхав до України, працював будівельником, встановлював пластикові вікна, ремонтував під'їзди. І працював так до літа 2016 року. Приїжджав взимку на похорон діда».

Редван Сулейманов на роботі в Сімферопольському СІЗО, 2012 рік
Редван Сулейманов на роботі в Сімферопольському СІЗО, 2012 рік
У мене в селі досі ніхто не вірить. Навіть православний батюшка підписав позитивну характеристику для Редвана

«Влітку приїхав до Криму, пішов на побачення з дівчинкою-викладачем англійської із Красногвардійська, і більше ми його не бачили, ‒ розповів Рустем Сулейманов. ‒ Через місяць, на початку вересня, прийшли з обшуком, нічого не знайшли. Приїхали об 11:00, але мене не було вдома, вони чекали півдня в машині. О 16:00 розпочався обшук. Усе було коректно, акуратно, чисто. Шукали наркотики, зброю, літературу. Питають: «ІДІЛівець він?». Я їм відкриваю холодильник, там трохи горілки та шпик лежить. Ну, вони одразу зрозуміли, який із нього ІДІЛівець, більше не питали. Під час обшуку й потім ще викликали до ФСБ, допитували. Формальний допит. У мене в селі досі ніхто не вірить. Навіть православний батюшка підписав позитивну характеристику для Редвана, ми з ним будували церкву. Та й націоналізму в нас в родині ніколи не було».

Рустем Сулейманов, батько Редвана Сулейманова
Рустем Сулейманов, батько Редвана Сулейманова

10 серпня 2016 року неподалік від адмінкордону з Кримом, поблизу селища Суворове, стався інцидент, у результаті якого загинули двоє російських військовослужбовців. За версією ФСБ, українська диверсійна група, відношення до якої мали Андрій Захтей і Євген Панов ‒ єдині заарештовані після інциденту ‒ проникла на територію Криму й спробувала забрати із заздалегідь організованого схрону зброю й вибухівку. Тут їх у засідці чекали оперативники ФСБ, один із яких загинув у перестрілці. Група пішла, російські силовики змогли затримати тільки Захтея, який займався приватним перевезенням і приїхав на місце як звичайний таксист. Про те, кого йому доведеться зустріти, він, за свідченнями, не знав. Силовики наголошують, що тоді ж був затриманий Панов, проте він стверджує, що його зупинили, коли він проходив огляд на пункті пропуску на адмінкордоні, і що до можливих диверсантів він стосунку не має. Після оголошення тривоги до адмінкордону були стягнуті сили Росгвардії й десантні війська. Наступного дня загинув ще один російський військовий, нікого, окрім Панова й Захтея затримати не вдалося. В результаті перша група «кримських диверсантів» складалася з них і, очевидно, справу Сулейманова також намагалися долучити до інциденту. До цього моменту він перебував під арештом уже два тижні.

За інформацією «Коммерсанта», Сулейманову одразу після затримання дали адміністративний арешт на 15 діб за частиною 1 статті 20 КоАП Росії («дрібне хуліганство») і лише потім спробували інкримінувати «пособництво учасникам незаконного збройного формування» та «сприяння диверсантам» (статті 208 і 281 КК Росії - КР). Оскільки підтвердження адмінарешту Сулейманова немає, це може пояснити, чому офіційне повідомлення про його затримання було від ФСБ через два тижні після фактичного арешту.

Через два дні на телеканалі «Россия 24» опублікували відео, подане як зйомка допиту Редвана Сулейманова співробітниками ФСБ. На відео він стверджує, що восени 2015 року був завербований якимось Павлом Ніколевичем як агент Головного управління розвідки України й діяв під псевдонімом «Юзеф». У Криму в нього нібито було завдання «збирати військову інформацію». Для цього, за завданням ГУР, він мав отримати російський паспорт, влаштуватися на роботу в аеропорт або на залізничний вокзал. Спілкувалися вони за допомогою месенджера Line, але в липні 2016 року зустрілися в Одесі, де Сулейманов отримав завдання «поїхати до міста Сімферополя й на центральному автовокзалі міста Сімферополя, а також в аеропорту знайти місце для закладання саморобних вибухових пристроїв».

Редван Сулейманов (справа) під час служби в армії, 2011 рік
Редван Сулейманов (справа) під час служби в армії, 2011 рік

Судячи з запису 29 липня 2016 року Сулейманов на автовокзалі та в аеропорту Сімферополя підібрав місця для закладання, наступного дня заклав туди муляж бомби й зателефонував до чергової частини поліції. Дзвінок він зробив зі свого телефону, але розмовляти не став, а прокрутив аудіозапис, надісланий йому Павлом Николевичем. «Я Ахмед Карімов, сьогодні ми з братами переходимо з малого на великий джихад, рівно о 12 годині ми висадимо центральний аеропорт Сімферополя, а також центральні автовокзали Сімферополя, Ялти, Севастополя й Керченську переправу», ‒ говорив голос на аудіо. Запис у матеріалах справи завершується нецензурним вигуком оператора, який прийняв дзвінок. У сімферопольському аеропорту Сулейманов мав зафіксувати дії російських силовиків у відповідь на повідомлення. Він зробив кілька фотографій прибулої туди групи поліцейських і саперів, після чого його затримали. Відео допиту Сулейманова було опубліковане того ж дня, коли показали допити Євгена Панова й Андрія Захтея, проте на відео жодного зв'язку між ними й Сулеймановим не простежується, немає його й у матеріалах справи кримського татарина. Вже після затримання Панова Сулейманова приводили до нього в камеру на впізнання, але він сказав, що ніколи його не бачив і не знайомий із ним.

Його мати на 10-12 день мені сказала: «Нехай краще вб'ють його, ніж так мучити»

Редвана Сулейманова звинуватили в «усвідомлено неправдивому повідомленні про акт тероризму», тобто злочині, передбаченому частиною 1 статті 207 КК РФ через 35 статтю КК ‒ вчинене групою осіб. Пізніше звинувачення перекваліфікували на частину 2, тобто з нанесенням великої шкоди, яку слідство оцінило в три мільйони рублів. Його помістили в Сімферопольське СІЗО, і батьки, які важко переживали арешт сина, довгий час не могли потрапити до нього на побачення. «Передачки беруть, побачень не дають. Перший адвокат Дмитро Вангелій (адвокат за призначенням ‒ КР) спілкуватися з журналістами не став. Там, де показують його «визнання», він їх читає. Він ніколи не відводив очі під час розмови. Таке відчуття в мене склалося, ‒ розповів батько Сулейманова. ‒ У мене відчуття, що не хочуть його відпускати взагалі. Розтрубили по телевізору, а ні хріна немає доказів. Чекати будемо, нічого не залишається. Його мати на 10-12 день мені сказала: «Нехай краще вб'ють його, ніж так мучити». Тільки що перестала пити заспокійливі. До цього не спала, а лежала, як лялька».

Наприкінці лютого 2017 року Сулейманову продовжили арешт до 20 березня. «Злочин він скоїв у групі з представником іноземних спецслужб», ‒ стверджував у суді слідчий управління ФСБ Росії у Криму та Севастополі Олександр Паршутін. «Слідством не було встановлено, з ким він був у змові. Це лише домисли слідства», ‒ парирував адвокат Еміль Курбедінов, який увійшов до справи з грудня 2016 року. При цьому Сулейманов провину визнав повністю. «Провину повністю визнаю, нікуди тікати не збираюся, у мене тут батьки», ‒ сказав він в суді.

Редван Сулейманов, архівне фото
Редван Сулейманов, архівне фото

Справа Редвана Сулейманова розглядалася в підконтрольному Кремлю Залізничному районному суді Сімферополя суддею Дмитром Михайловим. Підсудний провину визнав повністю, основним своїм завданням захист бачив перекваліфікацію з другої частини статті 207 КК Росії, за яку передбачено максимальне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі, на першу, за яку покарання обмежується трьома роками. Потерпілими від початку виступили відразу кілька служб, зокрема й російська поліція та МНС. Загальний збиток, який Сулейманов нібито завдав державі, складався зі втрат Керченської переправи, Сімферопольського аеропорту, Севастопольського автовокзалу й витрат на роботу співробітників ФСБ, поліції й МНС цього дня.

Один зі свідків звинувачення Денис Федоров ‒ поліцейський, який виїжджав разом із оперативною групою до аеропорту після дзвінка про бомбу ‒ розповів, що в Сулейманова були вилучені два телефони, на одному з яких дійсно був зафіксований дзвінок до чергової частини, але час не збігався. Один із телефонів, яким користувався Сулейманов, щоб зробити дзвінок, був старим, довгий час був вимкнений, і, напевно, в нього збився час.

Представники потерпілих служб стверджують, що на виїзди, перевірки, а також у вигляді «упущеної вигоди» було втрачено чотири мільйони рублів

«30 липня 2016 року я перебував на чергуванні як дізнавач слідчо-оперативної групи, ‒ розповів Федоров у суді. ‒ Приблизно о 11-12 годині до відділу поліції надійшло повідомлення через лінію 102 про те, що закладений вибуховий пристрій у будівлі аеропорту. Я на чолі групи попрямував до аеропорту, після чого надійшло повідомлення від начальника, що затриманий чоловік, підозрюваний у причетності до дзвінка. У нього вилучили два телефони, на яких були дзвінки на лінію 102, але час і дата відрізнялися від отриманого повідомлення. Він вказав, де викинув СІМ-карту «МТС», вона була згодом знайдена й долучена до матеріалів справи. Після чого він був відісланий до ІТТ. Свідчення давав добровільно». Під час роботи оперативної групи ні аеропорт, ні інші об'єкти, які перевірили після дзвінка, не зачинялися, а людей не евакуйовували. Представники потерпілих служб стверджують, що на виїзди, перевірки, а також у вигляді «упущеної вигоди» було втрачено чотири мільйони рублів, проте підтверджувальних документів у справі немає.

Сума, яку слідство вказало як збиток, визначила кваліфікацію злочину Редвана Сулейманова, як середньої тяжкості. Через це 25 січня 2017 року підконтрольний Москві Київський районний суд Сімферополя відмовився продовжувати йому арешт, надіславши справу на розгляд до Верховного суду Криму. Але до цього часу терміни арешту кримського татарина минули й, якби суд слідував законній процедурі, Сулейманова мали б відпустити з СІЗО. Однак наступного дня адвокат Еміль Курбедінов, який захищав Сулейманова, був затриманий за звинуваченням у розміщенні в соціальній мережі ще 2013 року символіки забороненої в Росії ісламської партії «Хізб ут-Тахрір» і заарештований на десять діб. За цей час той же суддя Київського райсуду Сімферополя Віктор Можелянський, який відмовився продовжити арешт Сулейманову, все-таки продовжив його: в матеріалах справи так і залишилися два протилежні рішення, підписані одним і тим же суддею.

До кінця судового процесу сума зменшилася: держзвинувачення відмовилося від частини, куди увійшли витрати аеропорту, ФСБ, поліції й МНС. Однак основна сума ‒ понад три мільйони рублів збитку, який нібито зазнала «Морська дирекція» з належною організації Керченською переправою ‒ так і залишилася, тому кваліфікація статті залишилася колишньою. Адвокат Еміль Курбедінов спробував оскаржити її. Наприкінці червня російська влада Криму повідомила, що за підсумками перевірки «Морської дирекції» з боку Рахункової палати може з'явитися «десятки два кримінальних справ». «У захисту є обґрунтовані міркування, що вся «упущена вигода», яку в цій кримінальній справі ТОВ «Морська дирекція» намагається приписати моєму підзахисному Редвану Сулейманову, є нічим іншим, як способом приховати свої порушення в фінансово-господарській діяльності підприємства і самим уникнути кримінальної відповідальності», ‒ зазначив у своєму клопотанні адвокат.

Еміль Курбедінов
Еміль Курбедінов

Представник «Морської дирекції» Олександр Дмитрук, якого допитували в суді як потерпілого, стверджував, що після повідомлення про теракт, переправа була закрита, її перевіряли співробітники поліції й фахівці кінологічної служби. Після декількох годин вона відновила роботу, скарг від пасажирів не було, як і зданих квитків на затриманий рейс. ФСБ висунула претензії скромніші ‒ 332 тисячі рублів, зокрема за папір і тонер, за допомогою якого друкувалися супровідні документи для оперативної роботи. Втім, держзвинувачення претензії з боку ФСБ із обвинувачення видалило. 2 серпня під час дебатів держзвинувачення зажадало для Сулейманова два роки позбавлення волі.

Я повністю визнав свою провину, шкодую через те, що я зробив. Єдине, що я не визнаю ‒ шкоди

«Я повністю визнав свою провину, шкодую через те, що я зробив. Єдине, що я не визнаю ‒ шкоди. Тому що ніде не доведений розмір цієї шкоди. Вважаю, що проведеного в ув'язненні часу цілком достатньо, щоб я усвідомив всю відповідальність вчинку», ‒ сказав Сулейманов під час виступу з останнім словом. Сторона захисту наголосила в дебатах, що слідство так і не змогло довести розмір збитку, нібито завданого Сулеймановим.

«Сулейманов під час допиту розповідав, як усе відбувалося. І стало зрозуміло, що його просто зловили на патріотизмі, ‒ припустив адвокат Еміль Курбедінов. ‒ До нього в Запоріжжі прийшов хтось, кого ми досі не можемо знайти, і запропонував спочатку закласти муляж бомби, а потім, коли Сулейманов відмовився, попросив зробити телефонний дзвінок до чергової частини поліції. Після дзвінка потрібно було подивитися на реакцію правоохоронних органів. Усе це нібито потрібно було зробити в інтересах України, а для Сулейманова це дуже серйозний мотив». Адвокат припустив, що вся справа Сулейманова може бути від початку сфальсифікованою. За його словами, людиною, яка спровокувала кримського татарина, міг бути агент російських спецслужб.

Рідні Сулейманова розповідають, що він дійсно був патріотично налаштований. Після захоплення кримської військової частини, яке він сприйняв як здачу, він написав рапорт про звільнення. «Коли здали частину, Редван кілька днів вмикав вдома на повну гучність гімн України й просто ридав, ‒ розповіла мама Сулейманова Руслана. ‒ Потім втомився. Поїхав до України. Я, поки вони були в оточенні, ледь не збожеволіла, висохла. Тижнями спати не могла. Просто пачками ковтала снодійне».

Наступне судове засідання у справі Редвана Сулейманова відбудеться 10 серпня ‒ цього дня заплановане оголошення вироку.

XS
SM
MD
LG