«Анексія Криму стимулювала виноробство на материку» – винороб

За даними Державної статистики, за півроку держава реалізувала за кордон вина майже на 325 мільйонів гривень, що на 60% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Тоді як одні експерти скептично дивляться на ці цифри, представник галузі Іван Плачков запевняє, що Україна давно є експортером вина, а анексія Криму лише стимулювала виноробство на материку. Водночас і експерти, і винороби вказують на те, що галузь потребує законодавчої підтримки для подальшого розвитку.

Власник виноробної торгової марки «Колоніст» Іван Плачков вказує на те, що виноробна галузь в Україні не була прив’язана суто до Криму. Так, за його словами, виноробство є традиційною галуззю південних областей України та Закарпаття.

«Це переважно південь України: Одеська область, Херсон, Миколаїв, – перераховує він. – Виноробство в цих регіонах було задовго до того, як почалось у Франції та Італії».

Плачков згадує, що в Криму до анексії виробляли багато вин спеціальних технологій: на кшталт десертних чи кріплених вин та хересу, плюс невеликий обсяг сухих вин.

«Після анексії на материковій частині України збільшився обсяг виробництва вина. Чому? Тому що до цього дуже багато виноматеріалів з Одеської, Херсонської, Миколаївської областей до бутилювання продавалися в Росію та інші країни. Зараз торгові марки, які багато виробляли в Криму, бутилюють вино на материковій частині України», – пояснює він.

Те, що втрата Криму стала своєрідним поштовхом для розвитку виноробної галузі в Україні, зазначає й експерт консалтингової агенції «ААА» Марія Колесник. Але разом з тим, каже вона, Україна не може конкурувати на європейському ринку вина. Для цього їй треба й надалі розвивати технології та провести низку реформ.

«Первинним має бути запуск ринку землі, потім має бути гарантія з боку держави і захист від рейдерства, захист від зміни нормативної бази, оскільки це інвестиція не одного року. Оскільки люди, які вкладають кошти, незалежно від того, це українські інвестори чи іноземні, повинні розуміти правила гри, які будуть на ринку через два, три, п’ять років», – каже експерт.

Українське виноробство зараз переживає не кращі часи, оскільки держава не дбає про нього, впевнений президент Асоціації сомельє України Дмитро Сидоренко. Тому його дивує державна статистика: «Нічого не робиться для того, щоб розвивалося українське виноробство. Я не знаю, що можна було з України експортувати. Хай буде 100 гривень за пляшку. Це скільки ми пляшок експортували? І скільки виробляється в Україні? Це ж можна порахувати. І що залишається в Україні тоді? Може, ми п’ємо незрозуміло що, а експортуємо гарне вино?».

Україна, перш за все, має захистити національного виробника законодавчо, додає експерт: «Перше, що потрібно зробити – заборонити бутилювати чилійські чи молдовські виноматеріали, і з цього робити українське вино. Я жартую і кажу, що при виробництві вина чи коньяку, на яких написано «українське», жоден український виноградник не постраждав. Ми не можемо заборонити ввіз імпортних виноматеріалів чи вин, але треба захищати національного виробника».

Сьогодні створюється бренд українського вина – Плачков

Іван Плачков натомість зауважує, що Україна вже давно експортує вино, і називає серед країн, де цінують продукцію українських виноробів, Казахстан, країни Балтії, країни Східної Європи та Велику Британію.

«Сьогодні вже створюється бренд українського вина, тому що потенціал українського виноробства, України як країни виноробної дуже високий. Думаю, розвиток виноробства буде продовжуватися», – впевнений винороб.

Однак Плачков погоджується з тим, що цій галузі потрібна підтримка влади, зокрема, посилений контроль над якістю, а також відкритий ринок землі.

«Нам вдалося зробити так, щоб Верховна Рада ухвалила, а президент підписав закон, що скасовує 500 тисяч гривень оплати за ліцензію на оптову торгівлю, – згадує він. – Зараз треба працювати над законодавством, яке спрощує організаційні умови для виробників, з одного боку, а з іншого – організовує такі речі, як апелясьйони (регламентована система, що гарантує приналежність вина до певного теруару – ред.), і збільшує контроль над якістю. А головна проблема у виноградарстві та виноробстві – це земля».

Плачков нарікає на те, що відсутність можливості вільно купувати землю обмежує збільшення площі виноградників, а отже – не дає виноробам нарощувати обсяги виробництва.

«У Франції – 63 тисячі виробників вина, а в Україні – 17-18 виробників. Законодавство повинне підтримувати українського виробника, дати якісь податкові пільги, якесь відтермінування інвестору, який вкладає у вино», – стверджує він.

А споживачам при виборі вина Плачков радить не лякатися слова «виноматеріали»: «На пляшці ми повинні написати, особливо на контурі етикетки, що вино вироблене з «сухого виноматеріалу». В споживачів одразу виникає асоціація з сухим молоком, порошком. Немає порошкового вина. Під «сухим виноматеріалом» мається на увазі, що воно не є кріпленим і не містить цукру», – заспокоює він.

Натомість винороб радить звертати увагу на ціну: «Не розумію, як можна зробити натуральне вино з винограду з виконанням усіх вимог, щоб воно коштувало менше за 100-120 гривень», – дивується він. Ціни ж на вина преміум-класу в Україні, за словами Плачкова, коливаються від 200 до 800 гривень.