Якби не було УПА, Сталін усе одно провів би депортацію – В'ятрович про операцію «Запад»

21 жовтня минає 70 років від часу сталінської операції «Запад», під час якої із Західної України до Сибіру й Казахстану виселили 79 тисяч людей. На думку директора Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, ця репресивна акція не тільки мала завдати удару по бійцях УПА. Вона була логічним продовженням політики Йосипа Сталіна проти українців як народу. А історик Юрій Шаповал зазначив: сталінський режим настільки боявся повстанців, що кількість залучених до акції силовиків і партчиновників перевищувала число депортованих. Проводячи паралелі між діяннями Сталіна й нинішніми діями щодо України президента Росії Володимира Путіна, історики констатують відмінність у масштабах. Але скоєне російськими окупантами на Донбасі теж потребує ретельного вивчення, зауважують дослідники.

Наприкінці жовтня 1947-го року 17-річну Іванну Арсенич заарештували разом із батьком і вислали до Сибіру – за її словами, за участь рідного брата в УПА. Пані Іванна пригадала кореспондентці Радіо Свобода Галині Терещук, що наприкінці жовтня 1947 року з села Нижній Березів на Івано-Франківщині, де вона мешкала, до Сибіру вивезли майже всі сім'ї.

«Мене заарештували, потім тата мого, а маму вже не брали з бабою. В нас була велика під хатою пивниця, і всіх до пивниці зводили. До ранку зводили вже людей з села, – розповідає вона. – Нас привезли на Сибір, їхали ми… забула, скільки тижнів. Привезли нас в Омск, у Знаменський район, у посьолок такий, в бараки, і ми там так були. Голод був страшний».

Нині львів’янин Йосип Гнатів жив тоді в селі Якторів на Львівщині. Кілька членів його родини депортували до Сибіру – як таких, що мали зв'язки з УПА. Така ж доля спіткала тих, хто відмовлявся служити в радянській армії.

«Допустимо, сестру вивезли, але чоловік зголосився, і її відпустили за кілька днів з трьома дітьми. Мій вуйко був староста, то його забрали, вивезли в Комі АРСР, на кінець світу. Десь двадцять, може, більше, сімей вивезли», – розказав він і додав, що із депортованих мало хто повернувся на Західну Україну.

Загалом із західних областей України (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Станіславська, Чернівецька) депортували 1947 року 26 тисячі 332 сім’ї. За даними дослідниці операції «Захід» Тамари Вронської, це близько 79 тисяч людей.

Більшість депортованих було скеровано на роботу у вугільну промисловість східних районів СРСР, решту відправили в Омську область, де надалі використовували на промислових підприємствах та у сільському господарстві. Сотні виселених літніх людей і дітей померли під час транспортування.

Вронська закликає приділяти зараз належну увагу злочинам проти як кримськотатарського, так і проти українського народів.

«Дуже важливе завдання віддавати належне депортованим татарам, але ми не можемо забувати про українців. Зараз у нас ця історична подія абсолютно ігнорується і відбивається зі свідомості людей. І не береться до уваги, що тоді постраждали люди, які до національного руху взагалі не були причетні», – нагадує вона.

Коли приходить окупаційна влада, без таких акцій не обходиться – Шаповал

Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович характеризує операцію «Захід» як одну з найбільш масштабних операцій із виселення мешканців Західної України.

Крім десятків тисяч особового складу, було задіяно близько двох з половиною тисяч автомобілів та сорок ешелонів для вивезення людей, розповів він в ефірі «Ранкової Свободи».

«Серед депортованих більше ніж 35 тисяч, тобто половина – це жінки, крім того, майже 24 тисячі – це діти, тому що депортували саме членів сімей», – зазначає В’ятрович.

Історик наводить версію, що операція «Запад» була пов’язана з акцією «Вісла», яка полягала у виселенні українців зі східної Польщі до її північно-західних регіонів і відбулася на кілька місяців раніше.

«У попередніх планах щодо підготовки акції «Вісла» назва цієї операції була «Восток». Є всі підстави говорити про певну координацію – можливо, що це були дві частини однієї масштабної операції», – міркує В’ятрович.

Однак боротьба зі збройним підпіллям була лише однією з цілей операції «Запад», вважає експерт. На його переконання, виселення українців з їхніх домівок було послідовною частиною політики Голодомору, Розстріляного Відродження та інших репресій.

«Переконаний, що, навіть якби не існувало Української повстанської армії у Західній Україні, рівень та масштаби репресій були б не менші, тому що Сталіну йшлося все-таки про ліквідацію українців як національної спільноти», – стверджує історик.

Доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал зазначає, що, враховуючи чисельність військ, кинутих на депортацію, активно протидіяти виселенню партизани УПА не могли.

«За деякими підрахунками, в самій операції взяло участь майже 40 тисяч людей з оперативного складу військ МВС, прикордонних військ, близько 8 тисяч так званих учасників винищувальних батальйонів, але зверніть увагу – 34 тисячі членів радянського партійно-господарського та комсомольського активу. Якщо ми ці цифри складемо, то вийде навіть трошки більша цифра за кількість депортованих», – пояснює він. На його думку, ці показники свідчать про страх радянської влади перед повстанцями.

Проводячи паралелі з діями сучасного керівництва Росії, історик вказує на різницю в масштабах: 70 років тому колоніальна адміністрація могла дозволити собі набагато більші масштаби репресій, ніж зараз на окупованій частині Донбасі. Втім, він нагадує, що нинішні події на Сході ще належить дослідити.

«Коли чужа влада приходить, перекроює кордони, змінює спосіб життя людей, впливає на цінності людей, на фізичне існування – безумовно, без такого роду акцій не обходиться. Думаю, ми ще багато цікавого дізнаємося про те, що трапилося в східних регіонах нашої країни тепер, коли там є окупанти. Думаю, ці дослідження попереду, хоча ще раз хочу підкреслити: Україна тодішня була, звісно, в іншій ситуації», – наголошує Юрій Шаповал.