Доступність посилання

«Із кожним наступним боєм набуваєш нового досвіду» – доброволець «Блюз» про війну на Донбасі


Ілюстративне фото

Київ – Захист прав учасників АТО та підтримка побратимів, які постраждали, захищаючи Україну від російської військової агресії – такі завдання поставив перед собою ветеран АТО, у недалекому минулому боєць батальйону ОУН Павло з позивним «Блюз». За його словами, до рішення боронити Україну він дійшов тоді, коли збагнув: не виключено, що «зелені чоловічки» можуть з’явитися не лише в Криму, а в будь-якій іншій частині України з «розкраденою армією» і «деморалізованим військом». Про це «Блюз» розповів Радіо Свобода.

Доброволець «Блюз»
Доброволець «Блюз»

– Я називаю себе коротко: я – єврей з російським прізвищем. Коли починалася Революція гідності, працював на телеканалі БТБ. Пам’ятаєте такий? Тоді Національним банком України керував Сергій Арбузов, він і запустив канал.

Я добре пам’ятаю, яким чином канал висвітлював події на Майдані, звісно, що про це ведучі новин говорили з позиції тодішнього президента Віктора Януковича та його прибічників.

Я сам не брав участі у Революції гідності – можна сказати, я її бачив з крісла режисера монтажу. Але прийшов день 18 лютого 2014 року – і мій довколишній світ змінився, як би це патетично не звучало.

– Що Ви відчули тоді, коли почались силові протистояння на Майдані з побиттями і розстрілами людей?

18 і 20 лютого, особливо сам розстріл майданівців, – це справило на мене неймовірний вплив! Я раптом збагнув, що не можу, як раніше, спокійно приходити на студію і працювати

– 18 і 20 лютого, особливо сам розстріл майданівців – це справило на мене неймовірне враження! Я раптом збагнув, що не можу, як раніше, спокійно приходити на студію і працювати.

Прийшло розуміння: якщо нічого не робити, сидіти і звинувачувати когось у всіх бідах і негараздах – це неправильно. Я подумки себе запитав: Павле, а що ти сам зробив, щоб цього не сталося? А відтак – чим я кращий ніж ті, хто натискав гачок снайперської гвинтівки? Тоді ж почав міркувати, чим можу підтримати зміни, які почав Майдан, бо вже не міг сидіти й монтувати сюжети.

– А тим часом «ввічливі зелені чоловічки» окупували Крим…

Росія в нас Крим «віджала» і пробує «віджати» Донбас. Але вже українці інші

– Як на мене, Росія в нас Крим «віджала» і пробує «віджати» Донбас. Але вже українці інші, ми важкою ціною тисяч загиблих і поранених українських воїнів навчились боронити свою країну. Власне, я під час кримських подій зрозумів, що в цілому готовий іти й боронити свою країну зі зброєю у руках. Але у військкоматі (пригадуєте, які тоді черги стояли?!) мені відмовили, тоді я почав дізнаватись, як потрапити у якийсь з добровольчих батальйонів. Ну і, врешті-решт, де може опинитись український єврей? Звісно, серед українських націоналістів, у батальйоні ОУН.

– Вас зразу на передову відправили?

З кожним наступним боєм набуваєш нового досвіду. Вдячний «афганцям» і військовим, котрі були поряд і вчили

– Ні. Я два місяці був у підготовчому центрі, це ще «учебка» називається. Там, якщо говорити чесно, інструктори нас не лише ганяли за схемою «віджатись – пробігти – повзти», а й готували психологічно. Саме в «учебці», вважаю, я й підготувався психологічно до боїв.

Зброю я вже отримав на передовій, це було восени 2014 року, і ми перебували у Пісках, за кілька кілометрів від Донецька і близько до вже знаменитого Донецького аеропорту. Ми, сказати б, прикривали «кіборгів» (так назвали захисників Донецького аеропорту – КР) з тилу. Отоді я збагнув, що недарма два місяці провів у тренувальному центрі – тому що якщо хто хоче навчитись, той навчиться. Та і з кожним наступним боєм набуваєш нового досвіду. Вдячний «афганцям» і військовим, котрі були поряд і вчили.

– Ви воювали як солдат-доброволець весь час перебування в АТО?

– Ні, мій набутий бойовий досвід знадобився не лише «на передку»: я встиг покерувати тренувальним центром ОУН – це мій перший досвід як командира. Було навіть дивно: я – «з початківців», а в моєму підпорядкуванні – кадрові офіцери, ветерани афганської війни, інші люди з певним військовим досвідом. Вони допомогли мені провести локальну реформу, як я кажу: ми створили сучасну «учебку», що не сподобалося усім, хто командував батальйоном.

– Тобто, у Вас виник внутрішній батальйонний конфлікт?

Із січня до квітня 2015-го знову воював у Пісках, просто вже рідне село для мене

– Так. Тож я пішов у один із батальйонів територіальної оборони, вже на зарплату, можна так сказати. Із січня до квітня 2015-го знову воював у Пісках, просто вже рідне село для мене.

А потім так склалося, що вирішив: час повертатись і щось корисне робити у тилу, у мирній частині України. Адже все непросто: допоки ми стоїмо на сторожі країни на сході, у Києві високі політичні чини поміж собою ділять країну. От мені й набридли ті політичні «гойдалки», і я повернувся, сказати б, у мирне життя. Хоча ніяке воно не мирне: тепер моя зброя – це записник, куди я записую наявні у побратимів проблеми, і закони, які гарантують захист прав оборонців держави. Борюся за наші права, працюю, спілкуюся з побратимами і намагаюсь їм допомагати.

XS
SM
MD
LG