«Усе було не так»: навіщо Росія переписує історію Криму

Верхня палата російського парламенту, Рада Федерації, на пленарному засіданні доручила своєму комітету з науки, освіти та культури вивчити шкільні підручники історії.

Спікер Валентина Матвієнко підкреслила, що комітет має спеціально вивчити розділи підручників, присвячені подіям 2013-2014 років в Україні та анексії Криму, й «оперативно вжити заходів для того, щоб це було написано коректно з юридичної, правової, політичної, громадянської, якої завгодно точки зору».

Російський сенатор від Криму Сергій Цеков, у свою чергу, висловив обурення підручником з історії для 10 класу, де написано, що «революція, яка почалася в Києві, стала явищем міжнародної політики». За словами сенатора, так писати не можна, тому що в Києві нібито відбувся «кривавий путч».

Український історик, співробітник науково-дослідної частини історичного факультету КНУ Василь Павлов вважає, що російська влада добре розуміє важливість переписування історії в довготривалій перспективі.

‒ Для Росії переписування шкільних підручників ‒ нормальний процес. Вони постійно змінювалися в Радянському Союзі під ту чи іншу лінію партії, або ж під чергового лідера. У Криму після анексії відбулося перш за все маркування новими пам'ятками: Росія стала прибирати українські та ставити свої, щоб «помітити територію». І те, й інше ‒ робота, націлена на дітей. Усе це в комплексі дозволить, на думку росіян, переформатувати історію Криму, як уже відбувалося після Другої світової війни та депортації кримськотатарського народу. Треба визнати, що за відсутності альтернативних точок зору й живих свідків подій історична шизофренія може прижитися: так, Керч зараз називають найдавнішим містом Росії, хоча Пантікапей заснували ще древні греки.

Василь Павлов упевнений, що головним засобом протидії такій фальсифікації історії може стати цілеспрямована робота України з висвітлення різних історичних періодів життя країни, а не тільки подій 2013-2014 років.

Радіослухачі з Криму окреслюють картину сучасних суперечностей, породжених різним ставленням до історії на півострові:

​«У Криму йде жахлива пропаганда. Я дуже довго живу на цій землі, й мені дуже боляче через те, що зараз відбувається з людьми, особливо з дітьми. Те, що вони вкладають зараз у голови молоді, я вважаю свого роду геноцидом. Над пам'яттю, над історією. Гаразд, там ці сиві божевільні голови, які стверджують пропаганду, яка нічим не підтверджується, й не хочуть над цим думати. З цим я змирилася. Але те, що роблять з людьми молодшого, молодого покоління, це просто нестерпно. Телевізор ‒ це вбивця мислення, вбивця майбутнього молодої людини».

«Звичайно, у нас є люди, які підтримують Україну, але основна маса людей все-таки ближче до Росії. Як ви думаєте повернути нас? Силою змусити чи що? Вибити звідси? Часто кажуть, що кримчани перейшли з матеріальних міркувань, але це не так: деякі духовно перейшли».

Російський філософ і публіцист Максим Горюнов називає ініціативу Ради Федерації сигналом про закручування гайок.

‒ Швидше за все, ці заяви про те, що «ось зараз ми змінимо підручники, як у старі часи», є важливим сигналом для всього російського суспільства. А саме: «заморозки почалися» або «зима близько». Настає така стадія, коли потрібно мовчати, змиритися й бути готовим до того, що якщо ти дозволиш собі вільне висловлювання, то тебе за це держава як-небудь покарає. Підручники можуть навіть не переписати, але вся країна, всі посадовці почули про намір переглянути історію. Це сприймається як «червоний рівень загрози», і тепер окремі елементи системи, та й просто росіяни, почнуть всіляко підкреслювати свою лояльність. Опитування, де 50% висловилися за Йосипа Сталіна, насправді говорить про те, що люди злякалися й про всяк випадок слідують «лінії партії».

(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)