Дмитро Хоркін: «Українське радіо» має мовити на Крим

Який запит на українське радіо в Криму? У чому особливості мовлення на середніх хвилях? Як працює «Українське радіо» в новому статусі Громадського мовлення й що сталося з журналістом Павлом Шаройком, затриманим КДБ Білорусі? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії розмовляємо з генеральним продюсером «Українського радіо» Дмитром Хоркіним.

‒ Дмитре, 17 листопада стало відомо про затримання в Білорусі кореспондента «Українського радіо» Павла Шаройка. Як у редакції дізналися про арешт власкора?

‒ Він перестав виходити на зв'язок. Як пізніше стало відомо, Павла заарештували 25 жовтня. На початку листопада наші менеджери намагалися з ним зв'язатися, щоб дати редакційне завдання для висвітлення чергової зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську. Телефон був вимкнений, у інтернеті Павло не відповідав, вийшли на його цивільну дружину Олену, яка сказала, що Павло пояснить свою відсутність пізніше. Коли Олена з дитиною опинилася на українській території, в безпеці, вона розповіла про затримання Павла. Ми почали бити на сполох, провели спецефір, звернулися до міжнародних журналістських організацій, і справа набула розголосу. З цього приводу я чекатиму пояснень консула, тому що як генеральний продюсер, роботодавець, я відповідаю за своїх людей. Вони знали про арешт, і ніхто не повідомив, а коли я звернувся в посольство, комендант відмовлявся з'єднувати мене з консулом і послом.

У КДБ Республіки Білорусь Павлу заборонили телефонний зв'язок із родичами, дружина могла з ним тільки листуватися. З огляду на специфіку роботи спецслужб, це було коротке, фільтроване спілкування, але з нього було зрозуміло, що Павло Шаройко перебуває в СІЗО КДБ у Мінську, слідчі підозрюють його в шпигунстві. Потім була заява КДБ Білорусі про зізнання Павла Шаройка. Головне управління розвідки України та українське посольство спростували ці заяви, після чого й з'явилося відео допиту, де він зізнавався.

Нещодавно стало відомо, що український посол домагатиметься зустрічі, вимагатиме інформації про деталі арешту й допиту. Йдеться про затримання громадянина України, і ми цим дуже стурбовані.

‒ Останнім часом українських журналістів затримують все частіше: в Москві затримали Романа Сущенка, в Криму ‒ журналіста Миколу Семену, тепер ‒ арешт Павла Шаройка в Білорусі. Чи можемо ми говорити про якусь тенденцію?

‒ Безумовно! «Українське радіо» мовить на окуповані території, і ми бачимо сигнали щодо людей, які займаються публічною діяльністю ‒ громадські працівники, журналісти, активісти. Обшуки, погрози, перешкоджання журналістській діяльності... Говорити про свободу слова на окупованих територіях України, зокрема й у Криму та Севастополі, не виходить.

У грудні 2014 року ми запустили проект «Донбасс.ua» на Першому каналі українського радіо, і з того часу отримуємо багато загроз ‒ вони приходили мені й на домашній телефон. Це могли здійснювати люди, які мають доступ до міліцейських баз. На окупованих територіях ці бази не знищили, більшість співробітників поліції присягнули на вірність Росії чи «казковим республікам» «ЛНР», «ДНР», і користуються відомостями, які були у наших правоохоронних органів.

‒ Чи потрібно створити якийсь протокол безпеки для журналістів, які працюють на таких територіях?

‒ Коли ми готували програму про Романа Сущенка й спілкувалися з нашими колегами з профспілок, то виробили певні поради для журналістів, які працюють на окупованих територіях України, Білорусі, Росії. Наприклад, рекомендували ні в якому разі не перебувати там без редакційного завдання й документів. На жаль, наші сусіди ‒ Росія, Білорусь, подають такі сигнали, що ми не можемо гарантувати безпеку навіть журналістам, дипломатам, які працюють абсолютно легально й відкрито, яких не можна затримувати. Ми не можемо висвітлювати події на цих територіях, це дуже сумно.

‒ У нас є дзвінок з Сімферополя: Доброго дня, часто слухаю вас, пересуваючись на автомобілі Кримом, класну справу ви робите. Але коли ваші гості говорять, що хтось чогось боїться... Ні, ми прекрасно почуваємося, нікого не боїмося. І ніяких переслідувань тут ніколи не було й не буде, я сподіваюся. Іноді смішно чути.

‒ На жаль, те, що ми говоримо в ефірі, не смішно. У минулий четвер і п'ятницю ми робили ефіри на радіо з кримськотатарськими лідерами, включалися в прямому ефірі активісти, які перебувають на території тимчасово окупованого Криму, де тривають обшуки, залякування. Це було б смішно, якби не було ситуації з нашим кореспондентом Павлом Шайроком, якби я не спілкувався особисто з його дружиною, яка з маленькою дитиною, без грошей, налякана, приїхала в Україну. І таких ситуацій дуже багато.

‒ Дмитре, як технічно організоване мовлення на Крим?

‒ Ви слухаєте зараз Радіо Крим.Реалії на середніх хвилях, це АМ діапазон, він дуже популярний у країнах з великою територією, зокрема в США. Ми працюємо на передавачі в 1431 кілогерц, дуже потужному. Передавачі, які працюють на середніх хвилях, дуже потужні, на відміну від FM-мовлення, тому середні частоти складно глушити. Цей передавач працює на частоті 549 кілогерц, ми його плануємо використовувати й надалі. Але ці передавачі старі, лампові, споживають дуже багато електроенергії, один передавач споживає 500 кіловат, це дуже велика потужність. Для прикладу, в будь-якому кримському місті, наприклад, у Ялті, ‒ передавач у максимум два кіловати.

Щоб утримувати один такий передавач, необхідно 14 мільйонів гривень на рік, тому для нас дуже важливо, щоб Верховна Рада України виконала закон про суспільне мовлення й в повному обсязі його профінансувала. Тому що для нас дуже важливо, щоб наші співгромадяни, які живуть на окупованій території, чули нас. Тим більше, що певні особливості сигналу такі, що після заходу Сонця сигнал, який розрахований на південну Україну, збільшується, і добирається до російського Сочі й частини Кавказу, а також до Петербурга. Це дуже потужний передавач.

‒ 2017 року Українське радіо увійшло в Національну громадську телерадіокомпанію України. Які відмінності державного радіо від суспільного мовника?

‒ Якщо говорити про те, що стосується радіослухачів, то, наприклад, у Криму зараз перший канал ‒ «Радіо Росії», другий канал ‒ «Маяк», і третій канал «Культура». Всі вони знаходяться в системі ДТРК ‒ державна телерадіокомпанія. Її начальника призначає уряд або президент.

Раніше у нас теж так було, голову Національної телерадіокомпанії призначав президент України за запитом Держтелерадіо. Звичайно, людина, як ставленик влади, працює з владою і на владу. Тому згідно із законом змінена сама система, керівника громадської телерадіокомпанії обирають на конкурсі члени наглядової ради. Наглядова рада формується з різних людей, там і представники професійного товариства, і представники від людей з інвалідністю, молоді, національних меншин, є окрема квота на представників політичних партій і фракцій, які присутні у Верховній Раді на момент формування. Цього року переміг Зураб Аласанія, я є членом цієї команди й став генеральним продюсером радіо.

‒ Кримчани відзначають, що можливість слухати Радіо Крим.Реалії та інші українські програми дає їм зв'язок з Україною. Чи можна говорити про нову місію «Українського радіо» після окупації українських територій?

‒ Звичайно! Ми зобов'язані це робити. Дуже добре, що ми маємо цей фідбек (зворотний зв'язок із аудиторією ‒ КР). Ми намагаємося інформувати всю Україну про те, що відбувається в Криму. І у нас є передачі про кримців, які виходять за межі Криму. Є дуже багато людей, які мають статус переселенців: як вони живуть, і в чому порушуються їхні права. Ми зобов'язані продовжувати це робити.