Доступність посилання

Українське слово під склепіннями Таврійської академії


Першокурсники українського відділення Таврійської академії Кримського федерального університету, Сімферополь, 11 жовтня 2017 року

Утисків української мови після «повернення» Криму до Росії на півострові немає, часто люблять повторювати, немов мантру, кримські можновладці. Справді, як можна гнобити те, чого й так майже не видно й не чутно. Скажімо, в місцевому радіо- та телеефірі, діловому мовленні або публічних місцях. Узаконене «не утискання» «солов'їної» зводиться хіба що до вивісок біля входу до держустанов і «шапок» офіційних паперів.

Щоправда, є ще одна середня школа й окремі класи, де мінімум часу відводиться на вивчення української мови й літератури. Таких класів тепер на всьому півострові нараховується аж 28. Це все, що залишилося від 875 класів на початок 2014 року. Причому українська мова, як і мова нацменшин, стоїть останньою в розкладі уроків. Цей факт змушена була визнати на своєму останньому засіданні в жовтні Громадська палата Криму. І навіть порекомендувала місцевому уряду «усунути» подібну ситуацію.

Табличка на дверях кафедри української філології Таврійської Академії КФУ
Табличка на дверях кафедри української філології Таврійської Академії КФУ
Якщо до анексії на факультет української філології щорічно брали 50 студентів, то тепер тільки 15

Українські педагогічні кадри для кримських шкіл, як і раніше, продовжують «клепати» в Сімферополі, в стінах російської Таврійської академії (колишнього ТНУ) Кримського федерального університету імені В.Вернадського. Зрозуміло, що масштаб і програмні установки вже не ті. Якщо до анексії на факультет української філології щорічно брали 50 студентів, то тепер тільки 15. А сам факультет, нагадаю, стиснувся до маленької кафедри, з восьми викладачів замість колишніх 32, у структурі факультету слов'янської філології й журналістики.

Більшість вступає з прагматичних міркувань, оскільки це бюджет усе-таки. А дехто, може, з патріотичних міркувань хоче вчитися на українському відділенні
Віктор Гуменюк

«Ми набираємо щороку на бакалаврат 15 студентів, ‒ розповідає завідувач кафедри української філології Таврійської академії КФУ, доктор філологічних наук, професор Віктор Гуменюк. ‒ Нам дають замовлення ‒ і ми виконуємо. Цього року говорили, що через демографічну кризу буде складно з набором. Але ми набрали спочатку 12 людей. Потім був додатковий набір, набрали ще трьох. Ще один студент «комерційний». Тобто охочі вивчати українську мову в Криму є, слава Богу. Звичайно, більшість вступає з прагматичних міркувань, оскільки це бюджет усе-таки. А дехто, може, з патріотичних міркувань хоче вчитися на українському відділенні».

Віктор Гуменюк
Віктор Гуменюк

За словами Віктора Гуменюка, ще п'ятеро студентів-«українців» продовжують навчатися в магістратурі та двоє в аспірантурі. Одна з аспіранток працює над дисертацією про біблійну тематику у творчості Володимира Сосюри. Щоправда, окремої вченої ради з української літератури в академії та університеті немає. Тому цим аспірантам доведеться захищатися на вченій раді з російської та зарубіжної літератури (українська література відтепер належить до зарубіжної).

Скільки ж випускників українського відділення в підсумку йдуть працювати шкільними вчителями за профілем ‒ професор спеціально не рахував. Однак точно знає, що його підопічних особливо потребують... у судах і нотаріальних конторах. «До нас, ‒ каже він, ‒ весь час приходять папери, що на роботу туди потрібний фахівець, який знає українську мову. Тому люди розуміють це та йдуть до нас вчитися. Я сподіваюся, що три державні мови ‒ це не порожній звук, що це буде насправді. І це логічно».

Ми намагаємося відчути, де живемо, в яких реаліях. Навчальні програми ми самі робимо, вони затверджують
Віктор Гуменюк

Чи зазнали істотних змін за ці три роки навчальні плани кафедри, чи «випав» із вишівської програми, скажімо, хтось із класиків або сучасних українських письменників і поетів? Професор Гуменюк стверджує, що ні й цензури особливої теж немає. Хоча змушений визнати, що мовляв, усе ж приходять списки забороненої літератури. Щоправда тієї, якої на кафедрі та факультеті й раніше не було, наприклад, авторства Дмитра Корчинського. «Як було, так і працюємо, ‒ продовжує він. ‒ Щось там змінюється. Але нам ніхто нічого не диктував. Ну ми намагаємося відчути, де живемо, в яких реаліях. Навчальні програми ми самі робимо, вони (керівництво факультету та вишу ‒ КР) затверджують. Ну сказали, що тема фемінізму зараз небажана. Був у нас такий спецкурс. Ну й не треба. Тоді ми замість фемінізму ввели курс «Соціокультурні проблеми в українській літературі». Живемо сьогоднішнім днем. Будемо думати завтра, якщо щось буде. Хотіли, щоб у нас була кафедра української літератури та фольклористики. Але кому зараз фольклор потрібний?».

XS
SM
MD
LG