Доступність посилання

ТОП новини

Спеціально для Крим.Реалії

Не так просто сьогодні зрозуміти, коли саме Росія почала свою ритуальну подорож у минуле: коли змінили музику гімну на радянську, ухвалили закони про репресії проти сексуальних меншин або все ж коли анексували Крим. Те, що це саме повернення в минуле, тобто в нікуди, навіть не потрібно доводити ‒ тому що все, що відбувається з Росією сьогодні, вже було в її історії.

І гімн, імперсько-радянський, яким замінювали музику, яка здавалася несучасною, вже був ‒ тільки при Сталіні відмовлялися від «Інтернаціоналу», а при Путіні ‒ від «Патріотичної пісні» Глінки. І закони проти сексуальних меншин, які ухвалювались приблизно через десятиліття після змін, були й у радянській Росії, і в путінській. І війна з Грузією була ‒ війська більшовицької Росії окупували цю країну. І напад на Донбас був ‒ більшовики влаштували на окупованій території свою «ДНР», Донецько-Криворізьку республіку. І репресії проти кримських татар, як відомо, були. І анексія територій була ‒ СРСР фактично анексував країни Балтії, й багато країн цивілізованого світу цього акту окупації так і не визнали аж до 1991 року. І ось тепер ‒ підозри в ритуальному вбивстві царської сім'ї, ініційовані кримськими представниками з РПЦ. Це теж було, було прямо тут, у Києві, коли ні в чому не винного єврея Бейліса намагалися звинуватити в ритуальному вбивстві підлітка-християнина.

В історії російського імперського правосуддя чимало ганебних сторінок, але ось ця ‒ особлива. Честь суду тоді врятували прості українці-присяжні, виправдали невинного. Уявити собі, що тема ритуального вбивства повернеться до РосіЇ через сто років після цієї ганьби, навіть тоді, коли виправдали Бейліса, було вже зовсім неможливо. Уявити, що ініціатива мракобісся походитиме з церкви, що всіляко ухилялася від участі в справі Бейліса, не хотіла бруднитися в «ритуальному вбивстві», теж було дуже важко. І все ж це відбувається на наших очах, ніби ми прокотилися на машині часу.

За це століття багато що змінилося. Але найголовніше ‒ ця дивовижна російська здатність у будь-який момент повернути назад, застрягти в минулому й навіть не намагатися з нього вибратися, а просуватися зворотною дорогою все далі й далі ‒ залишилася незмінною. Іноді навіть і не зрозумієш напевно: це назад чи все-таки вниз?

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG