Доступність посилання

ТОП новини

Новий прем’єр Польщі й діалог Києва з Варшавою


Революція гідності, Київ, 1 грудня 2013 року. У першому ряду другий зліва – лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський. На той час партія «Право і справедливість» була опозиційною у Польщі
Революція гідності, Київ, 1 грудня 2013 року. У першому ряду другий зліва – лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський. На той час партія «Право і справедливість» була опозиційною у Польщі

Обрання новим прем’єр-міністром Польщі Матеуша Моравецького вже спричинило десятки коментарів, автори яких розмірковують про можливу зміну політичного курсу Польщі, необхідність пошуку компромісу і взаєморозуміння між цією країною та Європейським союзом і врегулювання проблем у польсько-українських відносинах.

Матеуш Моравецький, якого призначили новим прем'єром Польщі (фото архівне)
Матеуш Моравецький, якого призначили новим прем'єром Польщі (фото архівне)

У Києві можна почути голоси, які звинувачують у погіршенні цих відносин уряд колишнього прем’єра Беати Шидло і задаються питанням про можливу відставку глави польського МЗС Вітольда Ващиковського, автора найбільш жорстких заяв про відносини Варшави і Києва.

Всі ці коментарі не враховують одного важливого моменту. У Варшаві змінили голову уряду, але правляча політична партія залишається біля керма і чудово себе почуває з точки зору рейтингів та перспектив. Залишається на капітанському містку і фактичний керівник Польщі, голова цієї партії Ярослав Качинський. Багато спостерігачів вважають, що саме цей авторитетний політик визначає головні напрямки розвитку сусідньої країни. У цьому сенсі політичну систему Польщі можна з певними застереженнями порівняти з Іраном. У цій країні громадяни обирають президента і парламент, але останнє слово у визначенні політичного порядку – за духовним лідером, роль якого прописана в конституції. Ярославу Качинському не знадобилися конституційні зміни, щоб стати таким духовним лідером Польщі. Його роль в польській політиці є безпрецедентною і не має аналогів ані в недавній польській історії, ані в сучасній Європі.

Лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський цілує тодішнього кандидата на посаду прем’єр-міністра Беату Шидло після оголошення результатів парламентських виборів у Польщі. Варшава, 25 жовтня 2015 року
Лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський цілує тодішнього кандидата на посаду прем’єр-міністра Беату Шидло після оголошення результатів парламентських виборів у Польщі. Варшава, 25 жовтня 2015 року

Слід шукати можливості для неформального діалогу

Духовний лідер ставить завдання, але не несе відповідальності за їхнє виконання. У цьому сенсі цілком логічною є зміна прем’єра.

Технократ Моравецький може впоратися з питаннями подолання зростаючої ізоляції Польщі в Європейському союзі краще, ніж його попередниця Шидло. Але це – в теорії. А на практиці обрання нового прем’єра збіглося з голосуванням за суперечливу судову реформу, яка може тільки посилити складнощі у взаєминах Польщі та решти Європи. Але що буде, якщо прем’єр Моравецький не впорається? А нічого особливого. Правляча партія просто обере нового главу уряду, в залежності від актуальних завдань. Посада прем’єр-міністра більше не має того «сакрального» сенсу, який був у неї в польській політиці минулого. Невдачі прем’єра ніяк серйозно не відображаються ані на авторитеті духовного лідера, ані на намірах керівництва правлячої партії, ані навіть на її рейтингу. І вже тим більше ніякого значення для вибудовування зовнішньої політики Польщі не має постать міністра закордонних справ. Нинішній глава МЗС Вітольд Ващиковський у своїх висловлюваннях – в тому числі і з українсько-польських відносин – висловлює спільне бачення партійного керівництва і – що найголовніше – настрої Ярослава Качинського.

Саме ці настрої і визначатимуть розвиток діалогу Варшави і Києва найближчими роками. Розраховувати на те, що зміна глави уряду або міністра закордонних справ у сформованій системі влади може щось змінити в цих відносинах, щонайменше, наївно. Також наївно розраховувати, що до серйозних змін може привести діалог президентів. Президент Анджей Дуда, який всупереч всім складним моментам у діалозі Києва і Варшави, все ж вирішив відвідати Україну, скутий у своїх політичних можливостях.

У Ярослава Качинського, на перший погляд, таких обмежень немає. І все ж цей впливовий польський політик орієнтується на суспільний запит. Українцям – як і іншим країнам Європи – слід шукати можливості для неформального діалогу з Качинським і найближчим оточенням польського лідера. Але одночасно слід думати і про діалог із польським суспільством, яке поки що залишається важливим фактором у формуванні політичних намірів. На майбутнє діалогу між Варшавою і Києвом можуть вплинути Качинський і пересічні поляки. У політиків і чиновників тут можливостей набагато менше.

Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG