Протидія дезінформації та фейкам: Україна діє, Італія споглядає?

Четвертий рік поспіль Україна тримає активну оборону на інформаційному фронті у протидії російській пропаганді та масовій дезінформації. Небезпеку кремлівської стратегії з метою маніпулювання громадською думкою і впливу на внутрішню політику на Заході визнали згодом. Хоча в окремих європейських країнах, йдеться про Італію, проблему здебільшого вважають надуманою, а тому й боротися із фейками не поспішають. Дискусії пожвавилися на тлі виборчої кампанії, що триває на Апеннінах. Наскільки потужним є вплив пропаганди у двох країнах і як їй протидіяти? Чи можна експортувати український досвід за кордон? Про це йшлося у Римі під час круглого столу, який організували римський Інститут міжнародних справ (IAI) та засновники українського проекту StopFake.

Проблема одна, але її сприйняття і методи протидії у різних країнах різні. Так можна окреслити провідну тезу фахової дискусії, під час якої аналітики з України та Італії намагалися з’ясувати, які ж ін’єкції ефективні проти цілеспрямованої масової маніпуляції за нинішніх часів постправди.

Спершу, ніж говорити про рецепти подолання феномену або принаймні зменшення його впливу, промовці зауважили, що саме політична пропаганда московського штибу по-різному сприймається у двох країнах. В українському середовищі деструктивна діяльність Росії знайшла так би мовити «благодатний ґрунт» з багатьох причин.

Про деякі з них у коментарі для Радіо Свобода зазначив Руслан Дейниченко, виконавчий директор проекту StopFake: «Росія інвестувала дуже довго у створення телеканалів, газет, серіалів, які були спрямовані на українського споживача, тому це спрацювало ефективно. У Донецьку роками дивилися телебачення і вірили, що Росія – ідеальна країна із сильним лідером і гарними пенсіями. Так само і кримчани вірили у міфічну Росію, тому вони стали легкими жертвами російської пропаганди».

Внаслідок заборони російських джерел дезінформації – соцмереж, інтернет-серверів, телеканалів – рівень довіри до російського ТБ серед українців значно зменшився і сягає нині неповних 5 відсотків, повідомив Євген Федченко, директор Києво-Могилянської школи журналістики і керівник проекту StopFake. Але люди в Україні стали свідомішими і розрізняють російську пропаганду передусім тому, що в країні йде війна, наголосив він. Підвищувати інформаційну грамотність населення допомагає і діяльність згаданого інтернет-сайту із викривання неправдивих новин, популярність якого в Україні сягає 36 відсотків (у Росії – 21 відсоток).

Небезпека впливу

З-поміж закордонних редакцій StopFake один з найнижчих показників популярності в Італії – 3 відсотки. Це частково уже засвідчує факт низького зацікавлення проблематикою з боку італійської аудиторії. Керівник італомовної редакції StopFake Мауро Воерціо говорить, що Україна стала тренувальним полігоном для Росії у сфері випробування пропагандистської машини, а тому, на відміну від Італії, має вже достатньо досвіду з протидії деструктивним механізмам впливу на громадську свідомість.

За спостереженнями журналіста, на Апеннінах довго не помічали проблеми і лише останні кілька місяців у зв’язку з наближенням парламентських виборів постало питання можливого втручання Росії. Воерціо переконаний, що кремлівська пропаганда діє доволі ефективно серед місцевого населення і її роль не слід ігнорувати.

«Російська пропаганда суттєво впливає на італійського виборця: цими роками тут створили ідею Росії, відмінну від реальної Росії, сконструювали образ Путіна як «сильного лідера, рятівника батьківщини», – каже він.

Раніше росіяни мали тісні політичні зв’язки з італійськими комуністами, додав у коментарі для Радіо Свобода Мауро Воерціо: «Нині створення російсько-італійських асоціацій дружби, веб-сайти, нові зв’язки між політиками (крайньо права партія «Ліга Північ» минулого року підписала політичну угоду з «Єдиною Росією»), часті візити партійців «Руху 5 зірок» до Москви – це все дуже активізувалося за останні кілька років».

Директор римського Інституту суспільних наук і стратегічних досліджень (Gino Germani) Луїджі Серджо Джермані зазначив, що вплив Кремля в Італії чітко простежується через тісні політичні контакти. Йдеться про зв’язки Росії з трьома італійськими партіями опозиції («Рух 5 зірок», «Ліга Північ», «Брати Італії»), яким Москва надає відкриту політичну та медійну підтримку, додав експерт. Згадані антиєвропейські сили є промоутерами російських інтересів на Апенінах, що провокує нестабільність і конфлікти в середині місцевого істеблішменту, каже він. На думку Джермані, через пропагандистські медіа (Russia Today, Sputnik) Росія цілеспрямовано працює і на розкол громадської думки в країні.

«Поширення ідеї про «банкрутство Італії», про її «недолугий уряд», про «навалу мігрантів- потенційних терористів», що «Путін – сильний лідер» у протистоянні тероризму. Подібні мессиджі сприяють розшаруванню італійського суспільства, вони соціально деструктивні, тому, я вважаю, небезпечні», – підсумував Луїджі Серджо Джермані.

Як протидіяти?

Окремі слухачі дискусії, проте, зауважили, що не варто переоцінювати здібності Росії впливу через дезінформацію на внутрішню політику і суспільну думку саме в Італії. Мовляв, для місцевого населення українсько-російське протистояння – далеко не нагальна проблема, а під час нинішньої виборчої кампанії цей аспект закордонної політики взагалі вважається другорядним, якщо не останнім.

«Російська пропаганда містить загальні аргументи, які не мають значного впливу на громадську думку в Італії. Звісно, росіяни намагаються просувати тут свою пропаганду, на яку відгукуються деякі політики, передусім Маттео Сальвіні, лідер партії «Ліга Північ». Ще існують цілі проросійські сектори політики й економіки, досить згадати постать Берлусконі, так що годі говорити про якийсь додатковий вагомий вплив російської дезінформації», – зазначив у коментарі для Радіо Свобода Паоло Кальціні, викладач американського відділення Johns Hopkins University (Болонья).

Через засилля проросійських лобі у різних сферах на Апеннінах дуже важко протидіяти феномену кремлівської пропаганди, вважає редактор італійської версії StopFake Мауро Воерціо. «Навіть серед керівництва медіа-компаній інфільтровані особи, пов’язані з російським середовищем. Тож, очевидно, якщо пропонуєш іншу точку зору, тобі не дають говорити. Як доказ цього: наш сайт маловідомий в Італії, тоді як за кордоном про нас знають», – додав журналіст Воерціо.

Щодо боротьби з поширенням дезінформації його колега Філіп Ді Сальво, який досліджує інтернет журналістику і хакерські операції при Università della Svizzera Italiana, закликав розрізняти різні типи феномену фейкових новин: політичну пропаганду, журналістські помилки, сатиру, вигадані новини з метою економічної вигоди. Усі вони меншою-більшою мірою присутні в італомовному інтернет-контенті.

«Безумовно, в Італії просочується російська пропаганда передусім через політичні канали окремих партій, але її вплив менший, ніж в Україні, бо ж Україна безпосередньо піддана прямій російській загрозі. Тому з протидії цього явища неможливо застосовувати однакові методи у двох країнах», – додав дослідник Філіп Ді Сальво.

Якими мають бути ці методи з протидії зовнішньому деструктивному впливу? Універсальних рецептів не існує, зійшлися на думці учасники римської дискусії. Єдиний політик серед промовців, депутат від проурядової Демократичної партії Андреа Романо повідомив, що позиція його соратників полягає у засудженні фейкових новин. Він погодився, що Москва активно використовує пропаганду як провідний елемент своєї зовнішньої політики, та водночас для вироблення стратегії боротьби із фейками порадив залучати й самого «творця феномену», тобто Росію. На думку українського медіа-дослідника Євгена Федченка, питання захисту від іноземної пропаганди залежить передусім від міцності демократичних традицій кожного суспільства.