Спеціально для Крим.Реалії
Прагнення за будь-яку ціну легітимізувати анексію Криму змушує російських політиків і дипломатів виявляти дива зовнішньополітичної еквілібристики, то пропонуючи часткову денонсацію Великого договору з Україною, то перекладаючи на Київ провину за порушення Будапештського меморандуму. Однак така поведінка, зрештою, може обернутися проти самої Росії.
15 січня заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків зі співвітчизниками Костянтин Затулін заявив про необхідність часткової денонсації Договору про дружбу, співробітництво та партнерство (Великого договору) між Росією та Україною, підписаного 1997 року.
Цим документом Київ і Москва через кілька років після розпаду СРСР нарешті врегулювали суперечливі питання. Серед них провідну роль грав статус Криму, що з початку 1990-х хвилював уми російських політиків. Наявність статті про взаємне визнання територіальної цілісності зводило нанівець російські претензії на український півострів, а Росія отримала можливість використовувати Севастополь та інші території в Криму для своєї військової бази. Однак, як показала історія, наявність договору не врятувала Крим від російської анексії.
Великий договір був підписаний на 10 років і вперше був автоматично продовжений 2008 року. Наступний термін пролонгації припадає на 2019 рік, якщо одна зі сторін не захоче припинити його дію.
І тут для Росії виникає складний момент: продовжити чи скасувати договір, який вона грубо порушила? Автоматична пролонгація означає визнання Криму та Севастополя територією України, що явно не відповідає інтересам Кремля. Денонсація сприятиме краху міфу про російську «миролюбність» щодо України, який Кремль активно просуває на внутрішній і зовнішній арені.
Москва готова визнати Україну в установлених одноосібно Кремлем межах ‒ без Криму
Оригінальний вихід із ситуації, що склалася, запропонував Затулін: денонсувати договір частково ‒ тільки ту статтю, що стосується визнання територіальної цілісності. Тобто Москва готова визнати Україну в установлених одноосібно Кремлем межах ‒ без Криму.
Приводом для такої пропозиції, на думку Затуліна, послужила «недружня поведінка» України, що потребує перегляду кордонів. «Наше трактування договору полягає в тому, що, звісно, наше визнання, зроблене в цьому договорі, кордонів взаємопов'язане з темою договору: дружба, співпраця та партнерство. Тобто ‒ немає дружби, співпраці та партнерства, по ідеї, виникає привід для того, щоб сказати: «Значить, треба всі питання вирішувати заново, зокрема, й питання щодо кордонів», ‒ стверджує депутат Держдуми.
Щоправда, апелюючи до норм міжнародного права, Затулін забуває, що Віденська конвенція про право міжнародних договорів, на яку він посилається, не передбачає постатейної денонсації.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров хоча й не підтримав ідею часткової денонсації, але не менш цинічно повідомив про повагу територіальної цілісності України, але також без Криму. «Політично я вважаю, що ми продовжуємо поважати територіальну цілісність України в межах тих кордонів, що склалися після референдуму в Криму, возз'єднання Криму з РФ», ‒ підкреслив він. Загалом, півострів ми у вас забрали, але при цьому кордони ваші поважаємо.
Замість міркувань про денонсацію Великого договору Лавров виклав свій погляд на ситуацію з Будапештським меморандумом. Поставивши підписи під цим документом, керівники США, Росії та Великобританії пообіцяли поважати незалежність, суверенітет та чинні кордони України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї.
Анексувавши Крим, Росія грубо порушила дані нею зобов'язання. Однак у російському МЗС вважають зовсім інакше, перекладаючи провину на Україну. Посилаючись на взяті Києвом зобов'язання «не заохочувати расистські, неонацистські тенденції», яких, до речі, немає в тексті підписаного в Будапешті документа, Лавров запевняє, що саме Україна перемогою Майдану порушила меморандум.
А ось Росія, на думку голови російського МЗС, навпаки, цілком виконує умови документа, не використавши проти України ядерної зброї. «Нагадаю, що ми так і не застосовували й не погрожували Україні ядерною зброєю, тому ніякого порушення меморандуму не відбулося», ‒ резюмував Лавров.
В Україні повинні радіти, що Росія забрала Крим і розв'язала війну на Донбасі ‒ могли, виявляється, ще і ядерний арсенал використовувати
Іншими словами, в Україні повинні радіти, що Росія забрала Крим і розв'язала війну на Донбасі ‒ могли, виявляється, ще і ядерний арсенал використовувати.
Після Криму брехня стала головним аргументом зовнішньої політики Росії. Російський президент цинічно бреше, називаючи російських «зелених чоловічків», які захопили Крим у березні 2014 року, силами місцевої «самооборони». Російські дипломати на міжнародній арені впевнено брешуть про те, що російських військ немає на Донбасі. А російські політики продовжують брехати про «братні почуття» до українського народу. Брешуть, намагаючись переконати в своїй правоті своїх громадян та світову спільноту. Брешуть, не замислюючись про те, що політика брехні ‒ це політика саморуйнування, що неминуче приведе до краху як самих політиків, так і створеної ними імперії брехні.
Євгенія Горюнова, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
