Розслідування американського журналу The Atlantic щодо ролі політтехнолога Пола Манафорта в українській політиці часів Януковича наробило багато галасу. Його цитують, обговорюють у ЗМІ й соцмережах. Автор цього матеріалу, Франклін Фор (Franclin Foer), готуючи матеріал, не тільки прилітав до України, але й зміг відверто поговорити з людьми, які працювали з Манафортом та не з чуток знають про його політичні поради та фінансові оборудки. Журналіста здивували й шалені гонорари політтехнолога і той факт, що Манафорт начебто розставив «своїх людей» у кожному українському міністерстві чи відомстві. Деталями щодо цього розслідування репортер поділився з українською службою Радіо Свобода.
– Френку, вам складно було знаходити факти для цього резонансного матеріалу? Доводилося «вибивати» інформацію – чи фігуранти цієї історії, навпаки, вже готові про них розповідати?
– Те, що я побачив – багато людей у цьому світі хотіли б говорити. Хтось розуміє, що Манафорт може потрапити до в’язниці, хтось відчуває, що багато недоброго сталося після тих президентських виборів (в Україні 2010 року – КР) Їм погано жити з цим відчуттям, але водночас вони не хотіли б ризикувати та видати себе. Добре, що я працюю в журналі – це дало мені час почекати й спокійно працювати над такими історіями, як ця.
– Отже, ви отримали багато інсайдерської інформації. Який висновок? Пол Манафорт дійсно був настільки впливовим чи просто створював собі імідж «людини, яка може все»?
Манафорт залишився єдиною людиною, яка могла із Януковичем відверто говорити, міг навіть розлютити президента
– Він був впливовим. Його історія – це зліт, а тепер падіння. Але він був у близькому колі Януковича. І були моменти, коли він мав надзвичайний вплив. Коли Янукович просто перестав слухати будь-яких своїх радників, Манафорт залишився єдиною людиною, яка могла із ним відверто говорити, міг навіть розлютити президента – але в підсумку той звертав на щось увагу. Янукович вважав, що для того, аби вижити в політиці, – потрібен хтось довірений, хто може із тобою сперечатися. Очевидно, що Янукович не був надто досвідченим політиком. Думаю, він і сам розумів свої слабкості. То ж вирішив, що може покластися на цю людину.
– А як Манафорт заслужив таку довіру?
– Якщо ми візьмемо виборчу кампанію 2004 року, коли Янукович зробив ставку на росіян, вони керували там всім, – то у підсумку це обернулося катастрофою. Думаю, він через це настільки був засмучений, що спало на думку тепер уже американця обрати – щоб врятувати його кар’єру. Він подумав: американський політконсультант значно краще. Згадаймо ті часи: 2005-й, одразу після Помаранчевої революції, настільки мало підстав взагалі сподіватися, що вони зможуть колись домогтися реваншу. І той факт, що Манафорт був із ними під час парламентських виборів, допоміг отримати серйозну перемогу, якої вони навіть самі не очікували, змусив верхівку Партії регіонів ставитися до нього так, наче він всемогутній бог.
– Він дійсно настільки добрий фахівець? Чи це збіг, і будь-який американський політтехнолог на його місці зробив би те саме?
Це слабкість української демократії, що Манафорт у вас зміг стати таким вже успішним.
– Думаю, Манафорт у принципі непогано свою роботу робив, але, чесно кажучи, не було там ніякого дива. Він звичайний політконсультант. У Вашингтоні він не був такою вже суперобдарованою «зіркою», просто собі чоловік, який умів працювати з цифрами рейтингів та міг так сформулювати меседжі, щоб все виглядало логічно і певним чином доносилося до аудиторії. Це слабкість української демократії, що Манафорт у вас зміг стати таким вже успішним.
– Успішним у першу чергу фінансово, так? Що кажуть ваші джерела – Манафортові дійсно так багато платили «регіонали»?
– Ми знаємо це, по-перше, із розслідування Мюллера (спеціальний прокурор США Роберт Мюллер, який розслідує втручання Росії у президентські вибори у США 2016 року й можливі зв’язки команди Дональда Трампа з російськими посадовцями – КР), який веде справу Манафорта. Про всі ці гроші, які перерахували на рахунки політтехнолога на Кіпрі. І це десятки мільйонів доларів. Він шалені кошти міг заробляти в Україні.
Скажу вам чесно: не думаю, що є хоча б ще одна така країна в світі, де Полові Манафорту могли б стільки платити
Скажу вам чесно: не думаю, що є хоча б ще одна така країна у світі, де Полові Манафорту могли б стільки платити. А по-друге, він зустрічався з усіма цими олігархами, пов’язаними із Партією регіонів, і йому це все дуже лестило. Він був в ілюзіях, що й сам зможе стати олігархом. Зможе використати свої політичні зв’язки для того, щоб бізнесові оборудки робити. І в той момент своєї кар’єри він навіть був більше захоплений бізнесовими перспективами, ніж власне політичним впливом.
У більшості американських політичних консультантів немає такої спритності, яку мав Манафорт – людина, що розгледіла величезні бізнесові можливості в Україні. Це не порівняти з його роботою у Вашингтоні, чи навіть його роботою на різних світових диктаторів у дев’яностих роках… Манафорт зрозумів, як працює політична економіка України. Ще коли він вперше прибув до Києва, 2005-го, думаю, одразу розкусив, як використовувати цю слабкість системи.
– Як вам здається, сьогоднішні події – фінал блискучої кар’єри Пола Манафорта? Момент, після якого репутація забруднена настільки, що його вже ніхто не найматиме?
– Думаю, ми власне ще тільки в середині цієї історії. Манафорт постане перед судом вже у вересні. Його партнер, який із ним разом працював, зокрема, і в Україні, Рік Ґейтс, схоже на те, що відгорнувся від Манафорта та почав співпрацювати із Робертом Мюллером і слідчими. Така собі «дрібничка», яка насправді нас ще багато в чому здивує. І кожен, хто цікавиться цією історію, повинен просто мати терпіння. Ми ж поки не знаємо всіх фактів. У журналістів немає таких можливостей отримати інформацію, які має прокурор Мюллер, який із ФБР співпрацює. Може, ви бачили, – російський опозиціонер Олексій Навальний днями опублікував відео щодо Олега Дерипаски (одного з російських олігархів – ред.) та його зв’язків із людьми, які проводять зовнішню політику у Кремлі. Неймовірна історія – як Дерипаска, який співпрацював із Манафортом, був на яхті із повіями та найвищими кремлівськими чиновниками, обговорював, як би покласти край санкціям.
Таких епізодів багато. Але що це все означатиме: коли їх зберуть до купи – ніхто поки не знає, окрім спецпрокурора Роберта Мюллера.
Розслідування Франкліна Фора – «припущення» і «неправдива інформація» – так напередодні відреагував на публікацію в The Atlantic Сергій Льовочкін. Зараз він заступник голови фракції «Опозиційний блок» у Верховній Раді, а за президентства Януковича очолював його адміністрацію.
«Викладена у матеріалі інформація, що базується на припущеннях журналіста, який посилається на неназване джерело, неправдива і не відповідає дійсності», – повідомили у прес-службі політика, а висвітлення даної теми у публікаціях ЗМІ назвали «елементами спланованої «мінус-кампанії».
