Доступність посилання

ТОП новини

Кримське ханство. Сходження на престол Менглі Герая


(Продовження, попередня частина тут)

Історії Кримського ханства не пощастило двічі: в Російській імперії її писали переважно чорними фарбами, а в Радянському Союзі взагалі спробували забути. Та й жителі сучасної України, ніде правди діти, здебільшого знаходяться в полоні російських міфів і помилок щодо кримських татар. Щоб хоч трохи виправити ситуацію, Крим.Реалії підготували цикл публікацій про минуле Кримського ханства та його взаємини з Україною.

Минулого разу ми закінчили на тому, що після смерті Хаджи Герая не всі його сини були згодні з порядком успадкування престолу, а тому в ханстві почалися чвари, так що поговоримо спочатку про цей період. Отже, скільки дітей було у першого кримського хана, хто з синів претендував на престол, як відбувалася боротьба між спадкоємцями Хаджи Герая і хто з неї вийшов переможцем?

У Хаджи Герая було 8 синів: Девлет-Яр, Нур-Девлет, Айдер, Мелек-Емін, Кельдіш, Менглі Герай, Ямгурчі та Оз-Тимур. Є й інші переліки, які трохи різняться, але цей виглядає найбільш вірогідним і підтвердженим іншими джерелами. Так ось, старший з цих восьми синів, Девлет-Яр, помер ще раніше за батька, тому на момент смерті Хаджи Герая у 1466 році першочерговим спадкоємцем престолу виявився Нур-Девлет. Він і прийняв, так би мовити, кермо влади, успадкувавши кримський трон.

Але у нього тут же виникли проблеми ‒ бо про свої права на трон заявив і один з молодших братів ‒ Менглі Герай. Не цілком зрозуміло, на яких підставах Менглі претендував на владу: адже він навіть не був таким по старшинству після Нур-Девлета. У чингізидських державах, щоправда, існував звичай, коли батьківський юрт успадковував не перший, а четвертий син, але Менглі не був навіть четвертим: він був усього лише шостим у списку братів. Єдина зачіпка, яка хоч якось може пояснити претензії на владу з боку далеко не найголовнішого претендента, це той факт, що, наприклад, прямим спадкоємцем Чингісхана став не найстарший і не наймолодший з його синів, а конкретно молодший син від головної дружини. Можливо, й Менглі Герай був молодшим сином головної дружини Хаджи Герая? Це невідомо. Відповіді на таку здогадку немає ‒ тому що, на жаль, нам поки невідомі ні імена дружин Хаджи Герая, ні те, чи були Нур-Девлет та Менглі синами однієї матері. Але, так чи інакше, у Менглі Герая були, мабуть, вагомі підстави претендувати на владу ‒ тому що за ним відразу встали дуже серйозні сили в особі кримських беїв родів Ширін і Барин. І причиною тому були, зрозуміло, не династичні прецеденти в старомонгольській державі двісті років тому, а життєві, актуальні політичні міркування. І ось їх, на відміну від генеалогічних тонкощів, простежити як раз можна.

У Менглі Герая були підстави претендувати на владу бо за ним встали серйозні сили в особі кримських беїв родів Ширін і Барин

Адже Нур-Девлет, по суті, круто повернув назад той політичний курс на незалежність, який вів його батько. Зійшовши на престол, він організував посольство на Волгу, до хана Великої Орди, покірно просячи затвердити його воцаріння в Криму. Орда напевно була приємно здивована таким кроком і, звичайно, з превеликим задоволенням визнала нового кримського хана своїм васалом. Не цілком зрозумілі мотиви Нур-Девлета: чи то він таким чином хотів усунути претензії Литви на номінальне верховенство над Кримом, то чи, невпевнено почуваючи себе на престолі, бажав заручитися підтримкою Орди на випадок суперечок з власними братами ‒ але, так чи інакше, цей крок врешті-решт став вироком його політичній кар'єрі.

​У кримських беїв роду Ширін років за тридцять п'ять до того вже був неприємний досвід з ординським ханом Сеїд-Ахмедом: Ширіни, як відомо, були зобов'язані своїм піднесенням в Орді Тохтамишу, який ввів їх до складу вищої знаті, й коли в самому кінці 14 століття Тохтамиш зійшов з політичної сцени, Ширінам без нього довелося скрутно. І ось, в 1430-х роках вони підтримали нового хана Сеїд-Ахмеда, онука Тохтамиша, розраховуючи, що той буде покровительствувати їм. Але цього не сталося: Сеїд-Ахмед забув давню дружбу свого діда з Ширінами й наблизив до себе їхніх конкурентів, тобто роди Мангитів і Конгратів, а Ширіни залишилися в тіні. Ось так само й тепер: проординська орієнтація Нур-Девлета викликала занепокоєння, що в країні знову візьмуть верх ординські, а не кримські роди. І тому кримські беї постановили, що такого хана треба негайно міняти. І в цьому з ними була повністю згодна ще одна сила, чий вплив стрімко зростав у Криму, ‒ генуезці з Кафи.

Менглі Герая батько відіслав на виховання до генуезької Кафи й майбутній хан отримав там освіту італійського зразка

Про Менглі Герая писали, що батько ще в юності відіслав його на виховання до генуезької Кафи й що майбутній хан отримав там освіту італійського зразка. Невідомо, чи дійсно він пройшов там настільки довгий курс наук, як повідомляли згодом, а саме ‒ іноземні мови, філософія, математика, історія, юриспруденція, медицина, література, поезія та музика. Але навіть, якщо цей список і дещо перебільшений, то, в будь-якому випадку, Менглі Герай виріс людиною дуже освіченою. Напевно відомо, що він вільно володів генуезьким діалектом, цікавився історією й навіть замовляв у Туреччині історичні книги, що він дійсно розбирався в поезії, а головне ‒ й у цьому була його відмінність від батька ‒ він ставився до кримських генуезців як до своїх найкращих друзів. І вони, зрозуміло, теж, як і кримські беї, хотіли бачити на престолі такого правителя. Не в останню чергу, до речі, тому, що Менглі Герай пообіцяв їм натомість за підтримку значне зниження розміру данини, яку Кафа платила ханству.

Тому в 1468 році ширінські беї прибули до Кафи й там, в присутності генуезьких начальників, урочисто обрали Менглі Герая своїм новим правителем. Потім новий хан разом з бейским ополченням і генуезьким загоном виступив на кримську столицю, Кирк-Єр, нині відомий як Чуфут-Кале, та зайняв її. Повалений Нур-Девлет втік на Кавказ, але генуезці зловили його там і посадили під арешт: спочатку в фортецю Кафи, а потім в ще більш неприступну фортецю Солдайи, нинішнього Судака.

Через п'ять років події повернулися в несподівану сторону й у підсумку призвели до політичної катастрофи

Так почалося правління Менглі Герая, й воно складалося дуже вдало. Але через п'ять років події повернулися в несподівану сторону й у підсумку призвели до політичної катастрофи.

У 1473 році помер головний союзник хана: ватажок клану Ширін, бей Мамак. Серед Ширінів відразу ж розгорілася боротьба за те, хто стане його наступником. Законним спадкоємцем бея був його брат Кара-Мірза, але на його місце претендував наступний по старшинству брат ‒ Емінек. Спочатку Менглі Герай не хотів втручатися в суперечки Ширінів, але Емінек щедро підкупив генуезців, і ті вмовили хана, щоб той призначив Емінека головою Ширінів. Ця затія виявилася невдалою: отримавши бажаний пост, Емінек показав себе як безглуздий і непоступливий діяч, він швидко розчарував генуезців, розлютив хана, й незабаром Менглі Герай позбавив його чина. Але законний наступник, Кара-Мірза, так і не потрапив на свій пост ‒ тому що з'явився новий претендент на бейський титул: Шейдак, син покійного Мамака. Він ще менше годився на роль ватажка клану, але за нього перед генуезцями клопотала його матінка, вдова покійного бея. Вона щедро підкупила деяких важливих чиновників у Кафі, щоб ті змусили хана зробити її сина головним ширінським беєм. І коли Менглі Герай відмовився робити це ‒ тому що добре уявляв, яке обурення це викличе серед Ширінів ‒ то ті самі підкуплені вдовою Мамака генуезькі чиновники відкрито пригрозили йому, що якщо хан не поступиться, то вони випустять з фортеці на свободу Нур-Девлета, і тоді проблеми виникнуть вже у самого Менглі Герая.

Верховний генуезький консул, який був проти цієї змови, заздалегідь оголосив, що все це не віщує нічого, окрім загибелі Кафи. І його слова збулися, тому що ця потворна, наскрізь корумпована історія в результаті вартувала життя більшості кафинським генуезцям, а Кримському ханству ‒ свободи.

Ця потворна, корумпована історія в результаті вартувала Кримському ханству свободи

Поставлений у безвихідь, Менглі Герай в безсилому гніві був змушений підписати указ про призначення Шейдака ширінським беєм. Як він і боявся, у відповідь на таке самоуправство розлючені Ширіни просто скинули Менглі Герая з трону, ширінським беєм, як і належало, став Кара-Мірза, а тимчасовим ханом беї, мабуть, обрали Айдера, який був молодшим братом Менглі Герая та близьким другом Кара-Мірзи.

А повалений Менглі Герай тієї злощасної весни 1475 року втік до фортеці Кафа до своїх друзів-генуезців, які й самі вжахнулися, бачачи, як несподівано повернулися події в Криму. Там же сховався й Шейдак, чия спроба купити собі бейський титул настільки ганебно провалилася.

Далі буде.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG