В анексованому Криму розпочалася посівна кампанія. За прогнозами російського міністра сільського господарства півострова Андрія Рюмшина, очікується хороший урожай цукрових буряків і зернових культур. Ще в січні 2018 року посадовець повідомив, що кримські аграрії посіяли 436 тисяч гектарів озимої пшениці та планують зібрати не менше 1,7 мільйона тонн зерна.
У той же час деякі кримські аграрії раніше скаржилися місцевим ЗМІ, що вирощують пшеницю собі в збиток. Через санкції, втрати ринків і низькі закупівельні ціни в сусідній Росії їхня продукція значно подешевшала. До того ж, значну частину прибутку кримські фермери втратили через нестачу прісної води на півострові.
Колишній президент Торгово-промислової палати Криму Олександр Басов констатує, що хороші врожаї зернових маскують реальні проблеми сільського господарства Криму.
Технічні культури для худоби, а також рис, кукурудзу, соняшник більше не вирощують через нестачу водиОлександр Басов
‒ В умовах браку водних ресурсів вирощування чого-небудь у Криму вельми проблематичне. Тому на півострові зникли цілі галузі сільського господарства. З іншого боку, саме російське законодавство не дозволяє ефективно працювати малим селянським і фермерським господарствам. Воно сприяє утворенню великих аграрних холдингів з сотнями тисяч гектарів землі. Так що в Криму фермерам, у яких невеликі ділянки, працювати дуже складно. За інформацією кримського Мінсільгоспу, кількість зібраного зерна за підсумками 2017 року зросла, але потрібно відзначити, що тільки зерно в основному й вирощують. Технічні культури для худоби, а також рис, кукурудзу, соняшник більше не вирощують через нестачу води.
Олександр Басов зазначив, що кримським фермерам невигідно працювати в «російських умовах».
Аграрії змушені продавати врожай дешевшеОлександр Басов
‒ Перш за все, аграрій має розуміти, в якому ціновому діапазоні буде викуплений його урожай. У нас же, як правило, великі зернотрейдери обвалюють ціни, скуповують у селян зерно, а ті мають купувати й паливно-мастильні матеріали, й добрива, й гербіциди. Тому аграрії змушені продавати врожай дешевше, ніж він насправді коштує, і потрапляють у замкнуте коло, в кабалу від великих зернотрейдерів. Вони нічого не роблять, але мають фінансові ресурси, щоб диктувати ціни.
Колишній директор Нікітського ботанічного саду в Криму, доктор технічних наук, професор, академік Української академії аграрних наук Валерій Єжов раніше в інтерв'ю Громадському радіо розповів про жалюгідний стан сільського господарства в Криму:
«Ми знаємо зі шкільної лави, що рослині потрібні три основні чинники, щоб вона росла: сонце, земля і вода. Сонце та земля в Криму є, а води немає. Вода залишилася тільки та, яка йде з гір. Тобто передгірна зона Криму ще з водою, вся степова частина залишилася без води. Адже 1954 року, коли відбулося це приєднання Криму, там ніякої політичної складової не було, там найголовніше питання було ‒ степ був голий і безлюдний. Приєднання відразу ж і передбачало, що туди прийде дніпровська вода. І була програма ‒ зробити Крим островом садів і виноградників. І вона непогано реалізовувалася. У перше десятиліття ХХI століття основними культурами в Криму були фрукти, виноград, вино, кормові та зернові культури. Північ Криму була зоною рисівництва. Десь приблизно 60 відсотків усього рису в Україні давав Крим. Зараз у Криму вирощування рису повністю знищене».
Кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України Андрій Федоренко відзначає, що Криму треба переймати досвід розвитку сільського господарства в більш спекотних країнах.
Я б порадив кримським аграріям переймати досвід Середньої Азії з вирощування якихось культур в умовах пустеліАндрій Федоренко
‒ Більшу частину зернових завжди вирощували завдяки зрошенню. Тому я не думаю, що озвучені російською владою Криму обсяги врожаю взагалі можливі. За прогнозами, через 10-15 років Крим повністю перетвориться на пустелю. Так що розвиток сільського господарства там просто неможливий, умов для цього немає. З одного боку ‒ пропаганда й гасла, які спускають зверху, з іншого ‒ жорстокі реалії. Я б порадив кримським аграріям переймати досвід Середньої Азії з вирощування якихось культур в умовах пустелі.
Довідка: Україна забезпечувала до 85 відсотків потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією 2014 року постачання води на півострів припинили.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
