Як в анексованому Криму під виглядом реставрації руйнують пам'ятку кримськотатарської архітектури ‒ Ханський палац? Що можна зробити для його збереження? Чи здатна світова спільнота захистити історичні пам'ятки Криму?
Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії говоримо з колишнім директором музею-заповідника «Ханський палац» Ельмірою Аблялімовою.
‒ Розкажіть, що являє собою Бахчисарайський історико-культурний заповідник?
‒ Заповідник нараховує понад 100 об'єктів, серед них і комплекс «Ханський палац» у Бахчисараї. Це й палацова площа, й стаєнний корпус, бібліотечний і головний корпуси, де зараз знаходяться основні експозиційні зали, гарем, перський дворик, «Соколина вежа», ханський цвинтар, велика та мала Ханські мечеті, набережна з трьома мостами. Це величезний комплекс будівель і споруд 16-18 століття.
Ханський палац унікальний, оскільки є єдиним палацовим комплексом династії Чингізидів, це єдиний комплекс архітектури Кримського ханства. Це духовний стрижень кримських татар, єдиний збережений об'єкт, який підтверджує трьохсотрічну державність корінного народу на цій території.
Перший Курултай на чолі з Номаном Челебіджиханом у 1917 році був проведений саме в Ханському палаці
Починаючи з 17 століття, Ханський палац завжди був у центрі політичного життя кримських татар. Перший Курултай на чолі з Номаном Челебіджиханом у 1917 році був проведений саме в Ханському палаці. Наші перші делегати давали свою клятву перед народом теж у Ханському палаці. Він має дуже велику цінність, великий символізм для кримськотатарського народу.
‒ Розкажіть про час, коли ви керували заповідником. Що відбувалося тоді?
‒ У 2014 році я працювала в Бахчисарайській райдержадміністрації та чітко зрозуміла, що не буду працювати на державній службі: ми давали присягу, як українські держслужбовці. Регіональний меджліс рекомендував мене на посаду керівника заповідника. Раніше у нас були проблеми з керівником Бахчисарайського заповідника Валерієм Науменком, в зв'язку з його небажанням вивчати певний пласт історії, дискримінаційним ставленням до кримських татар, які працювали там. Для мене це було великою честю, найбільшим завданням було збереження об'єкта й розвиток цього пласта кримськотатарської культури. Призначення відбувалося складно, воно супроводжувалося мітингами протесту. Але, як мені здалося, нам вдалося створити в заповіднику конструктивну атмосферу.
‒ В якому стані Ханський палац був до російської анексії?
‒ На це питання не можна відповісти однозначно. Бахчисарайський заповідник до 2014 року перебував в управлінні республіки. Всі питання, пов'язані з його розвитком, упиралися в Міністерство культури Криму, Раду міністрів АРК, Верховну Раду Криму. Треба пам'ятати, що в Криму тоді розвивалися проросійські, відкриті татарофобські настрої. Всі питання, пов'язані з кримськотатарською культурою, історією, традиціями, на певному етапі гальмували, на це впливали політичні процеси, що відбувалися в Криму. Наприклад, не вирішувалося питання необхідності підняти статус заповідника до національного, це було потрібно для його номінації в списки ЮНЕСКО. Було дуже важко переконати депутатів Верховної Ради Криму ‒ тих самих, які згодом допомагали окупації.
З 2000-х років три великих заповідники Криму перевели на самоокупність ‒ Бахчисарайський, Лівадійський музей та Воронцовський палац
Я вже не кажу про фінансування. З 2000-х років три великих заповідники Криму перевели на самоокупність ‒ Бахчисарайський, Лівадійський музей та Воронцовський палац. Таке рішення було згубним, об'єкти культури позбавили державного фінансування. Пояснювалося це тим, що заповідники дуже багато заробляють і можуть себе утримувати. Але заповідник ‒ це комплекс, де працюють близько 200 чоловік, які отримують зарплату. Є комунальні платежі, поточні витрати, але є й витрати, пов'язані з археологічною, дослідницькою діяльністю, реставрацією об'єктів. В результаті отримані від продажу квитків кошти заповідники витрачали на поточні потреби, про витрати на науку та розвиток навіть не йшлося. Це привело до того, що окремі об'єкти, дійсно, потребували реставрації. При цьому зараз деякі кримські політики звинувачують у ситуації, що склалася Київ, і це велика маніпуляція, оскільки провина лежить на них самих.
‒ Роботи, які російська влада Криму називає реконструкцією, реставрацією, експерти називають знищенням. Чому?
‒ Навіть у термінології є елемент маніпуляції. Іноді ми бачимо застосування терміна «реконструкція», іноді ‒ як у випадку з громадськими слуханнями, які нещодавно проводили в Криму, ‒ використовують термін «ремонтно-реставраційні роботи». У документах ми бачимо іншу назву: першочергові протиаварійні роботи. На мій погляд, те, що відбувається, це реконструкція, що недозволено: застосовуються звичайні будівельні норми до пам'ятки 16 століття. Тут має йтися винятково про реставрацію.
У документах ми бачимо іншу назву: першочергові протиаварійні роботи
Ми не бачимо проекту, не бачимо наукової експертизи. Була експертиза тільки щодо вартості об'єкта, але наскільки правильно були ухвалені інженерні рішення ‒ про це замовчують. Перед початком робіт мав бути проведений цілий спектр досліджень, які відповіли б на питання: наскільки стіни можуть витримати навантаження, який стан ґрунту під будівлею, в якому стані черепиця, яка її вологоємність?
‒ Російська влада Криму стверджує, що роботи в Ханському палаці проводять для збереження об'єкта, нещодавно відбулися громадські слухання з цього приводу, велика частина заяв зводилася до того, що багато елементів Ханського палацу стали непридатними. Що ви думаєте про це?
‒ Це просто заяви, було б правильніше показати результати досліджень. Я уважно стежила за цими слуханнями, в них було кілька меседжів. Перший з меседжів, які я почула, це: «Нам виділили кошти, й ми маємо їх використати». Другий ‒ слова проектанта про те, що дах (Ханського палацу ‒ КР) був дуже складної конфігурації, і там було мало вільного місця, тому не могли встановити дублюючі конструкції, тому зняли весь дах. Що стосується черепиці, я почула, що було дуже складно знайти таку черепицю в Бахчисарайському районі, а працівники при демонтажі черепиці могли її пошкодити, тому замовили італійську. І ще був один чіткий меседж: «Якщо нашим нащадкам не сподобається, вони можуть це змінити».
Ще був один чіткий меседж: «Якщо нашим нащадкам не сподобається, вони можуть це змінити»
‒ Наші слухачі ставлять питання: чому погано те, що перекривають дах на Ханському палаці? Його й раніше могли перекрити, і в минулому столітті могли перекрити. У чому трагедія?
‒ Ми втрачаємо справжність цього об'єкта. Ханський палац ‒ це комплекс, його загальні репрезентативні функції будуть порушені, тому що іспанська черепиця ‒ зовсім іншого кольору, формату, конфігурації. Вона буде винятком із загального контексту. Ми позбавляємося величезного пласту досліджень, пов'язаних з ремонтами палацу. Таке ставлення до черепиці не дозволить надалі вдатися до оборотності робіт. Не можна буде повернутися до первісного вигляду: немає вже автентичних балок, ми їх не відновимо, немає черепиці, тому великий пласт цієї пам'ятки ми втратили.
Ми зараз працюємо з дослідницькими організаціями в Києві. Поки ще не отримали висновків, але обговорювали, як треба було знімати цю черепицю. Її потрібно було, як мінімум, пронумерувати, досліджувати історичну цінність. Там є черепиці з клеймами, які залишали майстри, частина черепиці була покрита глазур'ю. Ця робота не була проведена.
Ми не вписуємося в ідеологію, яку вони проводять в Криму
‒ На ваш погляд, чого домагається російська влада, знищуючи пам'ятки історії та архітектури корінного народу Криму?
‒ На мій погляд, у Росії не існує етнополітики, там зусилля спрямовані на асиміляцію населення, стирання його історичної пам'яті. Мені здається, в Криму застосовується ця калька, щоб намертво вбити пропагандистські гасла в голови кримчан, виключити кримськотатарську складову Криму. Ми не вписуємося в ідеологію, яку вони проводять в Криму. Це народ, який практично в повному складі не сприйняв окупацію, який продовжує чинити спротив і є магнітом для всіх людей, для яких слова «свобода», «права людини», мають велику цінність. Йде цілеспрямована політика зі знищення корінного народу. Змусити його замовкнути, змусити до еміграції.
