Підконтрольний Росії Судацький міський суд засудив «українського диверсанта», українця Геннадія Лимешка до восьми років позбавлення волі. Чоловіка визнали винним у незаконному придбанні, зберіганні й носінні вибухових речовин. Підсудний визнав провину, а пом'якшувальною обставиною для суду стало те, що в Лимешка є малолітня дочка.
Геннадія Лимешка затримали в серпні 2017 року. Тоді ФСБ Росії назвала його «агентом СБУ» і звинуватила в підготовці диверсій на півострові: зокрема, підрив ліній електропередач Судак – Новий Світ, підпалі лісу в районі Судак – Алушта і об'єкта комунального господарства в районі селища Рибаче. Служба безпеки України спростувала причетність затриманого до органів держбезпеки.
Кореспондент Радио Свобода Антон Наумлюк зазначає, що Геннадій Лимешко вже не зможе подати апеляцію на вирок.
– Насправді було лише одне засідання суду, що тривало трохи більше години. Рішення суддя виносив максимум 20 хвилин і, коли вийшов із нарадчої кімнати, то і резолютивна, і обвинувальна частини були вже зверстані, а учасникам процесу роздали копії. Це я до того, що вирок, судячи з усього, був сформований давно й оформлений усього за одну годину судового засідання. Справу розглядали так швидко, в особливому порядку, тому що Лимешко уклав угоду. Він спробував домовитися зі слідством, коли і так було ясно, що вирок буде обвинувальним. Він не повинен був отримати більш ніж дві третини максимального строку, але в результаті отримав набагато більше. Лимешко в умовах особливого угоди вже не може доводити свою невинуватість.
Антон Наумлюк підкреслює, що вирок Геннадію Лимешку винесли не за звинуваченням у диверсійній діяльності. Журналіст називає це особливістю всіх подібних кримських справ, коли заарештовані ФСБ зізнаються в намірі скоїти диверсії на камеру, проте довести це в суді російські спецслужби не беруться.
– Російські ЗМІ тоді повідомили, що ФСБ узяла українського диверсанта з пилкою, якою він хотів спиляти лінію електропередач. Однак до суду над Лимешком дійшло лише звинувачення у придбанні та зберіганні вибухових речовин. На все інше або не змогли зібрати доказів, або не вийшли з ними в суд. Пила в матеріалах справи вже не фігурувала. Мені здається, Лимешко до кінця суду зрозумів, що його обманюють. В останньому слові він сказав: «Ми тут не обговорюємо, було чи не було те, в чому ви мене звинувачуєте, прошу судити справедливо». Прокурор запросив 8,5 років, а суддя в зв'язку з пом'якшувальними обставинами дав вісім років. Приписаний Лимешку мотив став обтяжливою обставиною: «політична ворожнеча у зв'язку з входженням Криму до складу Російської Федерації».
Член Кримської правозахисної групи Олександр Сєдов не рекомендує українським чоловікам їхати до Криму без крайньої необхідності.
Справа Геннадія Лимешка показує, що угода зі слідством нічого вам не гарантуєОлександр Сєдов
– Боятися варто всім чоловікам, які прибувають із території материкової України до Криму. У додаткових факторах необхідності немає: це може бути як молода, так і доволі доросла людина, як той, хто служив, так і хто не служив в армії. Справа Геннадія Лимешка показує, що угода зі слідством нічого вам не гарантує, так само, як і справа Андрія Захтея. Окупаційна влада Криму не виконує обіцянки перед людьми, яких намагаються звинуватити в диверсіях. Ми спостерігатимемо за всіма цими справами, але з'являються нові прецеденти. Наше завдання – регулярно повідомляти міжнародній громадськості про порушення прав людини на окупованих територіях.
Брат підозрюваного в підготовці диверсій на території анексованого Криму громадянина України Євгена Панова, координатор об'єднання родичів українських політичних в'язнів Ігор Котелянець розповідає, як ФСБ намагається схиляти до угод зі слідством обвинувачених у так званих диверсіях.
– У половині справ права на захист і на зустрічі з родичами порушуються, щоб у політв'язня не було доступу до адвокатів, до рідних, до джерел інформації, щоб створити в нього певну пропагандистську картинку. Таким чином, під тиском ФСБ обвинувачений укладає угоду зі слідством. Якщо говорити про повний список українських політв'язнів із 68 осіб, то так чинить меншість. В основному люди намагаються чинити опір, але потрібно робити знижку на те, що всі перебувають у різному фізичному й моральному стані. Якщо людина перебуває в інформаційному вакуумі півроку, то у неї в результаті може скластися ілюзія, що слідчі ФСБ кажуть правду. Більшість політв'язнів для себе розуміють, що ніким не визнаний суд може засудити їх хоч на 150 років, а шлях додому один – це обмін.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
