У Криму знову викрали кримськотатарського активіста. 23 травня невідомі в формі ДІБДР затягли до автобуса делегата Курултаю Асана Егіза. Його возили протягом декількох годин і побили, після чого залишили в лісі неподалік від Сімферополя. В інтерв'ю для Крим.Реалії Асан Егіз розповів про те, як із ним поводилися викрадачі, і чому вони його так швидко відпустили.
– В першу чергу, як ви себе почуваєте?
– Добре, дякую. Вже краще.
– Тобто, інцидент на стані вашого здоров'я не позначився?
– Травм немає, є тільки синці. Побої на обличчі, на тілі. А серйозних травм немає, на щастя.
– Чи могли б ви коротко переказати, що саме з вами сталося, перерахувати основні події.
Підбігли кілька людей, схопили, скрутили, завели в машину, наділи на голову мішок. Руки скрутили за спиною, наділи наручники
– О 14:20 я виїхав із дому в напрямку Сімферополя на особистому автотранспорті, в машині я був один. Буквально через 5-6 кілометрів мене зупинила група, схожа на ДПС. У них були атрибути, форма, засоби, такі як жезли, і так далі. Я зупинився, вийшов із машини, передав документи. Після цього одна людина у формі співробітника ДПС одразу взяла в руки рацію, викликала когось. Під'їхав автобус «Фольксваген». Мені сказали, що потрібно пройти для перевірки особистості в машину. Я відмовився, зробив крок назад і в сторону. Одразу підбігли кілька людей, схопили, скрутили, завели в машину, наділи на голову мішок. Руки скрутили за спиною, наділи наручники. Зробили кілька ударів у корпус. Поклали обличчям у підлогу.
Після цього, можливо, близько години або трохи більше возили в машині трасою, наскільки я зрозумів по стилю водіння водія. Кілька разів заїжджали на ґрунтову дорогу, були в місті, потім виїхали за місто. Машина кілька разів зупинялася. Люди заходили і виходили, відкривали багажник, щось вантажили або вивантажували. Після цього знову заїхали на ґрунтову дорогу. Я чув, як трава шелестить на дні автомобіля, заїхали в поле, в лісосмугу.
Там мене вивели з машини, зняли наручники, поклали обличчям в землю. Сказали, що потрібно дорахувати до 200, і пішли. Залишили мене. Після цього я вийшов на відкриту місцевість, побачив, що ця місцевість мені незнайома, тут я раніше не бував. Стежкою вийшов до основної дороги. На громадському транспорті доїхав до Сімферополя, там на таксі добрався до своїх близьких.
– Ви намагалися дізнатися у викрадачів, хто вони, навіщо вони вас схопили?
– Ні. Як тільки мене завели в машину, наділи наручники і в дуже грубій, ультимативній формі зажадали нічого не говорити, не ворушитися, мовчати, не ставити питання, відповідати тільки на їхні запитання.
– А самі вони щось говорили?
Вони тільки запитали, як мене звуть, і періодично цікавилися, чи живий я
– Вони тільки запитали, як мене звуть, і періодично цікавилися, чи живий я. Насправді були дуже важкі, нестерпні умови в машині. Був мішок на голові, були руки скручені. Вони тиснули на мене ногами, умови були дуже важкі, тому час від часу вони перевіряли мені пульс. І для того, щоб переконатися, що я в свідомості, час від часу запитували, як я себе почуваю.
– Що ви відчували в цей момент, на який результат розраховували?
– На жаль, це не перша подібна подія в Криму. Я розумів, що це одне зі схожих викрадень, які вже були в Криму. Я розумів, що мене викрали, але не знав, у якому напрямку і з якою метою мене везуть. А ставити питання я їм не став. По-перше, це було безглуздо. По-друге, вони самі в дуже жорсткій формі зажадали не спілкуватися і взагалі нічого не робити.
– Ви згадали попередні викрадення. На жаль, вони закінчувалися сумно – про більшість зниклих нічого не відомо. На ваш погляд, чому вас відпустили?
– Я не знаю, я не можу сказати. Ніяких припущень щодо цього в мене немає.
– Ви назвали людей, які вас зупинили, не «співробітниками ДАІ», а «людьми у формі співробітників ДАІ». Тобто у вас є підозра, що ці люди не працюють в ДІБДР?
– Я не можу стверджувати напевно. У них були всі атрибути співробітників ДІБДР або ДПС. Але чи були вони такими, я не можу стверджувати. Тому що викрадати людей, наскільки я знаю, не входить до обов'язків і практики подібних служб. Тому не можу на сто відсотків говорити, чи є вони співробітниками ДПС. Хоча цілком можливо. За всіма атрибутами – форма, жезл, автомобіль і так далі – вони нагадували стандартний екіпаж Державтоінспекції.
– На сайті «Крыминформ» з'явилася публікація, в якій ідеться, що у вашого викрадення був свідок, який звернувся до поліції. Чи могло звернення в поліцію і наявність свідків вплинути на те, що вас відпустили?
– Можливо. Я не виключаю, але знову-таки не можу стверджувати напевно. Мені невідомі причини, мотиви, що їх могло змусити зробити саме так.
– Які дії ви вже зробили і плануєте зробити для того, щоб убезпечити себе?
Сьогодні в Криму ситуація абсолютного беззаконня і системного свавілля щодо безпеки й викрадення людей
– В першу чергу ми звернулися до поліції і Слідчого комітету із заявою про викрадення людини. Сподіваюся, вони вдадуться до відповідних заходів. Будемо продовжувати шукати всі можливі законні способи пошуку й притягнення винних до відповідальності.
– Чи боїтеся ви зараз за своє життя і здоров'я?
– Сьогодні в Криму ситуація абсолютного беззаконня і системного свавілля щодо безпеки й викрадення людей. Тому не тільки я, але і будь-який інший житель Криму не може відчувати себе в безпеці в такій ситуації. Особливо коли правоохоронні органи не реагують на події подібного роду.
