Доступність посилання

ТОП новини

«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?


Ілюстративне фото
Ілюстративне фото

Чи можна перекласти Коран? Як ставлення українців до кримських татар впливає на їхнє ставлення до ісламу? Чи становить насправді небезпеку рух «Хізб ут-Тахрір»?

На ці та інші питання в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає український історик, автор книги «Іслам в Україні» Михайло Якубович.

‒ Чому ваша книга називається «Переклад смислів Корану», а не просто переклад?

‒ Є таке поняття в ісламській традиції, як «непідробленість Корану». Вважається, що його не можна перекласти, що переклад Корану не є сам Коран. Мені здається, що і переклад смислів, і переклад ‒ це одне й те саме. Але ще в 1930-і в Туреччині дійшли висновку, що їх краще називати «Смисли Корану» або «Значення Корану». Сьогодні це вже термін з релігійного лексикону, на нього не потрібно звертати увагу. Цей переклад не використовується в ритуальних цілях, не читається в молитвах тощо.

‒ Чи знали мусульмани в Криму в достатній мірі арабську мову?

Вважається, що переклад Корану не є сам Коран

‒ У кримськотатарській є дуже багато слів з арабського лексикону, тому немає проблем сприймати ті чи інші поняття. На початку 90-х у релігійних діячів не було освіти, були проблеми з цим. Тому вже виїжджали в основному до Туреччини, і вже до початку 2000-х більшість імамів уже могли вимовляти проповіді кримськотатарською, але з цитатами з Корану. При цьому вийшло два переклади кримськотатарською, вони були досить популярні, але виконувалися не з оригіналу ‒ з турецької, з узбецької.

‒ Яка зараз ситуація з ісламофобією, яка поширена в світі, в Україні?

В Україні завжди були проблеми з мовою та джерелами при вивченні ісламу

‒ На Заході ісламофобія вже перейшла в правове поле: заборони на хіджаби, на нікаби тощо. Певний виклик у цьому є, але міграція мусульман від цього не зупиняється. Коли говорять про ситуацію в Криму, в основному роблять акцент на етнічній складовій ‒ кримськотатарській, а про ісламську говорять лише побічно. В Україні завжди були проблеми з мовою та джерелами при вивченні ісламу. Тільки у нас можна побачити роботи, що претендують на науковість, для яких використовували винятково російськомовні джерела. Давно назріла необхідність створити профільний інститут, який займався б цим. З ісламом ще є куди розвиватися.

‒ І все ж: як українське суспільство зараз дивиться на мусульман?

Суспільство досі нездорове. Але якщо раніше певні ісламофобські настрої ми запозичили з Росії, то зараз ми імпортуємо їх з Європейського союзу

‒ До 2014 року в Україні панувала тотальна ісламофобія, особливо серед кримських українців, які розповідали історії про страшних вахаббітів, про кримських татар, які «почнуть всіх різати» тощо. Все це працювало на користь ворога. Сьогодні з коментарів в інтернеті щодо бійки, де призвідниками нібито були мусульмани, можна бачити, що суспільство досі нездорове. Але якщо раніше певні ісламофобські настрої ми запозичили з Росії, то зараз ми імпортуємо їх з Європейського союзу.

‒ В який бік зараз рухається кримський іслам? В сторону світськості чи традиційності?

‒ Прагнення до світськості чи традиційності ‒ завжди вікно можливостей. Візьмемо, наприклад, Ісламську державу. Звідки там найбільше бійців? З Росії! Тому що у тамтешніх мусульман з'являється відраза до пропутінських муфтіятів, які виправдовують все, що робить влада. В Україні кримськотатарські громади живуть у двох реальностях. Одна реальність ‒ це Крим, там Духовне управління мусульман інтегрувалося в структуру російського ісламу ‒ державного, контрольованого. А на материковій частині України кримські татари мають право голосу, представники різних релігійних рухів почуваються вільно. Одні вибирають ліберальну модель, інші ‒ традиційну сунітську релігійність, коли іслам ‒ не тільки особиста віра, а й джерело суспільної моралі.

‒ Чи становить «Хізб ут-Тахрір» таку небезпеку для світської держави, як це намагається подати Росія?

‒ Ідеологія цього руху ‒ із запереченням всього західного, консерватизмом, сімейними цінностями ‒ досить близька сучасній російській, тому самому православ'ю. Але ж чому в Росії заборонили Свідків Єгови? Вони формували свої громади, які непідконтрольні нікому, і ставилися до держави як до одного з проявів зла. «Хізб ут-Тахрір» говорить про створення всесвітнього халіфату, але я не бачу причин, через які в Україні їх треба було забороняти. Серед тих, кого репресують у Криму, дійсно є ідейні члени цієї організації. Решта ‒ просто релігійні мусульмани. Так що Україні потрібно наслідувати швидше західну модель взаємин з ісламом, ніж російську.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

XS
SM
MD
LG