За дві з половиною тисячі кілометрів від рідного дому. Понад рік у одиночній камері. Жодного побачення з рідними. Такі умови, в яких опинився Ферат Сайфуллаєв. Головна надія його рідних ‒ отримати дозвіл на триденне побачення, на яке можна буде привезти хоча б одного з його дітей.
«Він (Ферат) просить привезти молодшу дочку. Їй був рік, коли його заарештували, вона тільки вчилася ходити. Старших дітей він бачив: як вони росли, перші кроки, перші зубки, бачив їхній характер, їхні ігри, а молодшу дочку він майже не бачив і тому просить, щоб я взяла саме молодшу Аділе на побачення. Але я не знаю, як вона відреагує, побачивши це все», ‒ каже дружина Ферата ‒ Ельзара.
У двері сім'ї Сайфуллаєвих постукали рано вранці 2 квітня 2015 року. Не чекаючи, поки господарі відкриють, двір заповнили озброєні люди в масках. Ферата заарештували ‒ він став четвертим фігурантом «севастопольської справи Хізб ут-Тахрір», з якої в Криму почалося переслідування кримських татар і мусульман.
Півтора року тривало слідство та судовий процес у Ростові-на-Дону. 7 вересня 2016 року Ферата Сайфуллаєва засудили до п'яти років колонії загального режиму. Правозахисний центр «Меморіал» визнав його політв'язнем і переслідуваним у зв'язку з реалізацією права на свободу віросповідання.
Ферат народився в Ташкенті 1983 року. Його сім'я переїхала до Криму й оселилася в селищі Орлине під Севастополем, коли Ферат був у другому класі. У шкільні роки він цікавився історією Криму та захоплювався танцями ‒ мріяв стати професійним танцюристом і хореографом, але через релігійні переконання залишив ці заняття.
«Він займався кримськотатарськими народними танцями. Він танцював, він виступав, він їздив до Сімферополя на заняття. Мав навіть до Польщі поїхати на фестиваль. Але коли почав дотримуватися, сказали, що не можна танцювати ‒ він кинув», ‒ розповідає дружина.
Він любив подорожувати Кримом і особливо любив Байдарську долину, в якій жив
Після закінчення школи Ферат вступив до сімферопольської філії Київського економічного університету ‒ вчитися на менеджера з туризму. Він любив подорожувати Кримом і особливо любив Байдарську долину, в якій жив, згадує Ельзара Сайфуллаєва:
«Він завжди говорив: «Я на когось працювати не зможу. Я ось пішов у туристичний, хочу свій бізнес відкрити ‒ збудувати котеджі, приймати гостей, туристів». Він працював таксистом, і коли він розвозив своїх клієнтів ‒ він виступав ще й у ролі гіда, у нього дуже добре це виходило. Навіть деякі питали: «Ви гід?» Він завжди відповідав: «Ні, я просто знаю свою історію, свого села, свого Криму».
Під час навчання в університеті він познайомився з майбутньою дружиною Ельзарою. Ще до знайомства вони бачилися в університеті, за словами Ельзари, вона одразу зрозуміла, що Ферат буде її чоловіком. Вони одружені вже 10 років, у них троє дітей: старшій доньці ‒ 9 років, синові ‒ 8, а молодшій дочці ‒ 4 роки. Крім роботи в таксі, Ферат підробляв охоронцем і майстром із установки супутникових антен. Незважаючи на зайнятість, він завжди виділяв час для сім'ї ‒ вони часто їздили на море, пікніки та в походи. І зараз Ельзара намагається возити дітей у ті місця, куди вони любили вибиратися разом:
«Я їх туди відвела, і вони прямо до кожної дрібниці згадували, що вони робили, що їм бабашка (від кримськотатарського «баба» ‒ батько ‒ КР) говорив, вчив, як правильно залізти на гору, джерельце показав. І я чоловікові в листі писала, що я відвела дітей у гори в те місце. Він відповів, що це правильно: «Поки вони маленькі, в них це в спогади все закладається, води, вози, показуй». Постійно мене підштовхує, щоб я їх возила, показувала, щоб розвивалися дітки».
Ферат перебуває в колонії міста Омутнинськ Кіровської області Росії. Через місяць після етапування його перевели в приміщення камерного типу ‒ це невелика камера, в якій замість однієї зі стін ‒ решітка. Ув'язнений завжди перебуває на самоті, але постійно під наглядом. Це один із найважчих методів покарання, кажуть правозахисники. А помістили туди Ферата, як він сам пояснив дружині в листі, нібито за те, що його камера була погано прибрана.
Рідні Сайфуллаєва бояться, що його залишать в «одиночці» до кінця терміну. Йому заборонені не тільки побачення, але й дзвінки, тому все спілкування ‒ це листи. Дружина пише йому щотижня й відсилає листи від друзів і знайомих:
У його листах відчувається, що кілька побажань і якихось слів для нього ‒ як ковток чистого повітряЕльзара Сайфуллаєва
«Надсилаємо фотографії, робимо листівки, діти пишуть йому листи, родичі пишуть. Мені передають листи, щоб я надсилала. Ферат дуже задоволений, що йому пишуть. У його листах відчувається, що кілька побажань і якихось слів для нього ‒ як ковток чистого повітря».
2 квітня 2020 року Ферат вийде на свободу та повернеться додому до дружини й дітей ‒ вони рахують кожен день до цієї події і мріють, як зустрінуть батька та які зроблять йому подарунки.
«У нас уже є півлітрові баночки з дірочками, скарбнички наші. Діти збирають гроші, щоб купити йому гарний великий телефон і машину», ‒ розповідає Ельзара.
А поки рідні Ферата готуються до його повернення, захисники в'язня повідомляють, що в колонії на нього чинять тиск. Адвокат Едем Семедляєв каже, що йому не дозволяли відвідати підзахисного, не дозволяли спілкуватися без нагляду адміністрації. А восени 2017 року Ферата Сайфуллаєва оштрафували за пост у соцмережі чотирирічної давності. За словами адвоката, це зробили, щоб позбавити Ферата можливості умовно-дострокового звільнення з колонії.
