Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: Нещире зізнання в Гельсінкі


Президент Росії Володимир Путін

Спеціально для Крим.Реалії

Головне, що сталося на прес-конференції російського та американського президентів, ‒ так це путінська явка з повинною. Не зовсім щире, але зізнання Володимира Путіна.

Говорячи про розбіжності з Дональдом Трампом щодо статусу анексованого півострова, президент Росії зазначив, що «ми провели в Криму референдум у повній відповідності до міжнародного права».

Щодо міжнародного права розмова окрема. Найцікавіше в усій цій ситуації ‒ хто ці «ми».

На момент проведення «референдуму» Крим існував ‒ з точки зору Росії, зрозуміло ‒ в одній-єдиній правовій реальності. Українській. Незважаючи на те, що Верховна Рада Криму проголосила Крим незалежною державою, російський президент Володимир Путін визнав цю «незалежність» тільки наступного дня після проведення «референдуму про приєднання до Росії» ‒ 17 березня 2014 року. А анексований півострів був лише 21 березня 2014 року. Таким чином, 16 березня 2014 року влада в Криму ‒ повторюся, з точки зору Кремля ‒ здійснювалася республіканським керівництвом ‒ частиною української вертикалі управління. Так, ці люди могли хотіти відокремитися від України й приєднатися до Росії. Але «нами» ‒ росіянами ‒ вони точно не були. «Росіянами» жителі Криму стали тільки після завершення процедури анексії, коли їм нав'язали російські паспорти.

Путін, насправді, сказав правду. І «референдум», і попередні рішення кримської влади ‒ все це російських рук справа

Так що з точки зору власного законодавства Путін, напевно, мав сказати «вони». Вони, кримчани, провели «референдум», який «відповідав міжнародному праву». І тому Крим «став частиною території Росії».

Але Путін, схоже, не став брехати ‒ або просто не помітив, як видав головну подробицю процесу «приєднання» Криму. Він, насправді, сказав правду. І «референдум», і попередні рішення кримської влади ‒ все це російських рук справа. Все це елементи процесу анексії півострова. Все це завчасно готували російські чиновники та диверсанти. І забезпечувала груба військова сила.

Кримчани в цій ситуації були інструментом забезпечення імперських амбіцій. «Референдум» проводили не «вони», кримчани, а «ми» ‒ Путін з оточенням. Схоже, російський президент просто перестав соромитися цього очевидного факту.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG