Занурені в безперервний потік інформації, читачі газет і журналів, споживачі новин радіо, телебачення й, особливо, стрічок соціальних мереж – часто губляться, вірячи фейкам, дезінформації та пропаганді. Цим дуже вміло користуються політики-популісти й цілі уряди держав: для сіяння хаосу, створення інформаційної завіси, за якою легше контролювати й підкорювати громадську думку. Але, як навчити європейців відрізняти справжні новини від сфабрикованих? Відповідь на це питання давно турбує західні демократії, які шукають інструменти й «антидоти»
У державах Заходу на це питання вже тривалий час шукають відповідь експерти, аналітики й фахівці медіапростору і доходять до висновку: люди мають отримати необхідний мінімум знань для вироблення критичного сприйняття. З іншого боку, скажімо, у Бельгії, де точаться жваві дискусії на цю тему, спеціалісти наголошують на необхідності створення спеціальних інструментів та «ключів» до правильного розуміння інформації, що надходить звідусіль.
Находження новин, розвиток нових медіатехнологій настільки швидкий, що і традиційні, і новітні засоби масової інформації, так само, як і громадяни – від молоді й до людей літнього віку – негайно потребують спеціальних стажувань, курсів на здобуття навичок оцінювати інформаційний потік критичним оком. На це звертає увагу юрист і відповідальний за так зване «медійне навчання» у бельгійській державній телерадіомовній компанії RTBF Стефан Обек.
Ідея цієї медійної освіти в тому, щоб розвинути критичний підхід кожного громадянина – чи користувача Фейсбуку, чи споживача газет, радіо або телепродукціїСтефан Обек
«Ми не маємо на меті вказувати, що є правильна, а що неправдива інформація. Ідея цієї медійної освіти в тому, щоб розвинути критичний підхід кожного громадянина – чи користувача Фейсбуку, чи споживача газет, радіо або телепродукції. І якщо у випадку традиційних ЗМІ ми вже маємо деякі інструменти відбору якісної новинної продукції, то щодо новітніх соціальних мереж споживач там став сам деякою мірою творцем, актором, виробником новинного чи іншого роду контенту», – каже фахівець, співорганізатор дебатів у Вільному університеті Брюсселя на тему: «Медіаосвіта: надзвичайний стан», що пройшли 29 жовтня.
Розробка зброї проти фейків – справа нагальна
Західні експерти кажуть, що поширення й розвиток інформаційно-комунікаційних технологій мав би підняти демократичні суспільства до більш високого рівня прозорості, рівності та вільного й миттєвого доступу до якісної інформації.
Натомість, інформаційний «бруд», фейки та навмисно викривлені факти, які поширюють, скажімо, російські урядові ЗМІ та «фабрики тролів», впливають на суспільний інтелект, роблячи політично й комерційно «всемогутніми» тих, хто замовляє цей дезінформаційний контент.
«Як наслідок, якщо вважалося, що влада перебуває в руках звичайних громадян, то ці громадяни виявилися надто вразливими на тлі пропаганди й дезінформації, бо легко піддаються маніпуляціям», – каже брюссельський аналітик.
З огляду на те, що стабілізація ситуації у медійному просторі потребує швидких дій, насправді і європейські установи, і національні уряди все ще коливаються між регулюванням, саморегуляцією, освітою та бездіяльністю.
Нині настав період «надзвичайного стану»Франсуа Ендрікс
Як «озброїти» населення необхідними знаннями та методами відокремлення якісної та правдивої інформації та фактів від сфабрикованої «правди» і фейків? Професор комунікацій та медіа при Вільному брюссельському університеті Франсуа Ендрікс схильний називати це не «медійна освіта», а «освіта інформації». Головне питання і виклик цього навчання – усвідомити цифрову «екосистему», в якій ми живемо, каже він.
«На тлі швидкого розвитку цифрових інформаційних комунікацій ми цілковито відстали. Щоб хоч якось це надолужити, потрібно рухатися, але зміни шкільних програм займають роки й десятиліття, зміни законів та наукові дослідження для знаходження рішень – також потребують багато часу. Тому ми й кажемо, що нині настав період «надзвичайного стану», – пояснює науковець.
Медіаосвіти потребують і малі, і дорослі
І якщо досі західна освіта стосувалася виключно дітей та молоді, то у справі навчання новітній «медіаграмотності» не лише молодь, а й решта населення потребує навиків, як орієнтуватися у цьому хаосі надшвидкого й легкого доступу до інформації.
«Ми тривалий час думали, що ця «цифрова молодь», яка настільки вільно почуває себе у нинішньому медіапросторі, допоможе старшим. Але це була помилка: вони технічно користуються новими інструментами надзвичайно просто, але не відчувають, де перебувають лінії, за якими шириться хибний і шкідливий для розуміння істини контент», – каже професор Ендрікс.
Коли хвороба поширюється й загрожує цілому населенню, слід мобілізувати зусилля для її зупинкиСтефан Обек
У Франції, Нідерландах і Бельгії уряди вдалися до кроків протидії дезінформації. Скажімо, бельгійська влада ініціює створення фонду, мета якого заохочення до «демонтажу» пропаганди й дезінформаційних кампаній.
«У сфері інформації ми постали перед ризиком, який нагадує велику епідемію. Коли хвороба поширюється й загрожує цілому населенню, слід мобілізувати зусилля для її зупинки. Нині, на тлі дезінформації, є схожа загроза демократичним суспільствам. Навіть, якщо інформаційна сфера зовні виглядає чимось абстрактним та нематеріальним, шкоду, яку вона може нанести державам, можна порівняти із екологічною катастрофою. Візьміть вибори в деяких країнах: їх виграють особи з неочікуваними результатами, аналізи яких виявляють маніпуляції засобами масової інформації, згубний вплив соцмереж та фейків», – каже Стефан Обек.
Тому, зауважує експерт, медіаосвіта в сучасних умовах і передбачає забезпечення споживачів знаннями про основи, про те, що є рамки, за які не можна заходити, що є істина, яку мають шукати й поширювати журналісти, і що не можна плутати те, що є незаперечні факти, а є їхні коментарі й думки, які можуть бути різними й багатогранними.
