«Крим був передовим регіоном»: чому на півострові не розвивають альтернативну енергетику?

Крименерго» опублікувало графіки планових вимкнень електроенергії у березні ‒ вони торкнуться Сімферополя, Ялти, Керчі, Феодосії, Судака, Армянська та багато районів Криму. Підприємство пояснює це тим, що необхідно провести планові ремонти обладнання. Нові теплоелектростанції на околицях Севастополя та Сімферополя досі не стали до ладу.

Крим завжди вважався потенційно цікавим регіоном для розвитку альтернативних джерел енергії. До анексії тут було близько двох десятків інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток екологічно безпечних енергоджерел. Особливо інтенсивно такі проекти розвивалися на східному та західному узбережжі. Також під Сімферополем працювала сонячна електростанція

Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков розповідає, як розвивалася ця галузь.

‒ Крим був одним з найперспективніших регіонів для розвитку вітроенергетики, тому що там чудовий вітровий потенціал і степові території, де можна розвивати це без негативного впливу на навколишнє середовище. Сьогодні, наскільки мені відомо, у Криму встановлено 87,8 мегавата потужності, з яких тільки одна станція на Керченському півострові, збудована «Вітряним парком України» до анексії, генерує у два з половиною рази більше, аніж вся вітроенергетика Криму. Проблема в тому, що на півострові були встановлені стокіловатні машини, виготовлені на «Південмаші» за американською ліцензією, ‒ вони не відповідали місцевим вітряним умовам і більше простоювали, аніж працювали. Сьогодні я не володію інформацією, наскільки експлуатуються ось ці старі машини без сервісного обслуговування.

​На федеральному каналі «Росія 1» нещодавно показали сюжет про вітроелектростанції на мисі Меганом поблизу Судака, в якому кореспондент назвав її «найстарішим вітропарком Росії». Однак відкрили її в 2001 році, коли півострів перебував під контролем України. Андрій Конеченков називає цей проект не зовсім вдалим.

‒ Я особисто брав участь у відкритті цієї вітроелектростанції ‒ майданчик там дуже маленький, десь приблизно трохи більше ніж 3 мегавати виробляє вся ця станція. Виявилося, що вибір її розташування був не зовсім вдалим, більшість часу вона простоювала через туман. У той же час на заході та сході був прекрасний вітропотенціал, який можна порівняти з Херсонською, Миколаївською, Одеською областями. На стадії розвитку були проекти більше ніж на 2000 мегават, вони фактично вже отримували дозволи на будівництво. Через анексію вони були припинені. Жодна іноземна компанія не готова заходити сюди, щоб не потрапити під санкції. Але якщо правильно розвивати електроенергетику в Криму, можна забезпечити практично весь півострів. Сьогодні це залежить винятково від політичної волі Російської Федерації.

Андрій Конеченков зазначає, що в Росії не виготовляють вітротурбіни, які підходять для кримських умов. Експерт підкреслює, що розвиток вітроенергетики допоможе забезпечити енергонезалежність Криму, незалежно від того, яка країна де-факто контролює півострів.

Провідний експерт Фонду національної енергетичної безпеки та Фінансового університету при уряді Росії Станіслав Мітрахович наводить аргументи проти альтернативної енергетики.

‒ Відновлювана енергетика істотно дорожча, аніж традиційна, і дозволити собі її повноцінний розвиток для заміщення потужностей генерування можуть тільки дуже багаті країни. У Європі вона розвивається в Німеччині, на півночі, а на півдні, сході все набагато складніше. У Росії багато газу, й газові станції мають свої певні переваги. У Криму саме тому будують газові станції, що ними можна легко маневрувати. Тобто якщо у вас вечірній пік споживання, можна легко збільшувати навантаження. З відновлювальною енергетикою так робити не можна. Навіть більше, вона цілком і повністю залежить від погодних умов ‒ чи є сонце, чи дме вітер і так далі. Тому в Росії це все розвивається не швидко. Якщо не враховувати гідроелектростанції, відновлюваної енергетики тільки 1% від генерації.

Станіслав Мітрахович зазначає, що Росія при цьому не проти освоїти виробництво обладнання для відновлюваної енергетики, чим займається, зокрема, компанія «Роснано».

​‒ Але є колосальні проблеми, які досі не вирішені ніким у світі. Наприклад, системи промислового й рентабельного зберігання енергії досі не створені. Якщо сонячна або вітряна електростанція змогла виробити в хороший день великий обсяг енергії, її не можна запасти на інший день, вона буде втрачена. Саме тому потужності відновлюваної енергетики доводиться резервувати потужностями звичайної ‒ наприклад, газової або вугільної.

Директор української компанії Simple Energy Віталій Устимчук зазначає, що сім років тому сонячна енергетика в Криму бурхливо розвивалася.

‒ Ми постачали обладнання до Криму в 2012 році ‒ на півострові тоді дуже потужно розвивалася альтернативна енергетика. Це був головний регіон в Україні, була збудована сонячна електростанція на 3 гігавати. У Криму дуже багато сонця, він може забезпечити себе приблизно на 40% завдяки альтернативним джерелам енергії. Сьогодні вартість обладнання для генерації дуже знизилася, ціна її вироблення відповідно. Енергія, яка виробляється за рахунок сонця, зараз практично коштує так само, як електроенергія, яку Крим отримує з Росії через кабель. Сонячна панель на 300 ватів кілька років тому коштувала 300 доларів, а сьогодні усього 120-130.

(Текст підготував Владислав Ленцев)