Росіяни у Криму продають газ, викачаний із материкової частини України. Ціна питання – шість мільйонів рублів. Цей газ перекачали на півострів, коли Крим уже перебував в окупації. Тепер це блакитне паливо місцева влада привласнила, ще й намагається заробити на ньому.
Про те, що росіяни у Криму хочуть продати газ, викачаний із материкової частини України, стало відомо з офіційного сайту для проведення торгів. А помітили аукціон – журналісти редакції Крим.Реалії.
Почалась історія в 2014-му, коли Росія анексувала Крим. Разом із півостровом, під російський контроль перейшло й українське державне підприємство Чорноморнафтогаз. Зокрема й Стрілкове газове родовище, що територіально вже не в Криму, а в Херсонській області.
Чорноморнафтогаз входив у групу НАК Нафтогаз. І коли кримський офіс уже не був підконтрольний Києву, кримська дирекція віддала приватній фірмі ПРаТ Пласт у користування два родовища – Стрілкове та Архангельське. Трохи згодом російські військові пішли зі Стрілкового.
«Весь колектив, який там працював, дістався по суті із родовищем, із платформами, які там стоять у морі. Це був той же колектив, який перейшов, немов кріпосні, від одного пана до іншого, перейшов від Чорноморнафтогазу до ПРаТ Пласт», – сказала Крим.Реалії розслідувачка Валентина Самар.
Валентина Самар ще в 2016–му розслідувала схеми, хто заробляв на видобутку і перекачуванні газу в Криму. Тоді ж з’ясувала, що фірма ПРаТ Пласт, належала екснардепу від Партії Регіонів Олександру Онищенку. І з його слів, він тоді зробив добру справу.
«Ми зробили добру справу для держави. Ви хотіли, щоб його підірвали і розібрали на частини? Ми врятували Генічеськ, щоб місто залишилося з газом. Це єдине родовище, яке подає туди газ, і місто опалюється за його рахунок. Це не комерційний газ, на ньому ніхто не заробляє» – ще в 2016 році сказав Олександр Онищенко в інтерв’ю для Валентини Самар.
Місто Генічеськ, про яке згадував екснардеп, справді залежить від Стрілкового газового родовища. Але крім цих вишок, Онищенко отримав у користування ще й Архангельське газове родовище. Яке було доволі перспективним у Чорноморнафтогазі.
«Яким чином, за які заслуги пану Онищенку окупанти тоді дозволили займатися ще видобутком газу і на Архангельському родовищі? І головне, якими силами він мав би це робити? Моя версія всього цього, що у ці перші дні окупації, коли ще робилося хтозна що, і не було повного військового контролю за Кримом. Це був золотий час для дерибану і золотий час для мародерів», – сказала для Крим.Реалії розслідувачка Валентина Самар.
Упродовж 2014-2015 років ПРаТ Пласт видобув зі Стрілкового Херсонської області 37,6 мільйона кубометрів газу. Але на Генічеськ пішла лише половина. Другу частину – 18,6 мільйона кубометрів газу – перекачали на захід Криму, у Глібовське газосховище.
«Є таке жаргонне поняття «сісти на трубу». Що це означає?! Це взяти готове родовище, нічого в нього не вкладати. Просто качати газ, користуючись майновим комплексом, який задарма дістався. А потім перепродавати цей газ за вигідною ціною», – сказав перший заступник генерального директора ДАТ «Чорноморнафтогаз» Андрій Кондратов телепроєкту Крим.Реалії.
Пізніше вже підконтрольний Києву Чорноморнафтогаз взяв Стрілкове під свою опіку, а угоду з ПРаТ Пласт визнали недійсною і скасували. Суди щодо діяльності та заборгованостей цього підприємства тривають досі.
«Був укладений договір у місті Сімферополь, при чому договір був укладений від імені Чорноморнафтогазу на підставі довіреності. Тобто його підписував не генеральний директор. Він був укладений без погодження з НАК Нафтогаз України як акціонером. І договір був укладений на вкрай не вигідних для Чорноморнафтогазу умовах. Що потім підтвердив суд», – каже Андрій Кондратов.
Нових публічних фактів ця історія набула вже 2017–го, коли окупаційний суд Криму притягнув до відповідальності окупований Чорноморнафтогаз. Начебто за те, що той імпортував з України неоподаткований газ. Офіційно Росія не коментує цей кейс. Але у своїй постанові російський суд озвучив державну позицію: конфіскувати газ, закачаний зі Стрілкового.
Офіційно від імені Росії тепер цей газ продає федеральна агенція з управління держмайном Російської Федерації. На торги виставили не весь об’єм, а 11,5 мільйона кубометрів. Його оцінили в 15 мільйонів рублів. Хоча ціна для населення за такий же об’єм буде вчетверо вища. Торги не відбулися, і ціну знизили, аж до 6,1 мільйона рублів.
Ми надіслали запит до федеральної агенції, яка і виставляє на продаж український газ. Але відповіді на момент виходу матеріалу не отримали.
«Газ влітку? Та кому він потрібен? Інша справа, якби була зима та ще й холодна, то можливо його й купили б. Цей газ, я думаю, що навіть не факт, що його взяли б і за нульовою ціною, за цих обставин», – пояснює президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар у коментарі телепроєкту Крим.Реалії.
Експерти, з якими ми поспілкувалися, переконані: цей газ – політично токсичний. І він, швидше за все, не залишить півострів. По-перше, з материковою частиною України газову трубу перекрито. По-друге, газогін із Росії через Керченську протоку в реверсі не працює. І, по-третє, з моря газовози в Крим теж не заходять – немає спеціалізованих терміналів.
Провідний аналітик російського фонду національної енергетичної безпеки Ігор Юшков вважає, що потенційних клієнтів на купівлю цього газу не так і багато. Це можуть бути ТЕЦ або ж сам Чорноморнафтогаз. Газохімічних підприємств у Криму теж немає.
«Або його продадуть для вироблення електроенергії, на дві нові ТЕЦ, або просто побутовому сектору розподілять і все. Теоретично якась компанія, що займається збутом газу на території Криму, може купити цей газ і просто викачати його зі сховища і направити споживачам. Це буде її власність», – Ігор Юшков сказав Крим.Реалії.
Чому в Криму немає охочих купити газ, видобутий у Стрілковому? У Валентини Самар є власне припущення.
«Я вважаю, що це схема з метою знизити в ціні цей досить таки токсичний актив. Крадене завжди коштує дешевше. Але беруть його тільки ті, хто вже має клеймо бариги на цьому ринку», – каже Крим.Реалії Валентина Самар.
Реакція України на продаж росіянами українського газу
У кримській прокуратурі продаж росіянами українського газу вважають порушенням Женевської конвенції та статті 438 Кримінального кодексу України – порушення законів та звичаїв війни.
«Зважаючи на те, що в Україні з 2014-го року по суті є стан війни з Російською Федерацією, оскільки вона захопила зокрема і Кримський півострів, діє міжнародне гуманітарне право. Яке регламентоване низкою договорів. Це, приміром, конвенція захисту населення під час війни. Плюс додаткові протоколи до них. Саме в цих міжнародних актах передбачена заборона широкомасштабного, безцільного, без військової потреби, використання цивільного та державного майна України», – пояснює заступник начальника управління прокуратури АР Крим Борис Паращук Крим.Реалії.
Продаж газу зі Стрілкового, як один із епізодів, кримська прокуратура вже додала до великого провадження щодо привласнення росіянами українського майна в Криму. Офіційних коментарів із Москви поки не було. Також цього літа до міжнародного кримінального суду прокуратура надсилатиме уточнення щодо незаконних дій Росії у Криму. І цей епізод також має увійти в повідомлення.
У міжнародних судах Гааги та Страсбургу розглядають позови України, що стосуються порушення Росією міжнародного права. Росія відкидає такі обвинувачення. Щодо справи України проти Росії, яку слухає Міжнародний суд ООН у Гаазі, то Росія вважає, що український позов має «штучний характер» і що Суд не володіє юрисдикцією у цій справі.
Чорноморнафтогаз, підконтрольний Києву, вже виграв «Гаазький трибунал» проти Росії. Тепер очікують підрахунків завданих збитків. І сподіваються, що привласнений газ зі Стрілкового також внесуть у цю суму.
«Наше поле битви – це юридична площина. Загальна сума вимог Чорноморнафтогазу в позові групи Нафтогаз становить приблизно 3 мільярди доларів США. Точніше 3,3 мільярда доларів. З урахуванням відсотків, загальна сума коштів, яку можуть стягнути, може сягати 7 мільярдів доларів США», – сказав Андрій Кондратов телепроєкту Крим.Реалії.
Почути позицію Олександра Онищенка, чия компанія перекачувала газ в Крим, нам не вдалося. За три тижні текстових перемовин екснардеп так і не знайшов часу для інтерв’ю. Що ж до самих торгів, то востаннє цей газ мали продати 12 червня. Та за кілька днів до цієї дати подачу заявок на участь продовжили до 23 червня. Тепер аукціон має відбутися 25 червня 2020 року.
