Вислати не можна залишити: «прибульці»-росіяни у Криму та плани України

Росіяни, які переїхали до Криму після 2014 року, зможуть залишитися на півострові й після його деокупації. Про це міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков повідомив в інтерв'ю виданню Lb.ua. За його словами, офіційний Київ «точно не збирається порушувати чиї-небудь гуманітарні права».

Олексій Резніков вважає, що в разі відновлення контролю України над Кримом, росіяни зможуть або отримати статус іноземних громадян, або прийняти українське громадянство, або ж жити як особи без громадянства. Міністр підкреслив, що українська влада не збирається, «на відміну від спадкоємців сталінського режиму, займатися депортацією». У січні 2020 року в Кримстаті повідомили, що з 2014 року з Росії до Криму переїхали близько 75 тисяч осіб. Українські чиновники та правозахисники піддають цю цифру сумніву, стверджуючи, що справжня кількість росіян, які переїхали на півострів, набагато більша. Про цю проблему та заяви Олексія Резнікова йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Колишній голова Верховної ради Криму, лідер кримського відділення партії «Комуністи Росії» Леонід Грач висловив Крим.Реалії думку, що офіційна статистика переселення росіян на півострів занижена.

‒ Дійсно, помітно, що до Криму приїхала облаштовуватися велика кількість людей. За моїми відомостями, це близько 200 тисяч осіб за кілька років у Криму та ще 100 тисяч у Севастополі. Це досить помітна кількість та якість прибульців. Півострів має особливу притягальну силу ‒ і з геополітичної точки зору, і з кліматичної. Так, багато хто переселяється до Євпаторійської зони заради дітей. Я знаю це зі слів тих, хто приїжджає. Серед них, до речі, і достатня кількість людей з Північного Кавказу, зі своїми традиціями, побутом, поглядами тощо. Відбулося певне перетасування у міжнаціональному середовищі. Так чи інакше, це такі ж люди, які мають право їхати туди, куди вони вважають за потрібне їхати.

Раніше депутат підконтрольних Росії Закзборів Севастополя Тетяна Щербакова в інтерв'ю місцевим ЗМІ сказала, що історія міста знає вже не одну хвилю переселень:

«Це нормальне, закономірне явище, особливо для Севастополя. Я хочу навести приклад, що після першої оборони в середині 19-го століття, населення міста зменшилося, і туди приїжджали нові люди. Після другої оборони ‒ те ж саме. Перепис населення 2000 року засвідчив, що тих, хто проживав у місці народження, тобто корінних севастопольців, у нас було близько 30%. Це нормальна ситуація для міста. Я думаю, що тут швидше треба говорити не про те, що багато приїжджих ‒ питання в тому, хто приїжджає. Усіх перемелює, усі стають справжніми севастопольцями ‒ і вже точно якість людини не залежить від місця її народження».

Заступниця Постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева у листопаді 2019 року оцінила кількість прибулих на півострів росіян у пів мільйона осіб. Вона переконана, що нинішній процес переселення істотно відрізняється від усього, що було раніше.

‒ На жаль, точних відомостей ми не знаємо, тому що російська окупаційна влада приховує їх. Судячи з усього, населення Севастополя після 2014 року збільшилося практично удвічі. Навіть окупаційна влада називає приріст у 250 тисяч осіб. Ми ж враховуємо відомості й щодо військовослужбовців, які приїхали на територію півострова, й щодо силовиків, журналістів, бюджетників. Активно йде будівництво в Криму, для цього приїжджають робітники. На наш погляд, це сучасна колонізація півострова, яка є військовим злочином, згідно з міжнародним гуманітарним правом. Російська держава як держава-окупант не має права змінювати етнічний склад території, яку вона зайняла. Як ми розуміємо, Росія стрімко поспішає змінити обличчя Криму, завозячи туди своє населення.

При цьому Таміла Ташева вказує на те, що, за інформацією Міністерства соціальної політики України, Крим після 2014 року залишили 48 тисяч осіб.

‒ Причому це тільки ті, хто оформив довідку переселенця, тобто можна говорити, що цифри занижені. Швидше за все, справжні показники вдвічі більші, адже багато хто не реєструється офіційно. Щодо заяв міністра Олексія Резнікова, поки це тільки його особиста думка. Є закон про перехідний період ‒ ми бачили його і зараз готуємо свої висновки, як і низка інших державних органів. Однозначно можна сказати, що закон ще зазнаватиме змін, і що питання проживання росіян у Криму після деокупації вимагає окремого державного регулювання. Зараз наше представництво працює над концепцією перехідного правосуддя ‒ це окремий документ, дорожня карта щодо того, яким чином необхідно долати війну та що будемо робити після деокупації.

Народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз вважає переселення росіян до Криму невід'ємним елементом окупації й засуджує його.

‒ Особисто я вважаю всіх росіян, які приїхали у Крим після 2014 року, співучасниками злочину, який вчинив Володимир Путін, окупувавши Крим військовим чином. Вони змінюють ситуацію на півострові своєю присутністю як окупанти. З іншого боку, політика Росії спрямована на геноцид корінного народу, на висилку кримських татар, на насадження «російськості» Криму. За всі ці злочини винні нестимуть покарання. Резніков сказав, що у росіян буде якесь право ‒ ні, ніякого права у них не буде. Спершу ми маємо відновити свої законні права, а потім нехай вирішують: приїдуть вони до Криму знову чи ні, відповідно до законів України. Але це вже питання, яке треба розглядати потім!

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко пропонує не судити про майбутню державну політику України за заявами одного міністра.

‒ Пан Резніков виступає в першу чергу як політик, який артикулює певний підхід держави до бачення цієї проблеми. Однак сама політика держави ще не закріплена законодавчо, і міркувати про те, яким чином реагувати на заяви Резнікова, на мій погляд, трохи зарано. Саме закон про перехідний період, який підготувало Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій, треба розглядати як серйозний підхід до подолання цієї проблеми. Я також вважаю, що досвід інших окупованих територій на кшталт країн Балтії з їх радянським періодом має бути обов'язково врахований Україною. Жодна з тих країн не ставила питання про депортацію всього російського населення ‒ йшлося тільки про тих, хто був причетний до скоєння різних злочинів. Тут має бути індивідуальний підхід.

Олександр Павличенко вказує на те, що в сучасних демократичних країнах практика колективного вигнання є неприйнятною, оскільки це фактично повторює методи тоталітарної держави. На його думку, після деокупації Криму Україна має визначати, чи застосовувати які-небудь санкції проти російських громадян у кожному конкретному випадку, на підставі наявних свідчень.

(Текст підготував Владислав Ленцев)