У понеділок, 3 травня, відзначається Всесвітній день свободи друку. Він проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у спеціальній резолюції від 20 грудня 1993 року та покликаний звернути увагу на проблеми незалежного та об'єктивного висвітлення подій ЗМІ у всіх куточках планети.
Ще 10 березня російські силовики затримали в Криму фрілансера Української редакції Радіо Свобода, проєкту Крим.Реалії, Владислава Єсипенка. За версією ФСБ, він нібито збирав інформацію «в інтересах спецслужб України», а в його автомобілі було виявлено предмет «із зовнішніми ознаками саморобного вибухового пристрою». Незалежні адвокати змогли потрапити до Єсипенка через майже місяць від моменту затримання, після чого він заявив про тортури заради свідчень.
Владислав заперечує версію ФСБ Росії, а українська влада і правозахисники вважають це переслідування політично мотивованим і спробою перешкодити незалежній журналістській роботі в анексованому Криму. Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода закликає до негайного звільнення Єсипенка.
Про боротьбу за долю затриманого журналіста в ефірі Радіо Крим.Реалії розповіла його дружина Катерина Єсипенко.
– Владислав Єсипенко – уродженець Кривого Рогу, він переїхав із родиною на півострів за рік до початку анексії Криму Росією, а невдовзі після подій 2014 року сім'я Єсипенка повернулася на материкову частину України. Періодично Владислав їздив на півострів, де знімав для проєкту Крим.Реалії. Катерино, як так вийшло, що Владислав, не бувши професійним журналістом, обрав для себе в останні кілька років цей шлях?
– Влад із юності спостерігав за роботою журналістів, оскільки його старша сестра – саме професійна журналістка. Йому ця професія була до душі. На момент окупації ми жили в Криму, і Влад ухвалив рішення виїхати з півострова, оскільки він дійсно не міг змиритися з ситуацією, яка там склалася. Я думаю, що саме цей етап у житті налаштував його на роботу журналіста, так би мовити, і на висвітлення подій саме в Криму. Тобто це рішення безпосередньо пов'язане з тим, що відбувалося на півострові, і таким чином він став працювати з кримською темою.
– Як ви поставилися до його рішення стати репортером?
– Ну, це було цікаво, оскільки в зрілому віці чоловік раптом вирішує кардинально змінити сферу діяльності. Спочатку я не могла, звісно, оцінити ризики, на які він міг наражатися під час роботи журналістом на півострові. Я це сприймала як його другу діяльність, не основну.
– Чи ділився він із вами, які теми його цікавлять, які враження залишалися у нього від спілкування з людьми, які, на відміну від вашої сім'ї, вирішили залишитися на півострові після 2014 року?
– Відверто кажучи, я знала мало деталей про його журналістську роботу в Криму, він мало що розповідав. Я знаю, що теми йому все-таки давала редакція Крим.Реалії. Щодо думок людей – вони були різні. На початку окупації, це 2014-2016 роки, люди були більше налаштовані та відкриті до того, що на півострові перебуває Російська Федерація, влада Росії. Пізніше, звісно ж, думки людей кардинально змінилися, і це було помітно за сюжетами, які знімав Владислав.
– Ви наприкінці березня звернулися до президента України Володимира Зеленського з проханням посприяти у звільненні вашого чоловіка. Якою була реакція на ваше звернення?
– Я отримала письмові відповіді від Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій, з Офісу президента України, з Міністерства закордонних справ. Ці відповіді, потрібно сказати, загального характеру. Сенс у тому, що міністерство й Офіс президента роблять усе, що в їхніх повноваженнях, для звільнення мого чоловіка, але які конкретно дії вони роблять або робитимуть, мені незрозуміло.
– Чи отримали ви відповідь від уповноваженої Росії з прав людини Тетяни Москалькової?
– Особисто я відповідей не отримувала, мені тільки приходять повідомлення про те, що мої звернення зареєстровані. Я знаю від Владислава, через адвоката, що його відвідував заступник уповноваженого з прав людини Криму. Правда, мій чоловік на той момент не вважав за потрібне заявити йому про тортури, оскільки не бачив підтримки з боку цієї людини. Заступник уповноваженого просто перевірив умови утримання і камери.
– Чи вдається вам підтримувати зв'язок із чоловіком?
– Зараз, на щастя, у нас є зв'язок саме через адвокатів. Влад каже, що у нього були болі в усьому тілі, в окремих органах після тортур. Він просить на кожній зустрічі з адвокатами ліки, які ми досі не можемо передати. Це довга і болісна процедура обстеження санчастини СІЗО, яку вони поки ігнорують. Адвокати подають клопотання на надання медичної допомоги.
– Спасибі вам велике. У Всесвітній день свободи друку залишається побажати тільки того, щоб влада будь-якої країни не переслідувала журналістів за їхню професійну діяльність.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Справа Владислава Єсипенка
Владислав Єсипенко – позаштатний журналіст (фрілансер) Радіо Свобода (проєкт Крим.Реалії), висвітлював соціальну та екологічну проблематику, знімав опитування кримчан. Був затриманий співробітниками ФСБ Росії в Криму 10 березня 2021 року за звинуваченням у збиранні інформації «в інтересах спецслужб України», а також зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою».
Протягом 27 днів до Єсипенка не допускали незалежних адвокатів. Водночас інтерв'ю з ним показав російський державний телеканал «Крым 24»: на відео, опублікованому на сайті каналу, Владислав Єсипенко підтвердив, що знімав на півострові для проєкту Крим.Реалії, а також сказав, що нібито дублював відзняте відео українським спецслужбам.
На засіданні суду в Сімферополі, куди допустили незалежного адвоката, Владислав Єсипенко заявив про тортури з боку російських спецслужб. Там же Єсипенко відмовився від адвоката за призначенням Віолетти Синєглазової. Суд залишив Єсипенка під вартою до 11 травня 2021 року.
За повідомленням адвоката Олексія Ладіна, співробітники ФСБ Росії «погрожували Єсипенку розправою» після того, як він на суді в Криму звинуватив відомство в тортурах.
За інформацією правозахисників, раніше Владислава Єсипенка звинувачували в Криму лише за ст. 223-1. КК Росії (Незаконне виготовлення вибухових речовин, незаконні виготовлення, перероблення або ремонт вибухових пристроїв). Покарання за цією статтею передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі. Але дружина заарештованого Катерина Єсипенко повідомила, що Владиславу інкримінують ще одну статтю обвинувачення – ст. 222 Кримінального кодексу Росії (Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, його основних частин, боєприпасів). Санкція цієї статті передбачає покарання від 5 до 12 років позбавлення волі.
Служба зовнішньої розвідки України на інформацію ФСБ про співпрацю Владислава Єсипенка з українськими спецслужбами повідомила Крим.Реалії, що «не коментує провокації російських спецслужб». Прокуратура АРК порушила кримінальне провадження за фактом затримання й арешту в Криму Владислава Єсипенка.
Офіційної інформації від російських силових структур про слідчі дії щодо Владислава Єсипенка немає.
Міністерство закордонних справ України, український омбудсмен, Європейська і Міжнародна федерації журналістів закликали до негайного звільнення і зняття всіх звинувачень з Владислава Єсипенко.
Президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай вимагав негайно звільнити Єсипенка з-під варти і заявив, що РВЄ/РС обурене тортурами, про які повідомив затриманий в Криму фрілансер Крим.Реалії.
