Хабарництво, несплата податків і навіть держзрада – ось лише частина справ, у яких фігурують депутати чинного скликання Верховної Ради. Наразі таких парламентарів 9.
Кого саме і в чому підозрюють? Якими можуть бути наслідки для них? Та що самі народні обранці говорять про звинувачення на свою адресу?
17 жовтня 2019 року генеральний прокурор Руслан Рябошапка звернувся до Верховної Ради з проханням надати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності члена депутатської групи «Партія «За майбутнє» Ярослава Дубневича.
Справа, фігурантом якої став парламентар, стосується закупівлі стрілочної продукції за завищеними цінами через підконтрольні йому підприємства і заволодіння в результаті цього понад 93 мільйонами гривень коштів «Укрзалізниці».
31 жовтня 2019-го Рада задовольнила подання генпрокурора та дала дозвіл на притягнення Дубневича до кримінальної відповідальності, його затримання та арешт.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду арештувала Дубневича 7 листопада 2019-го, але вже наступного дня він вийшов під заставу у 90 мільйонів гривень.
29 січня 2021 року Вищий антикорупційний суд на період судового слідства та розгляду справи наклав арешт на понад 100 тисяч доларів і понад 100 тисяч євро, які були вилучені у народного депутата під час обшуків.
Чи скористався він можливістю оскаржити це рішення та на якому етапі загалом перебуває зараз його справа Дубневич прокоментувати Радіо Свобода відмовився. Раніше він неодноразово називав звинувачення на свою адресу необґрунтованими і заявляв про їх «політичне підґрунтя».
У разі доведення вини, Дубневичу загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі.
26 жовтня 2019 року народна депутатка «Європейської солідарності» Софія Федина і волонтерка Маруся Звіробій провели трансляцію у соцмережах, у якій розкритикували події, пов’язані з візитом президента у Золоте. Зокрема, Федина, апелюючи до Зеленського, сказала: «Там ненароком може розірватися граната, а знаєш, там обстріли бувають абсолютно випадково».
За ці слова 12 лютого 2020-го Федині вручили підозру у погрозі вбивством президенту та повістку на допит.
За місяць – 10 березня 2020-го – Печерський районний суд Києва обрав їй запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання (Федина мала прибувати на допити до слідчого, прокурора або суду, не відлучатися за межі Києва й області без дозволу слідчого, повідомляти про зміну місця проживання і роботи).
29 липня 2020-го представниці «Європейської солідарності» вручили обвинувальний акт, а 27 жовтня у Львові розпочалося і одразу ж завершилося перше підготовче засідання у її справі.
«Ця справа є однозначно політичною. Я вам гарантую: якби я не була у фракції «Європейської солідарності», а була би сама по собі, ніякої справи б взагалі не було. Я вважаю, що це була спроба атакувати саме Петра Порошенка... Зеленський, наскільки я розумію, очікував бліц-криг, щоб змусити всіх опонентів мовчати. Бліц-криг не вийшов і зараз з кожним кроком перемога правди наближається», – зазначила Федина у коментарі Радіо Свобода.
Вона також додала, що наразі розгляд її справи все ще перебуває на етапі підготовчого засідання у Галицькому міському суді м.Львова і наступне засідання заплановане на 20 липня.
«Кілька разів були переноси: то хтось хворів, то слідчий не з'являвся, то в Зеленського часу не було прийти. Мало бути засідання ось – 20 травня, – але його перенесли, бо був пленарний день», – зауважила Федина у коментарі Радіо Свобода.
У разі доведення провини, їй загрожує покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років.
21 лютого 2020 року рух «Чесно» зафіксував, як під час розгляду правок до законопроєкту про ринок землі позафракційний (на той момент) мажоритарник із Закарпаття Владіслав Поляк кілька разів поспіль кнопкодавив за свого сусіда:
Це відео одразу набуло широкого резонансу у ЗМІ та спонукало Офіс генерального прокурора того ж дня вперше в історії України порушити кримінальне провадження через неособисте голосування народного депутата.
Майже за рік – 12 лютого 2021-го – генпрокурорка Ірина Венедіктова підготувала Поляку підозру, однак для її отримання він особисто не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки.
Нині депутат запевняє: підозру таки отримав (про це він розповів у коментарі Радіо Свобода). За словами Поляка, він також давав свідчення у цій справі (щоправда «не пам’ятає», чого саме вони стосувались).
На запитання про те, чи вважає він звинувачення на свою адресу обґрунтованими, член депутатської групи «Довіра» відповів: «Ні». А на уточнення про те, чи кнопкодавив він того дня, Поляк зазначив: «Ні. Абсолютно».
За словами депутата, точна дата судового засідання у його справі наразі невідома, бо «її ще не визначили».
Якщо провину Поляка доведуть у суді, то він повинен буде сплатити штраф від 51 000 до 85 000 гривень.
22 січня 2020 року у мережі набуло розголосу відео, на якому між народним депутатом «Опозиційної платформи – За життя» Іллею Кивою та одним із відвідувачів столичного ресторану виник конфлікт, що закінчився бійкою.
Того ж дня генеральний прокурор України Руслан Рябошапка відкрив кримінальне провадження стосовно Киви, а 8 квітня вже нова генеральна прокурор Ірина Венедіктова розповіла, що депутату повідомили про підозру, однак, за її словами, він відмовився поставити підпис і отримати документ.
Сам Кива від самого початку заявляв, що став жертвою нападу: нібито, хотів утихомирити дебошира, але отримав удар в голову.
Наразі парламентар стверджує: його справа вже розглядається у суді, але її перекваліфікували.
«Через те, що не була надана медична документація, а додаткова судмедекспертиза встановила, що жодних тілесних ушкоджень потерпілий не отримав (а це була моя позиція з самого початку), то на сьогодні стаття перекваліфікована на більш легку. І те: це зроблено тільки для того, щоб зберегти обличчя Генеральної прокуратури, яка фактично безпідставно на той момент вручила підозру не просто народному депутату, а ще й опозиційному політику. Тому сьогодні в суді справа знаходиться за статтею про дії, що завдали біль, але не завдали тілесних пошкоджень (здається, 126-та)», – розповів Кива у коментарі Радіо Свобода.
Депутат впевнений, що зможе довести свою невинуватість і обіцяє «всіх, хто причетний до цієї афери, рано чи пізно наздогнати і посадити на лаву підсудних».
Якщо провину Киви доведуть за статтею 126 Кримінального кодексу, то йому загрожуватиме адміністративна відповідальність у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
10 червня 2020 року п'ятому президенту України, а нині очільнику «Європейської солідарності» Петрові Порошенку оголосили підозру (в одному із більш ніж двох десятків кримінальних проваджень, в яких він проходить) за статтею 426-1 Кримінального кодексу України: перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
Слідство закидає Порошенку те, що в 2018 році він нібито схилив голову Служби зовнішньої розвідки України до перевищення ним влади і службових повноважень і змусив призначити Сергія Семочка першим заступником голови СЗР. Порошенко звинувачення відкидає.
Сам Порошенко і його адвокати наголошували, що з погляду Кримінального процесуального кодексу вручення підозри не було. Генпрокурор Ірина Венедіктова стверджувала протилежне.
Після інформації про підозру екс-президенту України на Заході пролунало кілька заяв із застереженнями проти політичного переслідування нинішньою владою України опозиції.
18 вересня адвокат колишнього президента Петра Порошенка Ілля Новіков заявив, що правоохоронні органи відкрили проти його підзахисного в цілому 58 кримінальних справ.
Радіо Свобода у своєму запиті до Державного бюро розслідувань тоді цікавилося, скільки кримінальних проваджень щодо Порошенка розслідує ДБР, за якими статтями відкриті ці провадження, скільки проваджень проти нього були закриті і з якої причини, однак конкретної відповіді не отримало.
Якщо суд визнає Порошенка винним у справі щодо Семочка, то йому загрожуватиме від 7 до 10 років позбавлення волі.
15 вересня 2020 року Національне антикорупційне бюро України закликало генерального прокурора Ірину Венедіктову підписати підозру на той момент «слузі народу» Олександру Юченку.
Спочатку вона заявляла, що підстав для оголошення підозри самому Юрченку поки немає, але 17 вересня вона все ж підписала підозру нардепу.
За даними слідства, народний обранець висловив прохання передати йому через посередника хабар у 13 тисяч доларів за внесення пропозицій до проєкту закону «Про управління відходами» та у подальшому ще 200 тисяч доларів для підкупу народних депутатів – членів відповідного парламентського комітету.
На початку серпня 2020 року детектив «під прикриттям» передав першу частину хабаря посереднику. 26-27 серпня співучасники планували отримати наступну частину коштів. Однак у НАБУ заявили, що були вимушені припинити подальше виконання спецзавдання, бо хтось сповістив фігурантів.
21 вересня 2020 року Вищий антикорупційний суд застосував до Олександра Юрченка запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у понад 3 мільйони гривень. Депутата тоді взяли під варту в залі суду. Пізніше він вийшов із СІЗО після внесення застави. Юрченко під час засідання суду заперечив провину і заявив про наклеп на себе.
Нині депутат стверджує, що повністю співпрацює зі слідством і хоче, аби все «швидше закінчилось». За словами Юрченка, матеріали його справи вже передані до суду.
«Я доведу свою непричетність до цих усіх дій в Європейському суді з прав людини. Будуть судові позови до певних телеканалів, які паплюжили моє ім'я відвертою брехнею: будуть вибачення і буде офіційне визнання того, що до усього цього я не маю жодної причетності. Всі ті, хто моє ім'я паплюжив і поливав брехнею, будуть покарані», – наголосив Юрченко у коментарі Радіо Свобода.
Юрченко розповідає, що через підозру тривалий час не міг виїжджати за територію Києва, а наразі йому заборонений виїзд за територію України. Однак, як стверджує, це не заважає виконувати депутатські обов'язки.
Якщо провину Юрченка доведуть у суді, він може отримати від 8 до 12 років за ґратами.
25 березня 2021 року генпрокурорка Ірина Венедіктова підписала підозру народному депутатові групи «Партія «За майбутнє» Віктору Мялику.
У справі, де він фігурує, йдеться про ймовірне ухилення ним від сплати податків на понад 97 мільйонів гривень.
Згідно із даними слідства, Мялик у 2012 році розпочав господарську діяльність щодо будівництва у селах Петропавлівська та Софіївська Борщагівка Київської області багатоквартирних житлових будинків «задля отримання прибутку від подальшого продажу квартир та нежитлових приміщень в них», але «реєстрації в якості суб’єкта господарської діяльності у формі фізичної особи-підприємця чи юридичної особи не здійснив».
Після завершення зведення будинків, він зареєстрував на себе право власності на 1221 об’єкт нерухомого майна в них і протягом 2015-2020 років уповноважена ним через довіреність особа продавала нерухомість та передала йому понад 360 млн грн доходу від цих операцій.
3 червня Київський апеляційний суд наклав арешт на нерухоме майно народного депутата М’ялика.
Сам він вважає усі звинувачення на свою адресу необґрунтованими.
«Те, що мене звинуватили і підозру мені дали, то у мене і перевірки ніколи не було. На якій підставі вони мені вручили підозру? Я сам з 2012 року... з 2010 року... чи то 2012-го по 2015-й... по 2019 рік я повідомляв податківців, декларував, пояснював і показував. Це тиск іде на бізнес, однозначно. Ви розумієте, що я сьогодні в парламенті знаходжусь, щоб захистити забудовників, які сьогодні є по Україні. Я знаю, що я і перед богом чистий і перед законом чистий», – розповів Мялик у коментарі Радіо Свобода.
Якщо провину Мялика доведуть у суді, то йому загроджує штраф від 255 000 до 425 000 грн із конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
11 травня генпрокурорка Ірина Венедіктова повідомила підписання підозри «у державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму» двом народним депутатам від «Опозиційної платформи – За життя» Віктору Медведчуку та Тарасу Козаку.
12 травня Медведчук прийшов до Офісу генерального прокурора і заявив, що ознайомився з підозрою. Пізніше адвокат Медведчука повідомив, що підозра вручена за статтями 111 і 438 ККУ (держзрада і порушення звичаїв війни).
Сам Медведчук назвав всі звинувачення на свою адресу необґрунтованими, бездоказовими і такими, що є політичним переслідуванням.
Натомість Тарас Козак підозру не отримував, бо перебував і досі перебуває поза межами України.
13 травня Печерський районний суд Києва відправив Медведчука під цілодобовий домашній арешт до 9 липня. Прокурори просили взяти політика під варту до 10 липня з альтернативою внесення застави у 300 мільйонів 930 тисяч гривень.
21 травня Київський апеляційний суд не задовольнив апеляційні скарги, подані на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до народного депутата від «ОПЗЖ» Віктора Медведчука. Наразі він продовжує перебувати під домашнім арештом.
Офіційно інкриміновані Вікторові Медведчуку факти були вперше оприлюднені у журналістському розслідуванні «Схем» (спільний проєкт Радіо Свобода і «UA:Перший») у жовтні 2018 року.
4 червня у межах кримінального провадження щодо Віктора Медведчука та Тараса Козака у СБУ відбувся допит п’ятого президента України Петра Порошенка.
Злочини, які інкримінують Медведчуку і Козаку, належать до особливо тяжких і передбачають можливість покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 15 років.
