2 листопада у світі відзначали Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів. Це пам'ятна дата, встановлена резолюцією Генасамблеї ООН. У Криму незалежні журналісти зазнають системного тиску та кримінального переслідування у сфабрикованих справах, кажуть правозахисники. З весни 2014 року ніхто не поніс відповідальності за ці правопорушення у Криму.
Що сьогодні відбувається з кримською журналістикою? Хто переслідує журналістів у Криму та з чим це пов'язано? Чи можна притягнути до відповідальності осіб, котрі переслідують журналістів на півострові? Ці теми у студії Радіо Крим.Реалії, у ток-шоу «Крим. Важливе» обговорив ведучий Сергій Мокрушин та його співрозмовники: головний редактор газети «Qırım» Бекір Мамут, керівник «Кримської правозахисної групи» Ольга Скрипник і начальник управління прокуратури АР Крим та міста Севастополя Сергій Турчин.
Серед злочинів проти свободи ЗМІ у Криму – напади та викрадення журналістів навесні 2014 року, заборона на роботу незалежних ЗМІ на підконтрольному Росії півострові та кримінальні переслідування таких журналістів як Микола Семена, Владислав Єсипенко, а також громадянських журналістів «Кримської солідарності».
Головний редактор газети Бекір Мамут ділить кримські ЗМІ на три категорії. За його оцінкою, більша частина медіа належить підконтрольній Кремлю владі, далі йдуть їхні ідеологічні прихильники, а меншу, незалежну частину представляють громадянські журналісти. Мамут зазначає, що деякі теми у Криму табуйовані. Так, через поправки до російської Конституції неможливо вільно писати про події Другої світової війни.
– Коли мене попросили купити та відіслати до іншої країни зразки московської незалежної преси, тієї ж «Новой газеты», я її просто не знайшов у газетних кіосках Сімферополя. Тут публіка відрізняється від московської. Потреба в ліберальних ідеях, в опозиційному трактуванні подій та досить жорсткій критиці дій влади свого відображення не знаходить.
Кримські журналісти «не шукають проблем собі на голову і здебільшого дотримуються редакційної політикиБекір Мамут, головний радактор газети «Qırım»
З одного боку, кримська аудиторія, яку розбавили переселенці із сусідньої Росії, не має запиту на незалежну журналістику, каже Мамут. З іншого боку, місцеві журналісти «не шукають проблем собі на голову і здебільшого дотримуються редакційної політики», – додає він.
– Наразі немає яскравих журналістських розслідувань, які могли б сколихнути суспільство. Кримська спільнота демонструє завидну радянську одноманітність та однодумність.
20 квітня 2021 року підконтрольний Росії Мировий суд Київського району Сімферополя оштрафував головного редактора газети «Qırım» Бекіра Мамута (за документами – Мамутова – КР) на чотири тисячі рублів. Мамута звинуватили за статтею 13.15 КоАП Росії за публікацію доповіді Генерального Секретаря ООН, в якій згадувався Меджліс кримськотатарського народу без маркування про визнання Меджлісу кримських татар забороненим у Росії.
Керівник «Кримської правозахисної групи» Ольга Скрипник каже, що з 2014 року у житті кримських медіа відбулися такі зміни, як:
- тотальне згортання свободи слова та свободи роботи журналістів;
- створення умов, за яких не можуть існувати незалежні медіа;
- застосування жорсткого законодавства Росії з порушенням міжнародних гуманітарних норм.
На думку Скрипник, підконтрольні Кремлю та російській владі Криму ЗМІ займаються «пропагандою і розпалюють ворожнечу до українців, кримських татар, мусульман та Української православної церкви».
Неодноразово фабрикувалися справи проти журналістів і тих людей, яких ми називаємо громадянськими журналістами. Вони сидять за сфабрикованими справами, і там величезні терміни – від десяти років і вищеОльга Скрипник
– Окрема тенденція – це переслідування людей за свободу слова через політично вмотивовані кримінальні справи. Неодноразово фабрикувалися справи проти журналістів і тих людей, яких ми називаємо громадянськими журналістами (вони висвітлюють обшуки, затримання, політичні процеси). Порушено щонайменше 12 кримінальних справ проти людей, які займалися журналістською діяльністю. Нині вони перебувають за ґратами. Серед них – Владислав Єсипенко та кримськотатарські активісти, які висвітлювали порушення прав людини від «Кримської солідарності». Вони сидять за сфабрикованими справами, і там величезні терміни – від десяти років і вище. Саме через те що люди займалися журналістською діяльністю, – це єдина причина, через яку їх переслідують.
Позаштатний журналіст кримського проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії Владислав Єсипенко висвітлював соціальну та екологічну проблематику та був затриманий у Криму співробітниками ФСБ Росії 10 березня 2021 року. Його звинуватили у зборі інформації «на користь спецслужб України» (пізніше ці звинувачення зняли) та в «зберіганні й переробці вибухового пристрою».
Нещодавно журналіст Єсипенко, який перебуває у СІЗО в Сімферополі, написав лист президенту США Джо Байдену.
Правозахисниця Скрипник вважає, що за кожним фактом переслідування журналістів у Криму потрібно відкривати кримінальні провадження на материковій Україні та намагатися встановити людей, причетних до цих правопорушень. За її словами, прокуратура АР Крим і Севастополя та українська поліція швидко реагують на заяви правозахисників.
Більше того, у «Кримській правозахисній групі» вважають, що боротися із безкарністю злочинів проти журналістів можна за допомогою персональних санкцій. Правозахисники встановлюють особи співробітників ФСБ, прокурорів та суддів, помічених у подібних правопорушеннях.
– Ми зібрали інформацію про суддів, які причетні до переслідування журналістів, та подали їх на персональні санкції. Нещодавно Європейський Союз запровадив персональні санкції проти восьми нових людей саме щодо подій у Криму.
Ми «возили» до США пакет санкцій проти судді Віктора Крапка та феесбешника, слідчого Віталія Власова. Ці слідчий та суддя фігурують як у справі Владислава Єсипенка, так і у справі (кримськотатарського політика й активіста – КР) Нарімана Джеляла. І там, і там суддя брав журналістів під варту, а слідчий Власов «приймав» людей після тортур та оформлював їхні свідчення. Персональні санкції залишаються одним із ефективних і видимих механізмів, які можна використовувати на міжнародному рівні проти тих, хто в Криму та Росії переслідує журналістів.
Російська влада в Криму, а також суддя Віктор Крапко та слідчий ФСБ Віталій Власов публічно не коментували справи Владислава Єсипенка і Нарімана Джеляла (за документами – Джелялова). Крим.Реалії готові надати їм слово.
Розташована на материковій Україні прокуратура АР Крим та Севастополя здійснює процесуальне керівництво у 24 кримінальних провадженнях, що стосуються роботи журналістів на Кримському півострові. Про це у коментарі Крим.Реалії розповів начальник відділу прокуратури Сергій Турчин.
– Переважна більшість цих кримінальних проваджень стосуються подій, що відбувалися на початку анексії Криму. Тоді масово порушувалися права журналістів. Наразі за цими провадженнями оголошено про підозру 13 особам. Серед них – так званий суддя Залізничного суду міста Сімферополя, десять колишніх співробітників Управління СБУ в АР Крим, які наразі працюють у незаконно створеному підрозділі «УФСБ Республіки Крим», та два учасники незаконних збройних формувань – так званої «самооборони Криму».
Як повідомив Турчин, завершено досудове розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження стосовно судді Надії Школьної. За версією прокуратури АР Крим та Севастополя, у 2017 році вона ухвалила незаконний вирок проти журналіста Крим.Реалії Миколи Семени. 3 листопада 2021 року суддю Школьну викликають до прокуратури для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Далі її справу спрямують до суду.
(Текст підготувала Олександра Шевченко)
Справа Миколи Семени
Микола Семена – кримський журналіст, автор Крим.Реалії, заслужений журналіст України. У квітні 2016 року співробітники російської ФСБ провели обшук у його квартирі. Пізніше вони заявили, що стосовно журналіста порушено кримінальну справу через його публікації про громадянську блокаду півострова. Цей матеріал, опублікований на сайті Крим.Реалії в рубриці «Точка зору», російські слідчі розцінили як заклик до порушення територіальної цілісності Росії (публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії (стаття 280.1 КК Росії).
22 вересня 2017 року підконтрольний Кремлю Залізничний районний суд Сімферороля засудив Семену до двох із половиною років умовно з випробувальним терміном на три роки і забороною займатися публічною діяльністю. У грудні того ж року підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму частково пом'якшив вирок Семені в частині додаткового покарання, скоротивши термін заборони публічної діяльності до двох років.
Микола Семена стверджує, що в своїх матеріалах він реалізовував право на «вільне вираження думки».
Міністерство закордонних справ України, Держдепартамент США, Євросоюз і низка міжнародних організацій засудили вирок Семені.
Експрезидент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Том Кент назвав необґрунтованими звинувачення проти журналіста Миколи Семени, також зазначивши, що вирок підконтрольного Кремлю суду в Криму, має бути скасований.
Сторона захисту Миколи Семени подала скаргу до Європейського суду з прав людини на рішення російського суду в Сімферополі. Однак ЄСПЛ відмовив у пріоритетному розгляді скарги Миколи Семени.
Справа Владислава Єсипенка
Владислав Єсипенко – позаштатний журналіст (фрілансер) Радіо Свобода (проєкт Крим.Реалії), висвітлював соціальну та екологічну проблематику, знімав опитування кримчан. Був затриманий співробітниками ФСБ Росії в Криму 10 березня 2021 року за звинуваченням у збиранні інформації «в інтересах спецслужб України», а також зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою».
Протягом 27 днів до Єсипенка не допускали незалежних адвокатів. Водночас інтерв'ю з ним показав російський державний телеканал «Крым 24»: на відео, опублікованому на сайті каналу, Владислав Єсипенко підтвердив, що знімав на півострові для проєкту Крим.Реалії, а також сказав, що нібито дублював відзняте відео українським спецслужбам.
На засіданні суду в Сімферополі, куди допустили незалежного адвоката, Владислав Єсипенко заявив про тортури з боку російських спецслужб. Там же Єсипенко відмовився від адвоката за призначенням Віолетти Синєглазової. Суд залишив Єсипенка під вартою до 11 травня 2021 року.
За повідомленням адвоката Олексія Ладіна, співробітники ФСБ Росії «погрожували Єсипенку розправою» після того, як він на суді в Криму звинуватив відомство в тортурах.
За інформацією правозахисників, раніше Владислава Єсипенка звинувачували в Криму лише за ст. 223-1. КК Росії (Незаконне виготовлення вибухових речовин, незаконні виготовлення, перероблення або ремонт вибухових пристроїв). Покарання за цією статтею передбачає від 8 до 12 років позбавлення волі. Але дружина заарештованого Катерина Єсипенко повідомила, що Владиславу інкримінують ще одну статтю обвинувачення – ст. 222 Кримінального кодексу Росії (Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, його основних частин, боєприпасів). Санкція цієї статті передбачає покарання від 5 до 12 років позбавлення волі.
Служба зовнішньої розвідки України на інформацію ФСБ про співпрацю Владислава Єсипенка з українськими спецслужбами повідомила Крим.Реалії, що «не коментує провокації російських спецслужб». Прокуратура АРК порушила кримінальне провадження за фактом затримання й арешту в Криму Владислава Єсипенка.
Офіційної інформації від російських силових структур про слідчі дії щодо Владислава Єсипенка немає.
Міністерство закордонних справ України, український омбудсмен, Європейська і Міжнародна федерації журналістів закликали до негайного звільнення і зняття всіх звинувачень з Владислава Єсипенко.
Президент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Джеймі Флай вимагав негайно звільнити Єсипенка з-під варти і заявив, що РВЄ/РС обурене тортурами, про які повідомив затриманий в Криму фрілансер Крим.Реалії.
Справа про «диверсію на газопроводі» в селі Перевальне
3-4 вересня в Криму російські силовики провели обшуки та затримали п'ять осіб, у тому числі кримськотатарського політика й активіста Нарімана Джеляла. 6 вересня в Криму заарештували чотирьох затриманих. Так, на 60 діб заарештували братів Азіза й Асана Ахтемових, батькові затриманого Азіза Ахтемова Ескендеру дали 10 діб. Ще один син Ескендера, Арсен Ахтемов, отримав 15 діб арешту. Також підконтрольний Кремлю Київський районний суд заарештував кримськотатарського політика й активіста Нарімана Джеляла на два місяці – до 4 листопада. Наріман Джелял заперечує всі звинувачення на свою адресу.
7 вересня російське державне агентство ТАСС із посиланням на ФСБ Росії повідомило, що затримані «за підозрою в скоєнні диверсії на газопроводі в Криму 23 серпня цього року дали свідчення». За цими даними, на «відео допиту двох із них, поширеному ФСБ, чоловіки докладно розповіли, від кого отримували інструкції та як влаштували підрив газопроводу в селі Перевальне».
При цьому у ФСБ Росії стверджують, що «диверсія була організована Головним управлінням розвідки (ГУР) Міністерства оборони України».
Головне управління розвідки Міноборони України розглядає звинувачення ФСБ Росії як «цілеспрямовану провокацію».
Влада України пов'язує затримання та арешти кримськотатарських активістів із самітом «Кримської платформи», що відбувся 23 серпня.
Омбудсман України Людмила Денісова звернулася до Верховного комісара ООН з прав людини Мішель Бачелет у зв'язку з новими арештами, що відбулися в Криму.
Після інформації про обшуки і затримання 3-4 вересня в активістів у Криму Прокуратура АРК і Севастополя повідомляла про відкриття кримінальних проваджень.