Першого квітня розпочався священний для мусульман місяць Рамадан. Під час Рамадану мусульмани повинні дотримуватися посту, що передбачає повну відмову від їжі, води, куріння, інтимної близькості до заходу сонця. Також у цей місяць суворіше ставляться до того, щоб звільнитися від думок і дій, що оскверняють людину. Серед тих, хто зі зброєю в руках захищає Україну, є і мусульмани, які тримають піст, незважаючи на всі труднощі, з якими може зіткнутися військовий під час Рамадану. Про те, які вимоги до воїнів, які дотримуються посту, і як вони самі справляються з їх виконанням, Крим.Реалії поговорили з інженером-будівельником із Криму, а нині українським розвідником Ісою Акаєвим та головою Духовного управління мусульман України «УММА», а тепер і імамом-капеланом Саїдом Ісмагіловим.
Саїд Ісмагілов згадує хадис зі словами Пророка про те, що якщо мусульманин, який один день дотримується посту, перебуває на шляху Аллаха, то Всевишній віддалить його від пекла на відстань 70 років шляху. «Я як імам-капелан стверджую, що воїни, які захищають Україну від російської агресії, перебувають на шляху Аллаха. Відповідно, якщо мусульманин, який захищає Україну, дотримується посту, він підпадає під дію цього хадиса», – пояснює Ісмагілов.
Якщо слідувати його визначенню, то на шляху Аллаха перебуває Іса Акаєв. Після початку анексії Криму Росією він вирушив захищати Україну на Донбас і заснував добровольчий батальйон «Крим». Потім Акаєв повернувся до мирного життя, але після повномасштабного вторгнення Росії в Україну знову взяв до рук зброю і тепер воює поруч із побратимами із заснованого ним батальйону. Частина з них, такі ж як він – правовірні мусульмани. І з настанням Рамадану так само, як і він, тримають піст.
«Ми для себе вирішили, що триматимемо піст. Якщо, звичайно, важко це буде робити, ми порушимо піст, але не хотілося б цього робити», – каже Акаєв і зізнається, що найважче, коли починає мучити спрага.
Молись, як можеш
Однією з особливостей посту є дворазовий прийом їжі: до сходу і після заходу сонця. Для військового поїсти у встановлений час особливо непросто. Акаєв розповідає, що в ситуації, коли бійці не встигають розговітися вчасно, вони намагаються зробити хоча б ковток води і з'їсти фінік або батончик.
Перші дні доводилося сидіти на рибних консервах. Зараз уже набагато кращеІса Акаєв
Сама їжа має бути халяльною, але з цим проблем у мусульман немає, каже Акаєв. «Перші дні доводилося сидіти на рибних консервах, – згадує він. – Зараз уже набагато краще все. Наприклад, наші волонтери купують курку, роблять із неї тушонку в банках чи ковбасу халяльну».
Ще одна складність у воєнних умовах – зробити омовіння перед намазом. Для цього може не бути достатньої кількості води або чистого піску. У цьому випадку заміною їм служить суха земля – такий спосіб очищення також передбачений в ісламі.
На війні не завжди просто провести обов'язковий для мусульман намаз. Молитися треба обличчям у бік Кааби. Акаєв розповідає, що потрібний напрямок бійці можуть визначити за допомогою GPS-навігатора або за допомогою звичайного компаса, який має кожен.
Навіть під час бойових дій, коли триває перестрілка, ти можеш помолитися сидячи, очима, рукамиІса Акаєв
Що стосується безпосередньо молитви, іноді на бойовій вилазці або під час можливої атаки не вдається провести намаз звичним способом. «Намаз можна робити сидячи, лежачи, це не заборонено з погляду релігії, – пояснює Акаєв. – Навіть під час бойових дій, коли триває перестрілка, ти можеш помолитися сидячи, очима, руками – головне, щоб ти позначав основні моменти намазу рухом очей чи голови. Промовляєш ті слова, які ти маєш сказати протягом молитви. Якщо немає можливості провести її як належить, то ти можеш зробити так, як ти можеш».
Саїд Ісмагілов зазначає, що воїни, які перебувають у місцях постійної дислокації під час війни, можуть поєднувати намази: полуденний із передвечірнім та вечірній із нічним. Якщо ж вони перебувають у польових умовах, тоді на додаток до цього можуть скорочувати намази з чотирьох ракатів до двох.
Воїн компенсує пропущені дні посту або коли закінчиться війна, або коли він опиниться вдома, у безпечній ситуаціїСаїд Ісмагілов
Є кілька винятків, коли мусульмани звільняються від дотримання посту. Серед них і мандрівники – люди, які перебувають далеко від дому. Саїд Ісмагілов зазначає, що воїн не повинен дотримуватися посту, якщо це призводить до того, що він може ослабнути, захворіти, заснути, втратити увагу і таке інше. «Він компенсує пропущені дні посту або коли закінчиться війна, або коли він опиниться вдома, у безпечній ситуації», – пояснює Ісмагілов.
Він наводить як приклад ще один хадис. Якось у Рамадан пророк Мухаммед виступив із військом. Була дуже сильна спека, а воїни тримали піст. І тоді пророк наказав принести посуд із водою. Він підняв цю воду над головою і прилюдно випив її, даючи зрозуміти, що обставини дозволяють вгамувати спрагу. Після цього випили воду й інші. Пізніше Мухаммеду сказали, що серед людей знайшлися й ті, хто не перервав свого посту. «Воістину, це ослушники», – відповів той.
«У цей Рамадан все йде нормально, поки порушувати піст не доводилося», – каже Іса Акаєв. – Але якщо дуже складно, проблем немає: ми можемо цього дня не постувати. Мати силу, бути готовим до бою, це важливіше, ніж піст у цьому випадку».
Кохання і ненависть під час війни
Війна – це історія про гнів і ненависть.
Рамадан для мусульман – важливий час для здійснення благих справ, і навпаки, для звільнення від думок і дій, здатних його осквернити. Що ж робити з гнівом мусульманину, який бореться з ворогом у лавах ЗСУ?
Відчувати гнів чи ненависть до ворога за те, що він робить – це нормальноСаїд Ісмагілов
Саїд Ісмагілов пояснює просто: негативні емоції можуть бути праведними і неправедними. Мусульманин може відчувати негативні емоції щодо ворога, але він не повинен безчинствувати. «Відчувати гнів чи ненависть до ворога за те, що він робить – це нормально. Головне, щоб людина не починала істерики, прокляття, лаятися матюками і богохульствувати», – пояснює він. Ісмагілов наголошує, що гнів – це природна емоція, спричинена об'єктивними обставинами.
Після того, як ми з хлопцями були в селах, що перебували під окупантами, не можна це почуття назвати ненавистю, а як – я навіть не знаюІса Акаєв
«Знаєш, брате, я тобі скажу одну річ: почуття ненависті до ворогів немає. Просто є розуміння, що ти маєш виконати свою роботу, бо вона допомагає тобі захищати людей, – каже Іса Акаєв, і трохи помовчавши, додає: – Після того, як ми з хлопцями були в селах, що перебували під окупантами, не можна це почуття назвати ненавистю, а як – я навіть не знаю. Жодних почуттів немає, є просто бажання вбивати і все. Тому що те, що вони (російські війська – КР) роблять у таких місцях… Людина таке не може робити, якщо вона людина».
Але війна – це історія навіть про любов.
Акаєв розповідає, що спільний пост загострює у військових відчуття бойового братерства. Ті, хто тримають піст, думають один про одного, дбають про те, щоб під час вилазки, коли прийде час розговіння, їхні побратими не залишилися без ковтка води або батончика. Згуртовує і те, що часом бійці змушені підстрахувати один одного під час намазу: одна група стоїть на охороні, інша молиться, потім змінюються.
Зрештою, бійці розуміють, що у разі їхньої загибелі бойові товариші прочитають потрібні молитви і поховають їх як мусульман. Акаєв називає це ще одним важливим чинником зближення людей.
Піст триватиме до 1 травня, а потім мусульмани всього світу святкуватимуть одне з головних своїх свят – Ораза-байрам. У кримських татар у ці дні заведено відвідувати рідних і близьких. У бійців такої нагоди не буде.
Іса Акаєва, який після початку анексії Криму вирушив воювати на Донбас, такої можливості немає вже вісім років.
«Дуже хочу побачити своїх родичів, посидіти з ними за столом, поговорити, згадати дитинство, молодість, батьків, яких уже нема. Я сумую за цим, дуже сумую», – зізнається він.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d2t7ory48mfwe5.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
