Доступність посилання

ТОП новини

«Коли ми почнемо заходити в Крим, відкриється другий фронт». Кримчанин Сергій Костинський про бої на півдні України та про кримськотатарську автономію


Сергій Костинський, кримчанин, командир відділення стрілецької роти 251 окремої бригади тероборони ЗС України
Сергій Костинський, кримчанин, командир відділення стрілецької роти 251 окремої бригади тероборони ЗС України

Повернути Крим Україні можливо лише військовим шляхом, адже домовлятися з російською владою, навіть з тою, що буде після Путіна, нема про що. Таку думку в інтерв’ю для Крим.Реалії висловив кримчанин, командир відділення стрілецької роти 251 окремої бригади тероборони ЗС України Сергій Костинський. Крім того, військовий упевнений, що коли Збройні сили України почнуть заходити в Крим, місцеві жителі будуть готові створити їм комфортні умови та сприяти перемозі над російськими окупантами.

До 2014 року політолог Сергій Костинський був відомий у Криму як громадський активіст, після того, як залишив анексований Росією Кримський півострів, був оглядачем Крим.Реалії, радником міністра інформаційної політики України, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з початком вторгнення Росії в Україну вступив до сил територіальної оборони ЗСУ в Києві. Нижче – головні тези розмови журналістів Крим.Реалії із Сергієм Костинським.

Служить в одному з «найбільш кримських батальйонів»

«24 лютого я розпочав з 206 батальйону територіальної оборони, тоді ще 112 бригади, яка брала участь в обороні Києва. А в грудні я прийшов у 251 батальйон 241 бригади. Вважається, що це один з найбільш кримських батальйонів серед інших в бригаді.

Найголовніше, ми маємо позбутися, того, що є у росіян – презирства до автохтонних корінних народів

Я вдячний командуванню за те, що дали нам час звикнути до нової ролі, освоїтися. Одна доба, проведена в траншеях, неймовірно важка для людини, яка ніколи з цим не стискалася.

Найголовніше, що я виніс зі свого майже року служби – потрібно вчитися і вчити. Один сержант 28 механізованої бригади за одну добу навчив мене більшому, ніж за попередні 6 місяців моєї служби в ЗСУ. Це просто фантастичний досвід і фантастичний вчитель».

Сергій Костинський брав участь в обороні Києва, потім його підрозділ було переведено на Миколаївщину, а згодом – на Херсонщину
Сергій Костинський брав участь в обороні Києва, потім його підрозділ було переведено на Миколаївщину, а згодом – на Херсонщину

Кримські татари та українці – разом сильніші

«Найголовніше, ми маємо позбутися, того, що є у росіян – презирства до автохтонних корінних народів. Презирства до нас як українців, які будують вільну країну, країну вільних людей. Не має бути цієї гордині щодо інших. Я впевнений, що це є. Один із мотивів, чому я перейшов до третьої роти – я був упевнений, що у взводі немає кримчан, немає кримців, і хтось має бути медіатором між представниками різних культур.

Кримські татари мають відкрити для себе Україну

А тут є своя специфіка. Ми налаштували роботу таким чином, що готували для Ельнура (Ельнур Аметов, колишній радник народного депутата, тепер військовий – ред.) окрему їжу, тому що він мусульманин. «Їж, як всі» – такого не було і ніхто так це питання не ставив. Це сприймалося абсолютною нормою, але це був результат комунікації, через яку відбулася інтеграція.

Якщо є братні народи у цьому світі, то це кримці і українці. І кримські татари так само мають відкрити для себе Україну. Зрозуміти і побрататися. Разом ми сильніші й багатші».

«Я люблю весь Крим. І після війни я хочу обходити, об’їздити весь півострів», – Сергій Костинський
«Я люблю весь Крим. І після війни я хочу обходити, об’їздити весь півострів», – Сергій Костинський

«Українські воїни – кращі воїни, ніж росіяни»

«Чому ділянку від Снігурівки до Олександрівки дуже важко було пробити? В першу чергу, там були висококваліфіковані підрозділи ворога. Це десантно-штурмові війська, гвардійська бригада артилерії, які працювали в цілому доволі професійно і з безлімітним боєкомплектом. Так, скільки вони стріляли, ми з нашого боку не стріляли ніколи. На одному етапі був один наш постріл арти на 20 їхніх. Потім ситуація покращилася – 1 проти 8.

Ми – потужна сила. Ми – українці, ми – потужні воїни і ми сильніші за них

На все це є об’єктивні причини, вражаюча перевага в техніці, в танках, в БМП, більшій кількості стволів. Але якщо говорити про змагання піхоти на піхоту, то українці надзвичайно потужні. Ніхто не має сумніватися в тому, що українські воїни – кращі воїни, ніж росіяни.

І складність полягає тільки в тому, що є перевага в живій силі. Наприклад, відділення ворога, яке штурмує твій опорник, несе втрати, але на місце прибуває інше відділення, а в нас же ніхто не міняється – як був підрозділ, він так один і є. Бій може тривати декілька годин. Перегріваються стволи, клинять стволи, пластмаса плавиться – це надзвичайно важкі умови, але українська піхота тримається. Ми – потужна сила. Ми – українці, ми – потужні воїни і ми сильніші за них».

До життя в окопах потрібно йти поступово, тому що, якщо говорити практично, людина може просто втратити здоров’я, каже Сергій
До життя в окопах потрібно йти поступово, тому що, якщо говорити практично, людина може просто втратити здоров’я, каже Сергій

«У 2014 році Росія усвідомила, що втрачає Крим»

«Вплив Росії не заважав Криму інтегруватися в Україну та українізовуватися. Скільки би грошей вони не вкладали, щоб тримати Крим поруч, він культурно, економічно, політично тільки зміцнювався в складі України. І сама агресія відбулася через усвідомлення російськими елітами, що вони втрачають Крим.

Сьогодні в Криму є ностальгія за Україною

Дуже сильна вертикаль, вибудована Партією регіонів, зв’язок усіх місцевих чиновників і офіцерів з біло-синім прапором – це відіграло дуже погану роль. Плюс росіяни зробили ставку на корумпованих чиновників і політиків. І саме суспільство не було до цього готове. Я пам’ятаю таксистів того часу, які раділи, що не доведеться платити кредити. Пізніше люди зрозуміли, що вони втратили можливості, а не набули. І через це сьогодні в Криму є ностальгія за Україною. Зокрема і серед тих, хто так сильно радів окупації».

Сергій Костинський упевнений, що дуже багато людей в Криму чекає на Збройні сили України
Сергій Костинський упевнений, що дуже багато людей в Криму чекає на Збройні сили України

Майбутнє Криму – «національна автономія кримських татар»

«Дипломатичні кроки нічого не вирішать, це мають бути військові кроки. Ми з росіянами не зможемо домовитися, навіть з тими, які прийдуть після Путіна. Для будь-якої влади в Росії дуже важливо буде показати суспільству, що більше вони нічого не втратять. Тому питання Криму затягуватиметься.

Росіяни кажуть: «Говорите со мной по-русски». От я і пропоную говорити з росіянами «по-русски» – жорстко, категорично, безкомпромісно, з їхніми втратами, щоб вони назавжди зрозуміли, де вони, хто вони і куди їм далі пливти.

Коли ми почнемо заходити в Крим, відкриється другий фронт, почнуть діяти місцеві кримчани

Для мене особисто, за що я боротимусь – національна автономія кримських татар. Кримські татари пройшли страшний, важкий шлях самозбереження, виживання. Такий самий, як і українці. Українці здобули свою державу. Кримські татари готові до автономії у складі України, це все, що вони просять. Дозвольте нам зберегти на цій території нашу ідентичність, нашу мову, нашу релігію. Інакше нам як народу в перспективі маячить смерть.

На мою думку, коли ми почнемо заходити в Крим, відкриється другий фронт, почнуть діяти місцеві кримчани, створювати умови, щоб ми більш комфортно зайшли. Найголовніше в Криму – не розкриватися. Коли там вішають прапори – це невиправданий ризик. Я проти такого «патріотичного хуліганства», тому що працює ФСБ, там багато кваліфікованих офіцерів. Усе це призводить до жертв. Не треба, просто чекайте. Краще притримати коней і відпустити тоді, коли побачите, що ми вже рухаємося в напрямку Сімферополя».

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.

  • 16x9 Image

    Анжеліка Руденко

    Старший телевізійний продюсер проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії з 2017 року. Автор документальних фільмів «Балух» і «Тиха депортація», серії інтерв'ю. Автор ідей документальних фільмів для Радіо Свобода. Працювала креативним продюсером ток-шоу «Говорить Україна» (IVORYFilm, телеканал «Україна»). На телебаченні працювала випусковим редактором новин на телеканалах ТВі, «Перший національний», «Інтер», «К1», «5-й канал». У 2002 році працювала продюсером, редактором, журналістом на «Громадському радіо», яке очолював Олександр Кривенко. Була ведучою та кореспондентом на радіо «Континент» та радіо «Столиця». Працювала над соціальними ток-шоу в Internews Ukraina. Закінчила Інститут журналістики. Пройшла навчання в Internews Ukraina, закінчила курси Thomson Foundation (Велика Британія).

XS
SM
MD
LG