У межах проєкту «Груз 200» знайдено та проаналізовано похоронки сотень військових РФ, які жили на Кримському півострові. Їхні картки доступні на мікросайті. Значна частина внесених останнім часом даних – це загиблі в попередні роки, яких раніше вважали зниклими безвісти. Факти їхньої загибелі встановлені за допомогою Реєстру спадкових справ РФ, а також даних РАЦС РФ, що опинилися у розпорядженні колег російського видання «Медиазона».
- Серед регіонів за кількістю похоронок і надалі лідирує Севастополь. Тут налічувалося щонайменше 579 загиблих. На другому місці – 268 некрологів – Феодосійський район (охоплює території колишньої Феодосійської міськради, Кіровського та Ленінського районів). На третьому місці Керч – 263 некрологи.
- За роками найбільшу кількість загиблих установлено за 2024 рік – 712 прізвищ. На другому місці за кількістю знайдених похоронок сьогодні 2025 рік.
- Серед тих загиблих, щодо яких вдалося встановити, як вони потрапили на війну, так само лідирують контрактники (514 прізвищ). На друге місце перемістилися за кількістю знайдених некрологів ув’язнені – 267 прізвищ.
Наприклад, один із загиблих – керчанин Андрій Козирко пограбував власну бабусю заради нового контракту для служби в зоні бойових дій в Україні. Згідно з даними із судового рішення, він украв у неї 71 тис. рублів і витратив гроші на поїздку для проходження військово-лікарської комісії та укладення нового контракту про проходження військової служби в ПВК «Вагнер».
«Оскільки він тільки-но повернувся із зони проведення «СВО» («спеціальною військовою операцією» в Росії називають своє повномасштабне вторгнення в Україну – КР), його бабуся була проти того, щоб він знову укладав контракт», – сказано в рішенні суду.
Пізніше чоловік повернув гроші, очевидно, вирушивши на війну в Україну за новим контрактом. Це був не єдиний судовий розгляд у його житті. Ще до свого 18-річчя він був засуджений до 7 років колонії за зґвалтування малолітньої. Перебуваючи в ув'язненні, отримав ще один термін – 2 роки і 6 місяців (за ч. 2 ст. 321 КК РФ) за удар співробітника колонії в ногу.
Згідно з даними, які вдалося зібрати Крим.Реалії, Козирко воював у складі 137 окремої штурмової бригади «Урал» і перестав виходити на зв'язок із 25 червня 2024 року. Таку інформацію у спеціально створених групах і спільнотах у соціальних мережах публікують рідні та близькі російських військовослужбовців, які вирушили воювати проти України.
Оголошення про пошуки рядового Козирка з'явилося в одній із таких груп у липні 2024 року, а взимку 2025 року – ще одне – від імені нібито дружини.
Факт його загибелі встановили дослідники незалежного російського видання «Медиазона» завдяки витоку даних записів актів цивільного стану РАЦС. Докладніше про дослідження «Медиазоны» у межах проєкту «Россия 200» – у статті Крим.Реалії.
Засуджені за вбивства та злочини проти статевої недоторканності
Хоча серед ув'язнених і надалі найбільше тих, хто відбував терміни за розповсюдження наркотиків і крадіжки, встановлено декілька нових прізвищ засуджених за статеві злочини та за вбивства.
Так, Дмитро Аттаров із Сімферопольського району до того, як опинився на війні проти України, сидів у в'язниці за вбивство своєї матері. Жителька села Трудове – Анжеліка Яхнєва двічі заявляла в поліцію на сина, який бив її, поліція відмовила у порушенні кримінальної справи. Після виявлення тіла жінки головним підозрюваним став її син, писали кримські ЗМІ у 2022 році про цю справу. Дмитро Аттаров зізнався в убивстві та подав заяву про добровільне зізнання. З його слів, після чергової сварки з матір'ю він п'ять разів ударив її по голові, від чого жінка померла.
Рядовий стрілець Аттаров вважається зниклим безвісти з 25 листопада 2024 року. Його прізвище фігурує у відповідних списках у відкритому доступі. Водночас проєкт «Хочу найти» фіксує цю дату як дату смерті Аттарова серед прізвищ загиблих військових РФ із 102 мотострілецького полку РФ.
«Хочу найти» – це український державний проєкт (реалізується Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими), створений для пошуку інформації про військовослужбовців армії РФ, які зникли безвісти, загинули або перебувають у полоні на території України.
Інший кримчанин – Андрій Кулешов із смт Первомайське у 2021 році отримав термін за зґвалтування, вчинене з особливою жорстокістю (ч. 2 ст. 131 КК РФ). Матеріали справи та вирок засекречені. За даними сестри, кримчанин служив у 7-й окремій мотострілецькій бригаді. Зі слів жінки, востаннє її брат виходив на зв'язок 16 липня 2024 року, а вважався зниклим безвісти з 6 серпня 2024 року. Крим.Реалії вдалося встановити, що це і є дата його смерті завдяки пошуку в даних у Реєстрі спадкових справ РФ.
Ще один загиблий – 23-річний житель Красноперекопська Артур Людвик – має кілька судимостей, зокрема за статеві стосунки з особою, якій не виповнилося 16 років (ч. 1 ст. 134 КК РФ). Подробиць цієї справи немає у відкритому доступі, у матеріалах суду вказано лише, що за сукупністю з іншими злочинами на той момент кримчанину призначили 1 рік і 9 місяців ув'язнення в колонії суворого режиму.
У 2023 році Людвик знову опинився в колонії – за звинуваченням у крадіжці. У групі пошуку зниклих на «СВО» його рідний брат повідомив, що Людвик із 15 серпня 2025 року вважається зниклим безвісти, згодом у соцмережах опублікували інформацію про його похорон.
12 років колонії за спробу «віджати» санаторій
Рустем Уркумет із Совєтського району вирушив на війну проти України, будучи засудженим до 12 років колонії суворого режиму за вимагання та розбій із застосуванням насильства. У судових матеріалах сказано, що він зі спільниками вимагав передачу контрольного пакета акцій на санаторій та відчуження майна. Для цього вони перевдяглися в камуфляжну форму без розпізнавальних знаків, чорні маски, озброїлися предметами, зовні схожими на автоматичну вогнепальну зброю, і викрали директора санаторію, залишивши його автомобіль на дорозі.
«Підкріплюючи свої погрози демонстрацією предмета, зовні схожого на автомат, наділи йому на голову шапку, закривши при цьому обличчя. Продовжуючи злочинні дії, зробили потерпілому в плече дві ін’єкції рідини з морфіном і повідомили неправду, що дія введеної речовини нібито призведе до летального наслідку, якщо не введуть протиотруту, яку обіцяли надати після оформлення в депозитарії угод про передачу майнових прав», – сказано в матеріалах справи.
Водночас викрадачі вимагали викупу від рідних викраденого.
Родичі кримчан, які воюють у складі російської армії проти України, продовжують шукати своїх близьких серед зниклих безвісти. У 2026 році вже опубліковано сотні нових некрологів.
Редакція Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) створила базу даних «ГРУЗ 200» ідентифікованих кримчан, які воювали у складі російської армії та загинули на війні Росії проти України. Список містить інформацію про місце їхнього народження, призову чи вербування до російської армії (включаючи фактичний військовий підрозділ), а також – для частини із загиблих – точне або приблизне місце і дату загибелі.
