Держсекретар Блінкен у Києві: чи підтримають США «Кримську платформу» та які санкції готують для Росії

Сполучені Штати Америки готові взяти участь в установчому саміті «Кримської платформи», що відбудеться в серпні цього року, ‒ про це під час візиту до Києва 6 травня сказав Держсекретар США Ентоні Блінкен, повідомляє пресслужба Міністерства закордонних справ України. Ця ініціатива Києва спрямована на об'єднання зусиль різних країн навколо деокупації півострова.

За твердженням українського МЗС, Ентоні Блінкен також «підтвердив рішучу підтримку незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України». Водночас президент України Володимир Зеленський подякував держсекретарю за санкції, запроваджені Вашингтоном у зв'язку з будівництвом газогону «Північний потік-2» в Європі в обхід газотранспортної системи України. Про те, що означає візит Ентоні Блінкена до Києва та чи слід очікувати нових санкцій відносно Росії, зокрема й за анексію Криму, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Українська політологиня Олеся Яхно висловила Крим.Реалії думку, що візит Ентоні Блінкена до Києва ‒ лише частина зусиль нової адміністрації США для вироблення нової тактики у відповідь на дії Росії.

‒ Цей візит дуже важливий і з тієї точки зору, що Україні вдається вибудовувати тіснішу співпрацю зі США, і з тієї, що Блінкен провів зустрічі з представниками різних гілок влади: і виконавчої, і законодавчої. Окрім того, у світі, як мені здається, зараз відбуваються деякі зміни підходів до безпеки. Найближчим часом буде декілька важливих самітів: Великої сімки, НАТО, США-ЄС, а також можлива зустріч Байдена та Путіна. Дуже активно обговорюються нові виклики у зв'язку з безпекою ‒ з кібератаками та прямою агресією. Якраз зараз вирішується, якими мають бути дії у відповідь: сильнішими, слабшими? Санкції мають бути більш жорсткими чи менш жорсткими? У результаті з'явиться дуже чіткий перелік можливих дій, якщо Росія вирішить і надалі продовжувати деструктивну діяльність у всьому світі.

Олеся Яхно нагадує про нещодавнє зосередження російських військ біля українських кордонів і в Криму, дипломатичні скандали в Європі та реакцію міжнародної громадськості на ув'язнення російського опозиціонера Олексія Навального. Українська політологиня вважає, що Україні не варто упускати шанс запропонувати західним партнерам своє бачення оновлених методів протидії політиці Кремля.

‒ Нова адміністрація у Вашингтоні має інший підхід до проблеми глобальної безпеки, на відміну від попередньої адміністрації, яка скорочувала роль Сполучених Штатів у світі. Зараз посилюється кооперація між США та Європейським союзом і загалом складається зовнішня геополітична конфігурація на користь України ‒ це дуже добре, але ми знаємо, що у зв'язку з виборами на Заході ситуація може змінюватися в розрізі року-двох. Дуже важливо, щоб Україна скористалася цим періодом. Зараз й економічно, і політично, і дипломатично зростає ізоляціонізм щодо Росії. Я не вважаю, що санкції не б'ють по Кремлю ‒ вони насправді болючі. Але водночас Україна має ставати сильнішою зсередини, щоб бути невразливою для агресивних дій з боку Росії. А для цього потрібно проводити реформи.

Наприкінці квітня Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка в разі збройного вторгнення Росії на територію України передбачає від'єднання першої від платіжної системи SWIFT, припинення імпорту нафти і газу з Росії до Євросоюзу, а також заморожування всіх європейських активів близьких до російської влади олігархів та їхніх сімей.

У США поки не говорили про готовність приєднатися до таких обмежень. Керівний партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній наголошує, що європейська резолюція має лише рекомендаційний характер, проте визнає перерахований у ній список заходів дієвим.

‒ Головною бюджетотвірною сировиною для Росії залишається нафта, і санкції в цій сфері реально втілити в життя. На європейському ринку інші країни можуть безболісно замінити цю нафту. З газом складніше, але тут Катар може допомогти. Запровадження нафтових санкцій буде дуже сильним ударом для Російської Федерації. Щодо платіжної системи SWIFT, мені здається, тут обмеження менш вірогідні, оскільки від'єднання банківської системи Росії від світової ‒ це двосічна зброя. Нехай Росія не зможе вільно отримувати гроші Заходу, наприклад, за продаж сировини, а й Захід не зможе отримати гроші за свою продукцію на російському ринку. Загалом, за ймовірністю це останній крок. Щоправда, США, на відміну від Євросоюзу, нещодавно запровадили обмеження на покупку облігацій російського суверенного боргу в рублях. Це був досить болючий крок.

На думку Тараса Загороднього, у Вашингтоні поки не до кінця визначилися, за якими саме напрямками варто активізувати санкційну політику щодо Росії.

‒ Будемо відвертими: санкції за Крим були дуже м'якими, як і санкції за вторгнення на Донбас. Те, що робить США зараз ‒ на мій погляд, крок у правильному напрямку. Також останнім часом незрозуміла доля «Північного потоку-2»: питання в тому, чи обмежиться адміністрація Байдена одними розмовами, оскільки не захоче сваритися з Німеччиною, чи все-таки вони введуть санкції, причому вже проти європейських компаній, які беруть участь у цьому проєкті. Поки що у Вашингтоні досить мляво реагують на добудову газогону, яка все-таки почалася. Тому Україна повинна не мовчати, а виявляти наполегливість, тому що світ любить наполегливих.

Тим часом російський економіст Дмитро Некрасов переконаний, що Захід вже не здатний ввести проти Росії жорсткіші обмеження й розраховувати на їх дієвість.

‒ Загалом арсенал санкцій тиску на Росію в чомусь вичерпаний, тобто вже нічого серйозного далі зробити, по суті, не можна. Є якась довготривала ефективність санкцій: очевидно, вони стримують економічне зростання Росії. Через них ВВП країни, можливо, відсотків на 5-7-10 нижче, ніж могло би бути, і щороку ця різниця зростає на пів відсотка, на відсоток. Звичайні росіяни, нехай на дуже невеликий відсоток, але з кожним роком через санкції живуть гірше, ніж могли б жити. Однак це не створює жодних катастрофічних наслідків для режиму Путіна тут і зараз. Санкції недостатньо істотні й насправді не можуть бути суттєвішими, щоб змусити Кремль піти на політичні поступки. Останній пакет обмежень щодо облігацій ‒ це взагалі дрібниці. Адже російська економіка теж поступово адаптується до санкцій.

Дмитро Некрасов вважає, що від'єднання Росії від платіжної системи SWIFT було б вкрай болісним у 2014 році, проте сім років по тому влада країни вже підготувалася до такого сценарію.

‒ Щодо нафтового ембарго, воно неможливе. Грубо кажучи, потрібно 20 років цілеспрямованої роботи із щорічними витратами, порівнянними з військовим бюджетом Євросоюзу, щоб хоча б технологічно підготуватися до відмови у доступі до Росії як до нафтового постачальника. Вона забезпечує більше ніж 10% світового нафтовидобутку. Можливо, через 10-20 років світовий попит на нафту через впровадження електромобілів скоротиться, і в цих умовах нафтове ембарго стане реальним. Більше того, я думаю, що до цього часу ціни на вуглеводні будуть знижуватися через ринкові причини. Безумовно, активи якихось олігархів зараз можуть заарештувати, але я не думаю, що це стане чутливим для режиму Путіна. Словом, чогось, що сильно змінить ситуацію ‒ з реалістичного ‒ в арсеналі Заходу проти Росії вже немає.

Голова Міністерства закордонних справ Росії Сергій Лавров наприкінці квітня закликав США «усвідомити безперспективність спроб відроджувати однополярний світ». В іншому випадку, за оцінкою Лаврова, дві країни житимуть «в умовах «холодної війни» або ще гірше».

Так чи інакше, президенти США та Росії станом на початок травня планують двосторонню зустріч цього літа в Європі.

(Текст підготував Владислав Ленцев)